1-кп/130/169/2018
130/489/18
Іменем України
22.06.2018 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
із участю: - прокурора ОСОБА_3 ,
- обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018020130000074 від 02.02.2018 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, паспорт НОМЕР_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,
ОСОБА_4 близько 18 годин 00 хвилин 26.01.2018 року, перебуваючи в коридорі загального користування під'їзду будинку АДРЕСА_1 , на грунті конфлікту, що виник раптово, із ОСОБА_5 , який навпочіпки тримав руками за обличчя його знайомого ОСОБА_6 в той час, коли останній лежав спиною на дерев'яній підлозі загального коридору, маючи намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , умисно наніс йому два удари поспіль зовнішнього стопою правої ноги по обличчю, а саме в область лівого ока., чим заподіяв ОСОБА_5 тілесні ушкодження у виді контузії середнього ступеню лівого ока: субкон'юктивальний крововилив лівого ока, гематома м'яких тканин лівого ока, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 16.02.2018 року №23 належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, тобто понад 6, але не більше 21 доби.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, вказавши, що кримінальне правопорушення вчинив за обставин, викладених вище. У вчиненому щиро розкаявся. Пояснив, що біля 19 години вечора 26.01.2018 року він застав ОСОБА_5 верхи на його знайомому ОСОБА_6 , який є пенсіонером, та попросив припинити ці дії, але ОСОБА_5 його не послухав. Тоді він вдарив останнього двічі правою ногою у ліву частину його обличчя. Із висновком експерта щодо виду та ступеня тяжкості спричинених ним ОСОБА_5 тілесних ушкоджень погодився. Просив його суворо не карати.
Потерпілий ОСОБА_5 за його викликом в судове засідання не з'явився, попередньо подавши письмову заяву щодо здійснення судового розгляду без його участі. При призначення міри покарання обвинуваченому просив покарати його суворо.
Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Обвинуваченим заявлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин; його позиція є істинною та добровільною.
Судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, за наслідком чого не отримано їх заперечень проти вказаного порядку та обсягу дослідження доказів.
Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, заслухавши сталу думку учасників судового розгляду, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі положень ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалив обмежитись дослідженням відомостей, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд виходить з того, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення не є складним, він не має будь-яких фізичних чи психічних вад, розуміє суть пред'явленого обвинувачення та зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлюючи неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні, а тому у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції сторін кримінального провадження з вказаних питань.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 заподіяв умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а тому він повинен нести кримінальну відповідальність за ч.2 ст.125 КК України.
При призначенні міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також враховує думку потерпілого щодо суворості покарання
Так, обвинувачений ОСОБА_4 є громадянином України (а.с.34), раніше до кримінальної відповідаьності не притягувався (а.с.35); за місцем проживання він характеризується задовільно (а.с.33); на обліку у лікарів психіатрів та наркологів не перебував і не перебуває (а.с.31-32), згідно власних пояснень існує за рахунок тимчасових заробітків та на обліку в центрі зайнятості не перебуває.
Як вбачається із досудової доповіді, складеної 15.05.2018 року Жмеринським міськрайонним відділом з питань пробації філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 визначено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства; виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства (без позбавлення, обмеження волі на певний строк або арешту) передбачається можливим (а.с.23-25).
Ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину, слід віднести до таких, що пом'якшують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
З урахуванням наведеного суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових правопорушень можливе без ізоляції його від суспільства, натомість приходить до висновку про достатність застосування до обвинуваченого покарання у виді громадських робіт за недостатності щодо нього покарання у виді штрафу, неможливості застосування виправних робіт як до особи, яка не працює, та за недоцільності покарання у виді обмеження волі з переліку санкцій вказаної частини статті кримінального закону, не вбачаючи в даному конкретному випадку можливості застосування до нього вимог ст.69 КК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази, матеріальна шкода та процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.
Про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ніким не заявлено, а тому суд не має повноважень вирішувати дане питання.
Керуючись ст.349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим та призначити йому покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді ста п'ятдесяти годин громадських робіт.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку його оскарження, якщо не було подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, Апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.
Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1