Справа № 470/854/16-к
Провадження № 1-кп/488/66/18
21.06.2018 року Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі колегії:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
судді - ОСОБА_2 ,
присяжних - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря - ОСОБА_6 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисників - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинувачених - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Миколаєві обвинувальний акт, складений щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6, 12, ч.2 ст.115, ст.187 ч.4 КК України,
31 травня 2017 року до суду надійшов вказаний обвинувальний акт.
04 червня 2018 року у зв?язку із закінченням строку повноважень у раніше головуючого судді відбувся повторний автоматизований розподіл провадження.
Прокурор висловив думку про можливість призначити судовий розгляд.
Захисники та обвинувачені погодилися із думкою прокурора.
Заслухавши думки учасників, вивчивши обвинувальний акт, суд доходить таких висновків.
Так, за загальним визначенням ст.187 ч.1 КК України розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном.
Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні, серед іншого, підлягають доказуванню вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
За правилами п.5, п.7 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, у тому числі, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Очевидно, що вид і розмір шкоди, яка завдана корисливим кримінальним правопорушенням, є складовою частиною його фактичних обставин (частиною об?єктивної сторони). Це загалом стосується кримінальних правопорушень проти власності, і, зокрема, правопорушення, передбаченого ст.187 ч.4 КК України, вчинення якого інкриміноване ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Згідно із ч.1 ст.458 КПК України висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладені у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.445 цього Кодексу, є обов?язковими для всіх суб?єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідну норму права, та для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України.
Верховний Суд України у своїй постанові № 5-328 кс16 від 24 листопада 2016 року, виклав правову позицію стосовно питання про повернення обвинувального акту з підстав відсутності формулювання обвинувачення відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України.
У постанові зазначено, що суду належить встановити, чи має таке недотримання вимог кримінального процесуального закону наслідок у вигляді істотного впливу на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд.
Так, у міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п.А ч.3 ст.6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Практика Європейського суду з прав людини (справа «Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змістовного, сутнісного, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті ст.6 Конвенції Європейський Суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи. Рішення ж Суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображає послідовну рекомендацію про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.
Своєю постановою Верховний Суд України також звернув увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновку слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
Всупереч вказаним вище положенням процесуального закону та правовим позиціям найвищої судової інстанції в обвинувальному акті перелік викраденого у потерпілої майна, незважаючи на його значну вартість, невизначений.
Так, в обвинувальному акті дослівно зазначається, що обвинувачені «заволоділи золотими прикрасами та магнітними браслетами з металу на загальну суму 53 240 грн.», при тому, що ні кількість, ні маса, ні вид прикрас та металу, ні вартість кожної прикраси окремо не зазначена, як, до речі, не вказано і місце, де саме це майно перебувало.
Подібний виклад фактичних обставин є тим більш непослідовним, оскільки раніше в обвинувальному акті вид та розмір заподіяної шкоди вказаний з достатньою визначеністю, і, зокрема, дослівно зазначено, що обвинувачені «зняли з її вух золоті сережки, 585-ої проби, вартістю 13 000 грн.».
Розпливчастість у викладі фактичних обставин обвинувачення у корисливому правопорушенні значно ускладнить як для обвинувачених реалізацію свого права на захист, так і позбавить суд можливості сформулювати з достатньою чіткістю обвинувачення у вироку та вирішити цивільний позов, якщо такий буде пред?явлений, особливо якщо обвинувачені визнають обсяг викраденого майна тільки в частині.
Суд жодним чином не піддає сумніву право прокурора змінити обвинувачення та уточнити його обсяг, проте за змістом ч.1 ст.338 КПК України таке право у прокурора виникає, коли під час розгляду кримінального провадження встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення.
В той же час кримінально-процесуальний закон в категоричний формі встановлює вимоги до обвинувального акту, які мають бути дотримані вже на час звернення прокурора з обвинувальним актом до суду, та жодним чином не зв?язує можливість їхнього невиконання із правом прокурора в подальшому змінити обвинувачення.
За таких обставин суд вважає, що судовий розгляд кримінального провадження не може бути призначений, а обвинувальний акт на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України підлягає поверненню прокурору.
Крім того, під час підготовчого судового засідання прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке мотивоване тим, що останні є особами, які раніше судимі, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки, на момент вчинення правопорушення не працювали та не мали стабільного джерела доходів.
Обвинувачені та їхні захисники з урахуванням думок підзахисних залишили вирішення даного питання на розсуд суду.
Заслухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_10 і ОСОБА_11 обвинувачують у вчиненні двох особливо тяжких корисливих кримінальних правопорушень, за одне з яких передбачене покарання, у тому числі, у виді довічного позбавлення волі, на момент подій, які їм інкримінуються, обвинувачені не мали офіційних місць роботи, як не мали й інших стабільних джерел доходу.
За такого, з урахуванням особи обвинувачених, суд вважає, що ризик вчинення ОСОБА_10 і ОСОБА_11 нового кримінального правопорушення на даній стадії провадження не зменшився, а, відтак, останнім має бути продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів.
Керуючись ст.ст.314, 315, 331 КПК України, суд
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.6, 12, ч.2 ст.115, ст.187 ч.4 КК України, повернути прокурору.
Продовжити ОСОБА_10 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Миколаївському слідчому ізоляторі на строк шістдесят днів до 20 серпня 2018 року включно.
Продовжити ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Миколаївському слідчому ізоляторі на строк шістдесят днів до 20 серпня 2018 року включно.
Ухвала в частині повернення обвинувального акту прокурору може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд міста Миколаєва протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
суддя ОСОБА_2
присяжні: ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5