Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/338/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
14.06.2018 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника адвоката - ОСОБА_7 ,
неповнолітнього обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кропивницькому кримінальне провадження №12017120140000686, за апеляційною скаргою неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.03.2018 року, яким неповнолітнього -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого, уродженця смт. Арбузинка, Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 , освіта повна загальна середня, -
визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України та із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 ( шість ) років.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , в рахунок відшкодування заподіяної йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди кошти в сумі 200000 (двісті тисяч) гривень.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_9 за ч.2 ст.121 КК України, відносно якого вирок учасниками процесу не оскаржений.
Також вироком вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Згідно вироку суду ОСОБА_9 та неповнолітній ОСОБА_8 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України, кваліфіковане, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого за наступних обставин :
ОСОБА_9 та неповнолітній ОСОБА_8 у період з 23 години 00 хвилин 12 листопада 2017 року по 01 годину 30 хвилин 13 листопада 2017 року ( точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), за попередньою змовою між собою, з метою з'ясування взаємовідносин з ОСОБА_11 , прибули до домоволодіння останнього, яке розташоване в АДРЕСА_2 . Перебуваючи в приміщенні житлового будинку, під час короткої розмови з потерпілим, неповнолітній ОСОБА_8 , умисно, з метою заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_11 , наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя, а саме в ділянку перенісся, від якого потерпілий упав на підлогу. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_8 , перебуваючи праворуч від потерпілого, діючи спільно з ОСОБА_9 , який знаходився ліворуч від потерпілого, почали наносити ОСОБА_11 удари кулаками рук та ногами, взутими у кросівки по обличчю та тулубу потерпілого, в кількості, не менше 13 ударів. Внаслідок протиправних дій обвинувачених ОСОБА_11 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини та живота: синців грудної клітки справа і зліва, поперечного перелому грудини, перелому 2,3,4,5,6,7,8,9 ребер зліва та 2,3,4,5,6,7,8,9,10 ребер справа з пошкодженням (розривом) плеври та нижньої долі лівої легені та правої долі печінки з масивною внутрішньою кровотечею, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 127 від 30.11.2017 року , в сукупності, як у живих осіб мають ознаки тяжких , як небезпечних для життя , і знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Також ОСОБА_11 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця лобної ділянки справа, синців довкола обох очей, синця та осаднення шкіри в ділянці перенісся, синця та осаднення шкіри у лівій скуловій ділянці , синця та осаднення верхньої губи , рани нижньої губи, крововиливу у слизову верхньої та нижньої губи, синця лівої вушної раковини, синця та осаднення шкіри по тильній поверхні правої кисті в проекції дистального відділу 2,3,4 п'ясних кісток, синця по тильній поверхні лівої кисті в проекції 5,4,3 п'ясних кісток, які, як у живих осіб мають ознаки легких. Смерть ОСОБА_11 наступила від закритої тупої травми грудної клітини та живота з переломом грудини і переломом 2,3,4,5,6,7,8,9 ребер зліва та 2,3,4,5,6,7,8,9,10 ребер справа з пошкодженням (розривом) плеври, нижньої долі лівої легені та правої долі печінки з масивною внутрішньою кровотечею, що мало місце з 23 години 30 хвилин 12 листопада 2017 року по 01 годину 30 хвилин 13 листопада 2017 року.
В апеляційній скарзі неповнолітній обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи кваліфікацію своїх дій, доведеність вини, призначеного покарання, просить вирок суду першої інстанції змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілого.
Зазначає, що перебуваючи під вартою немає змоги відшкодувати стягнуту судом першої інстанції на користь потерпілого суму у рахунок відшкодування завданого морального збитку.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_8 його захисника, які просили апеляційну скаргу задовольнити, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень частини 1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок суду про доведеність вини неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказах, яким суд першої інстанції дав всебічну та об'єктивну оцінку.
Зважаючи на те, що доведеність вини та кваліфікації дій неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 ніким з учасників судового розгляду не оспорюється, в тому числі і самим обвинуваченим, колегія суддів не надає юридичної оцінки доказам у кримінальному провадженні, та вважає його вину доведеною, а кваліфікацію дій за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого - правильною.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції повною мірою врахував, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, по місцю проживання характеризується позитивно.
Обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття, вчинення кримінального правопорушення особою, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась; молодий вік обвинуваченого. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Судом першої інстанції при призначенні покарання врахована і та обставина, що ініціатором злочину був саме ОСОБА_8 , оскільки кримінальне правопорушення було вчинене в його інтересах, саме він вчиняв дії по приховуванню слідів злочину, кількість нанесених ОСОБА_8 ударів потерпілому є більшою за кількість нанесених ударів потерпілому ніж іншим обвинуваченим. Також врахована й віктимна поведінка потерпілого ОСОБА_11 , який своїми діями спровокував обвинувачених до протиправних дій.
Врахувавши вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 можливе лише в умовах їх ізоляції від суспільства та призначив покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі.
Визначаючи міру покарання, суд першої інстанції обґрунтовано врахував наявність трьох обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, а тому, з урахуванням особи обвинуваченого, на підставі ч.1 ст. 69 КК України, прийшов до правильного висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 121 КК України, з таким висновком погоджується і колегія суддів.
Згідно ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_10 до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заявлено цивільний позов про відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди в сумі 200000 гривень.
Вирішуючи цивільний позов у кримінальному провадженні, суд першої інстанції врахувавши повне визнання обвинуваченими позовних вимог, доведеність обставин, а саме, що внаслідок загибелі близької людини потерпілий зазнав та продовжує зазнавати душевних страждань. Непоправність вказаного становища безумовно призводить до нервових переживань, дискомфорту, стривоженості за своє майбутнє. Зазначене вище безумовно негативно впливає на психічний стан здоров'я потерпілого та примушує його докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги потерпілого стягнувши на його користь з солідарно з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в рахунок відшкодування заподіяної йому кримінальним правопорушенням моральної шкоди кошти в сумі 200000 ( двісті тисяч ) гривень.
Таким чином на переконання колегії суддів, під час вирішення цивільного позову потерпілого у кримінальному провадженні, суд першої інстанції дотримався вказаних вище вимог закону, а отже рішення в цій частині є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 про те що він знаходячись у місцях позбавлення волі не може відшкодовувати потерпілому кошти у рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди не можуть бути законною підставою для зміни судового рішення в цій частині.
А отже, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 необхідно залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21.03.2018 року стосовно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: Підписи:
Згідно з оригіналом.
Суддя Апеляційного суду
Кіровоградської області ОСОБА_2