вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
11.01.10Справа №2а-11419/09/8/0170
(14:59)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі АРК
до ОСОБА_1
про стягнення
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 .
Суть спору: Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі АРК звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до відповідача про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2074,52грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 успадкував після смерті свого батька ОСОБА_2 1/2 частку спадкового майна - майнового паю сільськогосподарського ТОВ “Дружба народів”. Позивач вважає, що майновий пай є корпоративним правом відповідача, вважається доходом та підлягає оподаткуванню. Позивач зазначає, що відповідач подав декларацію про доходи, в якій визначив податкове зобов'язання в сумі 2074,52 гривень, яке у добровільному порядку не сплачено та підлягає стягненню з відповідача.
У судове засідання, що відбулося 11.01.10р., позивач явку представника не забезпечив, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином: рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
11.01.10р. до суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи у відсутність його представника. У наведеному клопотанні позивач повідомляє суду, що наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.
Вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.
Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в Красногвардійському районі АР Крим є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Таким чином, судом також встановлено, що Державна податкова інспекція в Красногвардійському районі АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою АДРЕСА_1 (а.с.16).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/2 частки майна його батька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Спадкове майно складається з майнового паю сільськогосподарського ТОВ “Дружба народів” Красногвардійского району АРК, в сумі 31915,75грн., або 0,0236 відсотків, що належало спадкодавцю на підставі довідки № 1885, виданої 14.10.2005 року СТОВ “Дружба народів” (а.с.5)
Таким чином, ОСОБА_1 успадкував після смерті батька 1/2 майнового паю, що складає 15957,87грн.
Судом встановлено, що 30.03.2006 року ОСОБА_1 подав до ДПІ у Красногвардійському районі АРК декларацію про доходи за 2005 рік. В декларації відповідач нарахував доход за отриманий майновий пай в розмірі 15957,87 гривень (а.с.6-7). В розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб визначений податок, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 2074,52 гривень (а.с.8).
Зазначена декларація була отримана позивачем 30.03.2006 року, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції на декларації за вхідним номером 1076.
Судом встановлено, що відповідачеві направлена перша податкова вимога № 1/20 від 31.05.2006 року на суму 2074,52 гривень, та друга податкова вимога № 2/76 від 03.07.06 року на суму 2074,52 гривень, які отримані відповідачем 03.06.2006 року та 10.07.2006 року відповідно, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.9).
Судом також встановлено, що згідно з довідкою про розрахунки з бюджетом на 22.09.2009 року за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 2074,52 гривень (а.с.12).
Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач на підставі ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем частки майнового паю члена сільськогосподарського ТОВ “Дружба народів”, що належав його батьку.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб”, який набрав чинності з 01.01.2004 р. (в редакції на момент отримання спадщини).
Статтею 1 Закону встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплати.
Ставки податку визначені у статті 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.
Відповідно до п 13.1. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" об'єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на:
а) об'єкт нерухомого майна;
б) об'єкт рухомого майна, зокрема:
предмет антикваріату або витвір мистецтва;
природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;
будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;
інші види рухомого майна;
в) об'єкт комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею;
г) суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем, а також суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу;
д) кошти, а саме готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні.
Згідно із п.п. 13.2.1. п. 13.2. ст. 13 Закону ( в редакції, яка діяла на час оформлення спадщини відповідачем) при отриманні спадщини членами сім'ї першого ступеня споріднення об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою до вартості власності, визначеної у підпунктах "а", "б", "д" пункту 13.1 цієї статті, у разі , якщо успадковується іншим членом подружжя спадкодавця , об'єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою до вартості власності, визначеної у підпунктах “а”,”б” п.13.1. цієї статті, якщо вони успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є одним із подружжя, та другого ступеня споріднення.
Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем розрахована сума податку з фізичних осіб за 2005 рік, включивши до складу суми оподаткованого доходу, з якого слід сплатити податок з доходів фізичних осіб за ставкою 13 % від вартості отриманої ним у спадщину частки майнового паю.
Як зазначено вище, відповідач відноситься до осіб, які мають право на спадкування за законом у першу чергу.
Суд зазначає, що види об'єктів цивільних прав визначені статтею 177 ЦК України, до яких належать речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Статтею 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщати у просторі.
Відповідно до статті 190 ЦК України майнові права, як окремий об'єкт права власності відноситься до майна.
З метою оподаткування стаття 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" виділяє лише окремі види майна та майнових прав, які підлягають оподаткуванню на загальних підставах - це об'єкті комерційної власності, а саме - цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею.
Таким чином, інші майнові права, визначені статті 190 ЦК України, до об'єктів комерційної власності за п.”в” п.13.1. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не відносяться.
Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (далі ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Статтею 9 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” передбачено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих фондів і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства , цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.
У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.
Майновий пай члена підприємства документально підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства (майновим сертифікатом), яке видається сільською, селищною або міською радою.
Крім того, згідно статті 7 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, позивачем не надані докази того, внаслідок оформлення спадщини відповідач став учасником сільськогосподарського ТОВ “Дружба народів”, до статуту останнього внесені відповідні зміни, він отримав право на участь в управлінні товариства та одержання певної частини його прибутку.
Суд також зазначає, що доказів оформлення майнового паю на відповідача не існує, а позивач в свою чергу, не надав доказів того, що це спадкове майно оформлено, з чого випливає, що відповідач взагалі не оформлював майнового паю.
Виходячи з наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що майновий пай сільськогосподарського ТОВ “Дружба народів”, як об'єкт оподаткування, має відноситись до об'єктів рухомого та нерухомого майна, у разі отримання у спадщину, оподаткування якого має здійснюватись згідно з п.п. 13.2.1. п. 13.2. ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що у зазначений звітний період відповідач отримав майновий пай у спадщину після смерті батька, суд, керуючись положеннями ст. 13 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, ст. 1261 ЦК України, вважає помилковим здійснений ним розрахунок податкового зобов'язання за ставкою 13% від вартості частки в статутному фонді.
На думку суду у зазначених умовах з причин отримання відповідачем спадщини за законом у першу чергу майновий пай мав бути оподаткований за нульовою ставкою, як це зазначено у п.п.13.2.1 п. 13.2. ст.13 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Згідно з п.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що оформлення відповідачем податкової декларації має суто формальне значення, не є безумовною підставою для задоволення позову.
Судом встановлено, що відповідач під час оформлення декларації не усвідомлював наслідків своїх дій, не розумів положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в повному обсязі покладаючись на законність та добросовісність дій працівників податкового органу, які надавали йому консультацію по оформленню зазначеного документу.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень, не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Вивчивши надані позивачем документи, вислухавши пояснення відповідача, керуючись встановленим у ст. 7 КАС України принципом верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд прийшов до висновку, що відповідач невірно визначив податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2074,52грн., внаслідок чого відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 4.1.4. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
Пунктом 5.3.1. статті 5 Закону передбачено, що Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
У разі коли відповідно до Закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Відповідно до п. 15.2.1. статті 15 Закону, у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.
Приймаючи до уваги, що відповідач надав декларацію до ДПІ у Красногвардійському районі АРК 30.03.2006 року, граничний строк сплати зобов'язання настав 11.04.2006 року, а позивач звернувся до суду з позовом 30.09.2009 року, тобто з порушенням строку, встановленого статтею 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, позовні вимоги і з цих підстав не підлягають задоволенню.
Отже, суд приходить до висновку, що жодних підстав для стягнення з відповідача заборгованості з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2074,52 гривень немає.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
У зв'язку зі складністю справи судом 11.01.2010року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 12.01.2010 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити .
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кушнова А.О.