Справа № 201/6555/18
Провадження № 1кс/201/4391/2018
21 червня 2018 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеною заявою, в якій просив повністю скасувати арешт нерухомого майна, а саме: житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1168364912101); скасувати заборону щодо використання майна, а також заборону розпоряджатися цією квартирою, посилаючись на те, що він є добросовісним набувачем зазначеної квартири і не є учасником будь-якого кримінального провадження, у зв'язку із чим перебування належного йому на праві власності майна під арештом порушує його права. Заявник зазначає, що збереження арешту на вказане майно перешкоджає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю і є неправомірним втручанням в мирне володіння його майном з боку правоохоронних органів.
Від заявника клопотання надійшла заява про розгляд даної справи без його участі, вимоги про скасування арешту підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у клопотанні та доказів, наявних в матеріалах справи.
Прокурор та слідчий у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлялися належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталися.
Суд, дослідивши клопотання та додані докази, співставивши їх з фактичними даними, та вимогами закону приходить до наступного.
Судом встановлено, що слідчий СВ Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська за погодженням з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_5 з клопотанням про арешт майна за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040650000268 від 30 січня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, яке ухвалою суду від 14 лютого 2018 року було задоволено, а саме: накладено арешт на нерухоме майно, житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1168364912101) та заборонено використовувати це майно, а також заборонено ним розпоряджатися.
02 травня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року - без змін.
Частиною 1 статті 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В пункті 12 узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 наголошено «….слід звернути увагу на положення ст. 174 КПК, яка встановлює порядок скасування арешту майна підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Зазначені учасники кримінального провадження мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, яке під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Таким чином, ухвала про арешт майна може бути оскаржена в апеляційному порядку підозрюваним, обвинуваченим, їх захисником або володільцем майна, які були присутні при розгляді питання про арешт майна, або із клопотанням про скасування арешту майна мають право звернутися ці ж учасники кримінального провадження, якщо вони не були присутні при розгляді питання про арешт майна.»
Судом встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обмежень, 22 січня 2018 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
В судове засідання при розгляді питання про арешт майна 14 лютого 2018 року ОСОБА_3 судом не викликався і не був присутнім при розгляді питання про арешт майна.
На підставі ч. 1 ст. 174 КПК України власник та володілець майна має право на заявлення клопотання про скасування арешту майна.
ОСОБА_3 як власник майна звернувся з клопотанням до суду про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_6 від 14 лютого 2018 року у справі №201/1276/18 з тієї підстави, що досудове розслідування відповідного кримінального провадження триває вже пів року, доказів того, що сам заявник є учасником відповідного кримінального провадження, або того, що до нього пред'явлено цивільний позов, суду надано не було.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді. Треті особи, майно яких може бути арештовано, - особи, які отримали чи придбали у підозрюваної, обвинуваченої чи засудженої особи майно безоплатно або в обмін на суму, значно нижчу ринкової вартості, або знали чи повинні були знати, що мета такої передачі - отримання доходу від майна, здобутого внаслідок вчинення злочину, приховування злочину та/або уникнення конфіскації. Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.
Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.
Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014р. при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
З ухвали суду від 14 лютого 2018 року вбачається, що арешт майна був накладений в межах кримінального провадження №12018040650000268 від 30.01.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Вирішуючи по суті клопотання про скасування арешту спірної квартири суд приходить до наступного.
Згідно наданого заявником до клопотання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - власником спірної квартири є заявник клопотання ОСОБА_3 .
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018040650000268 від 30.01.2018р. триває з 30.01.2018 року, тобто майже пів року, однак доказів вручення повідомлення про підозру заявнику, який за матеріали справи є власником спірної квартири суду не надано. Доказів того, що набуття права власності на спірну квартиру у судовому порядку визнано протиправним суду, також не надано.
Європейський суд з прав людини у численних своїх рішеннях вказував на неприпустимість непропорційного втручання держави у мирне володіння майном громадян та наголошував на неухильному дотриманні справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справи «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Прессос компанія ОСОБА_7 та інші проти Бельгії, «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія», «Василеску проти Румунії» та інші).
Таким чином, з огляду на вимоги доцільності і співмірності втручання держави в право власності заявника клопотання, суд приходить до висновку про те, що подальше обмеження права заявника, який не є підозрюваним у даному кримінальному провадженні, на користування спірною квартирою, буде непропорційним втручанням у його право власності, тобто у його право на мирне володіння майном, яке захищено у тому числі і нормами Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і , тому повинно бути припинено.
Проте, враховуючи, що під час розслідування даного кримінального правопорушення, у органу досудового розслідування обґрунтовано виникла версія про те, що вказане нерухоме майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, та є речовим доказом у кримінальному провадженні, а також вказана квартира є об'єктом (предметом) кримінально протиправних дій, і кримінальне провадження на цей час ще триває, суд приходить до висновку про те, що зняття арешту з спірної квартири в частині заборони відчудження є передчасним, тому в задоволенні цієї частини клопотання слід відмовити.
Таким чином суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання, а саме в частині скасування заборони користування спірною квартирою.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 170 - 174, 376 КПК України, -
Клопотання задовольнити частково.
Арешт нерухомого майна, а саме житлової квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 1168364912101) накладений ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2018 року у Справі № 201/1276/18, провадження 1-КС/201/1971/2018 - скасувати в частині заборони використання цього майна.
В задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Головуючий: слідчий суддя ОСОБА_1