Справа № 463/751/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.
Провадження № 22-ц/783/3962/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1Р.
Категорія:27
25 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Мікуш Ю.Р.,
суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.
секретар Бохонко Е.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 21 лютого 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ПАТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договірним зобов'язанням на суму 28 180,73 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16.10.2009р. між банком та відповідачем укладено додатковий договір до договору банківського рахунку № О0900020 відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 13 650 грн. та зобов'язався його повернути у строки та на умовах, визначених договором. Банком виконано свої зобов'язання, та видано відповідачу обумовлену суму коштів, однак останнім неналежним чином виконується обов'язок по його поверненню. Станом на 02.12.2015 року заборгованість за кредитним договором складає 28 180,73 грн. Дану суму боргу просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.
Оскаржуваним рішенням в позові Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за спливом позовної давності.
Рішення суду оскаржив представник ПАТ «Кредобанк» ОСОБА_3 В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням. Стверджує, що банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, а Позичальник всупереч умов договору та вимог Цивільного кодексу України, не повернув кредитні кошти та станом на 02.12.2015 року заборгованість відповідача становить 28 180,73 грн. Зазначає, що зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання стосовно умов договору про повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості по кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Сторони по справі в судове засідання не з»явилися, хоч належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.
Відповідно до ст. 372 ч.2 Цивільного процессуального кодексу України (далі ЦПК) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 16.10.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір до договору банківського рахунку № 00900020 відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 13 650 грн. та зобов»язався його повернути у строки та на умовах, визначених договором. Згідно розрахунку заборгованості, який прийнятий судом як такий, що зроблений фахово у відповідності до умов договору, станом на 02.12.2015 року заборгованість за кредитним договором складає 28 180,73 грн., з яких 12 582,35 грн. неповернута сума кредиту, 8 575,53 грн. -прострочені відсотки, 119,52 грн. -прострочена сума комісії за адміністрування кредиту, 6 903,33 грн. - пеня. У зв»язку з цим позовні вимоги про стягнення заборгованості суд першої інстанції визнав обґрунтованими.
Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору , клієнт зобов»язаний повернути кредит у повному обсязі до кінця дії строку дії банківської картки, яка видана на підставі договору банківського рахунку № 15198 від 23.08.2002 р., але не пізніше наступного робочого дня, що передує дню звільнення з організації (припинення цивільно-правових договорів з організацією), виконати свої зобов»язання по сплаті процентів за користування кредитом і повернення отриманих коштів. Згідно відомостей трудової книжки відповідача, копія якої долучена до матеріалів справи, останній 12.07.2010 р. звільнений з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, в той час як позов пред»явлено до суду згідно поштового штемпеля на конверті -12.02.2016 р., тобто по спливу встановленого законом трьохрічного строку позовної давності. Посилаючись на положення пункту 1 статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод щодо позовної давності, тлумачення і застосування яких здійснено Європейським судом у конкретній справі, а також, посилаючись на положення ч. 4 ст. 267 ЦК України , згідно яких сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові та враховуючи подання відповідачем заяви про застосування наслідків спливу позовної давності і відсутність клопотань зі сторони позивача про таке поновлення, не ставлячи під сумнів обґрунтованість позовних вимог, суд першої інстанції прийняв рішення про відмову у задоволенні позову у зв»язку із спливом загального строку позовної давності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини у справі і вірно вирішив справу .
На підставі наявних у справі письмових доказів апеляційним судом встановлено, що 16.10.2009 р. між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір до договору банківського рахунку (карткові рахунки) № 15198 від 23.08.2002 р. відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 13 650 грн. та зобов»язався його повернути у повному обсязі до кінця строку дії банківської картки, яка видана на підставі договору банківського рахунку № 15198 від 23.08.2002 р., але не пізніше наступного робочого дня, що передує дню звільнення з організації (припинення цивільно-правових договорів з організацією), виконати свої зобов»язання по сплаті процентів за користування кредитом і повернення отриманих коштів. Однак, своїх зобов»язань щодо повернення кредиту у повному розмірі відповідач не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість , загальний розмір якої станом на 02.12.2015 року складав 28 180,73 грн. Доводи апелянта, що відповідачем не були виконані зобов»язання за додатковим Кредитним договором від 16.10.2009 року є доведеною, однак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила. За зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина перша та п»ята ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати право в примусовому порядку через суд.
Згідно умов додаткового договору від 16.10.2009 року зобов»язання відповідача про повернення кредиту повинні були бути виконані не пізніше наступного дня після звільнення відповідача з роботи.
Відповідача було звільнено з роботи 12.07.2010 року та з наступного дня почався перебіг позовної давності , який для вимог про стягнення пені закінчився 12.07.2011 року, а для вимог про стягнення суми неповерненої заборгованості, прострочених відсотків та простроченої суми комісії за адміністрування кредиту закінчився 12.07.2013 року.
Позивач звернувся з позовною заявою про захист порушеного права 12.02.2016 року, тобто по спливу спеціальної і загальної позовної давності .
Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові.
Зважаючи на те, що до винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення відповідачем було зроблено заяву про застосування позовної давності, колегія суддів погоджується з законністю рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності і не знаходить підстав для врахування аргументів, викладених у апеляційній скарзі.
Згідно ст.367 ч.1 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, аргументи , викладені у апеляційній скарзі ПАТ «Кредобанк» законності оскаржуваного судового рішення не спростовують, тому з підстав , передбачених ч. 1 ст. 375 ЦПК України, оскаржуване судове рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384, 391 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КредоБанк» залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 21.02.2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протчгом тридцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 389, 391 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 25 травня 2018 року.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: О.Ф.Павлишин
ОСОБА_4