Справа № 463/5052/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.
Провадження № 22-ц/783/811/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1М.
Категорія:30
11 червня 2018 року м. Львів
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на рішення Личаківського районного суду Львівської області від 07 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
в листопаді 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись в суд із позовом до ОСОБА_10 «Львівобленерго» в якому просили стягнути матеріальну шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки в розмірі 50 000 грн., моральну шкоди в розмірі 10 000 грн. та забезпечити належний технічний стан та організацію експлуатації об'єктів електроенергетики, що забезпечують електропостачання їхнього будинку.
В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що внаслідок подачі 13.12.2015р. до будинку № 25/1, № 25, № 23 на вул. Майорівка у м. Львові електроенергії з параметрами поза межами безпечного користування вийшли з ладу належні їм електроприлади, а саме пральна машина марки «Ariston», посудомийна машина марки «Indesit», три опалювальні котли марки «Immergas Nike Star», телевізор «Goldstar», блок живлення комп'ютера, блок живлення ноутбука, монітор комп'ютера, супутниковий тюнер та електролампи. Також, спостерігалось спалахи яскравості ламп освітлення з подальшим їх виходом з ладу, задимлення телевізора, а на проводах повітряної лінії електропередач спостерігалось іскріння між опорами № 5 та № 8. Зокрема, в період з 13.12.2015р. по 14.12.2015р. відбувся обрив нульового проводу, внаслідок чого електрична напруга за показами захисних пристроїв будинків № 25/1, № 25, № 23 сягала 380 вольт, що перевищує допустиму величину. Працівники відповідача прибувши 14.12.2015р. підтвердили обрив нульового проводу, у зв'язку з чим в подальшому позивач ОСОБА_2 звернувся до Личаківського РЕМ з проханням відновити електропостачання та провести огляд пошкодженого майна. Таке звернення було проігноровано, у зв'язку з чим звернувся до начальника Личаківського РЕМ ОСОБА_11, представивши йому фотографії місця обриву повітряної лінії, з'єднань проводів на опорах № 5 та № 8 до і після ремонту 14.12.2015р., аварійний стан опори № 9, яку працівники Личаківського РЕМ прив'язали до дерева. Останній визнав недоліки повітряної лінії та запропонував підрахувати вартість ремонту пошкодженого майна. Запропонована ним сума відшкодування становила 1000 грн., від якої ОСОБА_2 відмовився, вказавши на розмір збитків понад 10 000 грн. Підвищена напруга до будинку позивачів виникла з вини відповідача, у зв'язку з чим просять стягнути з останнього матеріальну шкоду в примусовому порядку.
В обґрунтування моральної шкоди покликались на те, що в період з 13.12.2015р. по 14.12.2015р. їм довелось перевозити вміст холодильників та морозильних камер до родичів. До 20.12.2015р. у будинку № 25/1 на вул. Майорівка у м. Львові не працювали опалювальні котли, у зв'язку з чим їм разом з малолітніми дітьми 7 та 9 років довелось тимчасово переселитись до будинку № 25, який необхідно було обігрівати каміном, електрообігрівачами і газовими плитами. В подальшому, в період з лютого 2016р. по квітень 2016р. мали місце щоденні спрацьовування вхідного захисного пристрою рівня електричної напруги, внаслідок чого була відсутня електроенергія. З 13.12.2015р. по 09.08.2016р. не працювала посудомийна машина у зв'язку з відсутністю коштів на ремонт, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 витратили 14 днів для переїзду в будинок № 25, на написання заяв та візити до відповідача, вирішення питань по ремонту побутової техніки, вивчення нормативних документів для написання позовної заяви. З 07.00 год. до 08.00 год. 08.10.2016р. в будинку № 25/1 на вул. Майорівка у м. Львові мали місце короткочасні переривання подачі електроенергії.
03.03.2017р. позивачем ОСОБА_6 подано заяву про уточнення позовних вимог про стягнення на її користь матеріальної шкоди в розмірі 2700 грн. у зв'язку із пошкодженням посудомийної машинки «Indesit», яка належить їй на праві приватної власності і вартість відновлювального ремонту якої становить 2700 грн. Також просила стягнути моральну шкоду в розмірі 7000 грн.
Крім того, 03.03.2017р. представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_12 також подано заяву про уточнення позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 9150 грн. у зв'язку із пошкодженням трьох опалювальних котлів марки «Immergas Nike Star», які належить ОСОБА_2 на праві приватної власності і вартість відновлювального ремонту яких становить 9150 грн. Також просив стягнути моральну шкоду в розмірі 7000 грн.
Крім того, 03.03.2017р. позивачем ОСОБА_3 подано заяву про уточнення позовних вимог про стягнення на його користь матеріальної шкоди в розмірі 3917 грн. у зв'язку із пошкодженням пральної машинки «Ariston», яка належить йому на праві приватної власності і вартість відновлювального ремонту якої становить 3917 грн. Також просив стягнути моральну шкоду в розмірі 7000 грн.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 19.07.2017р. позов в частині вимог позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, в редакції, яка діяла до 15.12.2017р., у зв'язку з надходженням відповідної заяви від таких позивачів.
У зв'язку із смертю позивача ОСОБА_6, яка померла 01.04.2017р., до участі в справі як її правонаступника залучено ОСОБА_4, який відповідно до довідки П'ятої Львівської державної нотаріальної контори від 12.10.2017р. та копій свідоцтв про право на спадщину від 12.10.2017р. є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_6
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 07.02.2018р. провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_10 «Львівобленерго» про відшкодування моральної шкоди закрито, оскільки такі правовідносини не допускають правонаступництва.
Рішенням Личаківського районного суду Львівської області від 07 лютого 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів, вул. Козельницька, 3) на користь ОСОБА_2 (м. Львів, вул. Майорівка, 25/1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 9 150 грн. (дев'ять тисяч сто п'ятдесят грн.) матеріальної шкоди.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на користь ОСОБА_3 (м. Львів, вул. Майорівка, 25/1 3 500 грн. (три тисячі п'ятсот грн.) матеріальної шкоди.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на користь ОСОБА_4 (м. Львів, вул. Майорівка, 25/1 2 700 грн. (дві тисячі сімсот грн.) матеріальної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» на користь ОСОБА_2 600 грн. судового збору.
Дане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_10 «Львівобенерго».
В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим. Зокрема зазначає, що позивачем не було дотримано процедури пред'явлення претензії до енергопостачальника, оскільки Акт-претензія від 03.04.2016р., яка була скерована на адресу ОСОБА_10 «Львівобленерго» споживачем ОСОБА_6 та знаходиться в матеріалах справи, не містить жодної інформації, щодо пошкодженого майна та його перелік. Натомість у вищевказаному ОСОБА_12 зазначається, що споживач висловлює претензії щодо «щоденних переривань електричної енергії в термін від 13.12.2015р. по 14.12.2015р.». Адреса проживання споживачів (підписантів) ОСОБА_12 -претензії вказана: м. Львів, вул. Майорівка, 25/1 проте як було зазначено вище, електропостачання за цією адресою не здійснюється, договір про користування відсутній. Також варто зазначити, що даний акт був скерований на адресу ОСОБА_10 «Львівобленерго» через пів року після події зазначеній в позовній заяві, а саме обрив проводу від опори №5 до опори №7 та її усунення. Такий довготривалий термін суперечить розумності строків для подання ОСОБА_12 - претензії. Також зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні посилається на доведеність факту перепаду напруги до 380 вольт, однак вважає такі висновки припущеннями та такими, що не відповідають п. 52 ПКЕЕ для населення в якому вказано, що у разі відмови енергопостачальника провести необхідні заміри параметрів якості електричної енергії споживач має право сам організувати проведення таких замірів. Проводити заміри параметрів якості електроенергії може організація, яка має відповідні повноваження або дозволи. У цьому випадку енергопостачальник повинен відшкодувати витрати споживача. Відтак заміри параметрів якості електроенергії не були проведені організацією, яка має відповідні повноваження або дозволи і як наслідок в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази наявності дефекту в продукції (електроенергії). Враховуючи наведене, вказує на те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявність шкоди, наявність дефекту в продукції, наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом в продукції та шкодою, а висновки суду викладені в мотивувальній частині рішення є передчасними та ґрунтуються на припущеннях, а відтак просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю та судові витрати покласти на позивача.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 18.03.2004 «Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу».
Справа розглядається Апеляційним судом Львівської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України суд, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивачам завдано матеріальної шкоди, яка підтверджується копією товарних чеків, вартість ремонту посудомийної машини марки «Indesit», яка належить ОСОБА_4 становить 2700 грн. Вартість ремонту трьох опалювальних коштів марки «Immergas Nike Star», які належать ОСОБА_2 становить 9150 грн., а вартість ремонту пральної машинки «Ariston», яка належала ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_4 - 3500 грн. Відтак, саме такі суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено у зв'язку із їх недоведеністю.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Матеріалами справи та судом встановлено, що 08.07.2008 р. між споживачем ОСОБА_6 та ВАТ «Львівобленерго», правонаступником якого є ОСОБА_10 «Львівобленерго» було укладено договір про користування електричною енергією № 723/579 (а.с.7-8), за умовами якого, енергопостачальник бере на себе зобов'язання надійно постачати споживачеві енергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужностей 5 кВт електроустановок споживача, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а споживач зобов'язується оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором. Параметри якості електричної енергії повинні відповідати державним стандартам - п. 3 договору.
Таким чином встановлено, що позивачі є споживачами електроенергії, що надається ПАТ «Львівобленерго», тобто сторони перебувають у договірних відносинах, які регулюються Правилами користування електричною енергією для населення (затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357.
Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Звідси вбачається, що обов'язок відшкодувати шкоду (збитки) слід пов'язувати з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань між споживачем та енергопостачальником, оскільки шкода, завдана порушенням договірних зобов'язань, може відшкодовуватися за зазначеними нормами позадоговірних відносин тільки у випадках, прямо передбачених законом.
Судом першої інстанції обгрунтовано не взято до уваги доводи відповідача про наявність обставин непереборної сили, оскільки, стихійне явище, яке мало місце 13.12.2015р., згідно Настанов з оперативного гідрометеорологічного забезпечення та обслуговування галузей національної економіки КД 52.4.1.01-06 лише ускладнювало роботу енергетичної системи, за умови дотримання відповідачем державних стандартів в електроенергетиці воно не могло спричинити обриву проводів і як наслідок, не може вважатись непереборною силою.
Крім того, Закон України «Про електроенергетику» визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі. Цим Законом передбачено право споживачів електричної енергії на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно із законодавством (статті 24-1, 25 Закону).
Згідно статті 24 вищезазначеного Закону електропередавальні організації зобов'язані забезпечувати належний технічний стан та організацію експлуатації об'єктів електроенергетики відповідно до вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж та енергетичного обладнання, надійне та якісне постачання (транспортування) енергії згідно з умовами ліцензій та договорів.
Відповідно до п.п.38, 42 ПКЕЕН та п.11 Договору, енергопостачальник зобов'язується гарантувати безпечне користування послугами, пов'язаними з електропостачанням, а споживач електричної енергії, зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та побутових електроприладів.
У відповідності до п. 49 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ № 1357 від 26.07.1999 р. (надалі - Правила), у разі порушення енергопостачальником умов договору побутовий споживач викликає представника енергопостачальника для складання та підписання акта-претензії побутового споживача, в якому зазначаються терміни, види, відхилення показників надання послуг тощо. Вказане положення Правил в повному обсязі відповідає п. 25 Договору.
Згідно п. 50 Правил, акт-претензія складається побутовим споживачем та представником енергопостачальника і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника енергопостачальника протягом 3 днів з дня звернення у містах або 7 днів - у сільській місцевості побутовий споживач має право скласти акт-претензію у довільній формі.
Матеріалами справи встановлено, що позивачі вранці 14.12.2015 р. повідомили на диспетчерську ОДГ РЕМ-4 про обрив проводу біля будинку № 25/1 та 25 по вул. Майорівка у м. Львові. Пізніше того ж дня, один із позивачів - ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою щодо коливання рівня електричної напруги в електромережі свого будинку до 380 вольт, яке мало місце 13.12.2015 р. та обрив проводу. Таким чином, позивач у своїх зверненнях двічі вказав на порушення умов договору з боку енергопостачальника та довів до відома останнього про необхідність прибуття його представників.
Однак, відповідач у своєму листі-відповіді № 288-001 від 12.01.2016 р. на звернення позивача від 14.12.2015 р. повідомив, що 14.12.2015 р. бригадою ОВБ РЕМ-4 було виявлено обрив проводу та відновлено вказане пошкодження. При цьому відповідач припустив, що обрив проводу стався у зв'язку з поганими погодніми умовами, а енегропостачальник в такому випадку (внаслідок дії обставин непереборної сили) звільняється від відповідальності.
Таким чином, всупереч п.п. 49-50 Правил, відповідач не забезпечив явку своїх представників для складання й підписання акту-претензії та тим самим, по суті, порушив умову договору якою передбачено процедуру пред'явлення претензії по Договору електропостачання.
У зв'язку із наведеним, 03.04.2016 р. позивачі були змушені скласти акт-претензію у довільній формі.
Що стосується доводів відповідача про відсутність доказів на підтвердження розміру шкоди, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, відповідає її виробник.
Відповідно до ст. 1 цього Закону, під продукцією в тому числі розуміється електроенергія.
Продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема пов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію - ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції».
Стаття 6 цього Закону визначає процедуру доведення завданої шкоди. Зокрема, потерпілий повинен довести наявність шкоди, наявність дефекту в продукції та наявність причинно-наслідкового зв'язку між дефектом в продукції та шкодою.
Відповідно до заяви позивача ОСОБА_2 (а.с.9), останній 14.12.2015р. повідомив структурний підрозділ підприємства відповідача про вказані події та крім цього зазначив про перепад напруги до 380 вольт та пошкодження електроприладів.
Позивач подав до суду акти виконаних робіт по ремонту техніки, яка вийшла з ладу, з яких вбачається, що техніка вийшла з ладу внаслідок завищеної напруги.
Згідно копій товарних чеків (а.с.41), вартість ремонту посудомийної машини марки «Indesit», яка належить ОСОБА_4 становить 2700 грн. Вартість ремонту трьох опалювальних коштів марки «Immergas Nike Star», які належать Флінтs А.Є. становить 9150 грн., а вартість ремонту пральної машинки «Ariston», яка належала ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_4 - 3500 грн.
Саме такі суми, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачів.
Таким чином, позивачами доведено факт заподіяння відповідачем матеріальної шкоди, яка полягає в пошкодженні чужого майна з причини перепаду електричної енергії, що в силу положень норм матеріального закону є підставою для стягнення з відповідача на користь позивачів вищевказаних сум на відшкодування завданих збитків.
З огляду на вищевказане, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення обґрунтовано виходив з того, у справі яка розглядається не позивачі як потерпілі, а відповідач як завдавач шкоди повинен довести, що пошкодження електроприладів позивачів відбулось не з його вини, а оскільки факт обриву повітряної лінії електропередач останнім визнається - довести, що мав місце обрив фазного, а не нульового проводу.
Відповідач, вважаючи такі докази неналежними, будь-яких інших доказів на їх спростування не подав. Тому колегія суддів приходить до висновку про належність поданих позивачем доказів.
Висновки суду достатньо мотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, п.1.ч.1 ст.374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» - залишити без розгляду, а Личаківського районного суду Львівської області від 07 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 11.06.2018 року.
Головуючий: О.М.Ванівський
Судді: Р.П. Цяцяк
ОСОБА_13