Справа №173/1033/18
Провадження №2/173/753/2018
07 червня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.
При секретарі - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування -
08.05.2018 року до суду звернулася позивач ОСОБА_1, з позовом про визнання права власності в порядку спадкування до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.05.2018 року відкрите провадження у справі. Справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 07.06.2018 року.
Відповідач в установлений строк відзиву на позовну заяву не надав
Згідно поданої позовної заяви позивач просить: встановити факт прийняття нею спадщини після смерті батька ОСОБА_3, померлого 21.01.2006 року у вигляді 19/50 частини житлового будинку, розташованого за адресою с. Мишурин Ріг, вул.. Петропавлівська, 19 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 19/50 частини житлового будинку, розташованого за адресою с. Мишурин Ріг, вул.. Петропавлівська, 19 Верхньодніпровського району Дніпропетровської області після смерті батька ОСОБА_3
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне: 21.01.2006 року помер її батько ОСОБА_3, який на момент смерті був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.
За життя відповідно до рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 1974 року за її батьком ОСОБА_3Ф,. було визнано право власності на ? частини зазначеного вище домоволодіння та виділено у власність ОСОБА_3, кімната 1-4, площею 11.6 кв.м., кімнату 1-3 площею 9.6, сіни 1-1 площею 3.7 кв.м., кладову 1-2 площею 2.8 кв.м. та ? частину сараю літ. Б-1
Друга частина даного домоволодіння, яка була виділена у власність її матері та була продана їй її матір'ю ОСОБА_4, зав договором купівлі-продажу від 29.06.1982 року
Після смерті батька ОСОБА_3, залишилось спадкове майно, яке складається з 19/50 частини домоволодіння, розташованого за вищевказаною адресою.
Після смерті батька ОСОБА_3, вона звернулася до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначений будинок з господарськими спорудами, але постановою державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 11.04.2018 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з наявністю невідповідностей у правовстановлюючому документі, що й стало підставою звернення до суду.
Справа слухалась в спрощеному провадженні без виклику сторін. Відповідачем подана заява згідно якої сільська рада будь-яких заперечень проти визнання права власності на будинок за позивачем.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності на нерухоме майно. Способом захисту порушених цивільних прав позивачем визначено визнання права власності, з яким погоджується суд. Даний спосіб захисту порушених прав передбачений ст. 16, ЦК України.
Судом встановлено, що 23.012006 року помер батько позивачки ОСОБА_3, який на час смерті був зареєстрований та проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть та копією свідоцтва про народження.
Після смерті ОСОБА_3, відкрилась спадщина у вигляді частини домоволодіння, розташованого по за адресою: вул. Петропавліська (раніше Петровського) 19 с. Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Позивач звернулася до державного нотаріуса Верхньодніпровської районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищезазначену частину будинок з господарськими спорудами, але постановою державного нотаріуса Верхньодніпровської державної нотаріальної контори від 11.04.2018 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з невідповідністю правовстановлюючого документу на будинок.
Судом встановлено, що за рішенням народного суду Верхньодніпровського району Дніпропетровської області від 06 жовтня 1974 року було поділене домоволодіння за адресою: вул. Петропавліська (раніше Петровського) 19 с. Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області між батьками позивачки ОСОБА_4. та ОСОБА_3
А саме кожному із співвласників виділено на 1/2 частині домоволодіння. безпосередньо батькові позивачки було виділено: кімната 1-4, площею 11.6 кв.м., кімнату 1-3 площею 9.6, сіни 1-1 площею 3.7 кв.м., кладову 1-2 площею 2.8 кв.м. та ? частину сараю літ. Б-1, що підтверджується копією рішення суду.
Відповідно до копії свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 27.08.1990 року вбачається, що ОСОБА_3Ф,. є власником житлового будинку. розташованого за адресою вул. Петровського, 19 с. Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Проте дане свідоцтво не містить підпису голови виконкому Мишуринрізької сільської ради та печатки. Крім того відповідно до повідомлення КП « Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації» від 19.02.2018 року за ОСОБА_3Ф,. зареєстрована право власності на 19/50 частини домоволодіння, розташованого за адресою: вул. Петровського, 19 с. Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Тобто правовстановлюючий документ містить відомості, які не відповідають дійсності та не оформлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. .
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Судом встановлено, що за життя покійний батько позивачки ОСОБА_3, був власником 19/50 частини домоволодіння. що розташоване за адресою вул. Петровського, 19 с. Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на підставі рішення народного суду Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обв'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.
Судом встановлено, що позивачка є донькою померлого та спадкоємицею першої черги. При цьому запис у свідоцтві про народження позивачки її дошлюбного прізвище «Дегтяренко», і прізвища її батьків «Дегтяренко», не спростовує факт того, що позивач є донькою померлого, оскільки іменна та по батькові позивачки та її покійного батька співають повністю, а прізвище є співзвучним. Інших спадкоємців судом не встановлено. Крім того відповідно до договору купівлі-продажу від 29.06.1982 року, посвідченого секретарем Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, укладеного між позивачкою та ОСОБА_4, позивач є власником другої частини даного житлового будинку, який має намір успадкувати.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе позовні вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на частину вищевказаного домоволодіння задовольнити та визнати за спадкоємцем - позивачем ОСОБА_5, право власності в порядку спадкування за законом на 19/50 частини садибного житловий будинку з в відповідними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: вул. Петропавлівська (раніше Петровського) 19 с. Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, після смерті батька ОСОБА_6, померлого 21.01.2006 року.
Позовні вимоги щодо встановлення факту прийняття позивачкою спадщини у виді 19/50 частини садибного житловий будинку з в відповідними будівлями та спорудами , розташований за адресою: вул. Петропавлівська (раніше Петровського) 19 с. Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на думку суду задоволенню не підлягають, так як позивач проживає у вищевказаному будинку. Крім того звернулась до державного нотаріуса із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 Тобто реалізувала своє право на прийняття спадщини у відповідності із вимогами ст. 1268 ЦК України. І відмова у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину після смерті батька здійснена нотаріусом не за підставами пропуску строку для прийняття спадщини. Такими чином судом встановлено, що даний факт існує в дійсності і додаткового встановлення не потребує, так як ніким не оспорюється та не заперечується.
Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704.80 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв'язку з недотриманням порядку оформлення права власності на спадкове майно спадкодавцем.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Верхньодніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 право власності в порядку спадкування за законом на 19/50 частини садибного житловий будинку з в відповідними будівлями та спорудами , розташований за адресою: вул. Петропавлівська (раніше Петровського),19 с. Мишурин Ріг Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, після смерті батька ОСОБА_6.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Витрати по сплаті судового збору в сумі 704.80 грн., покласти на позивача ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.
Повний текст рішення виготовлений 07.06.2018 року
Суддя Петрюк Т.М.
Зареєстроване: 07.06.2018 року
Оприлюднене: 22.06.2018 року
Дата набрання законної сили 10.07.2018 року