1-кп/130/192/2018
130/816/18
Іменем України
22.06.2018 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 ,
із участю сторін : - прокурора ОСОБА_3 ,
- обвинуваченого ОСОБА_4 ,
- потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринці кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020130000399 від 10.06.2017 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Покров (Орджонікідзе) Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із професійно-технічною освітою, працівника ПП "Корунд", розлученого, паспорт НОМЕР_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України,
Близько 23 години 30 хвилин 09.06.2017 року ОСОБА_4 , перебуваючи на подвір'ї домоволодіння ОСОБА_5 , розташованого по АДРЕСА_2 , в ході словесного конфлікту, що виник між ним та його тещею ОСОБА_5 на грунті неприязних відносин, умисно, не маючи на меті умислу щодо настання наслідків середньої тяжкості від своїх дій, але маючи реальну можливість та змогу передбачити ці наслідки, схопив своїми руками за обидві руки ОСОБА_5 , стиснувши їх, після чого відпустив та зробивши один крок назад, наніс їй один тичковий удар зовнішньою стопою правої ноги в область живота, від чого ОСОБА_5 втратила рівновагу та упала на асфальто-бетонне покриття свого подвір'я, вдарившись спиною та тильною частиною голови, після чого втратила свідомість та внаслідок злочинної недбалості ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження. ОСОБА_4 , ударяючи потерпілу ОСОБА_5 , хоча й не передбачав, але повинен був і міг передбачити, що потерпіла може впасти та отримати травму внаслідок удару об асфальто-бетонне покриття подвір'я. Згідно із висновком експерта від 12.06.2017 року №60 у ОСОБА_5 , мали місце крайові переломи кісток правої гомілки, а також синці на обох руках. Оскільки переломи кісток тягнуть за собою тривалий розлад здоров'я понад 21 добу, вони належать до ушкоджень середньої тяжкості, а синці до легких тілесних ушкоджень.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ст.128 КК України, як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, вказавши, що кримінальне правопорушення вчинив за обставин, викладених вище. Пояснив, що ввечері 09.06.2017 року він прийшов до будинку своєї колишньої тещі ОСОБА_5 , де проживають його колишня дружина разом з дітьми, аби поспілкуватися із дітьми, однак ОСОБА_5 його не пускала до будинку, через що між ним та останньою виник словесний конфлікт, під час якого він розлютився, схопив ОСОБА_5 за обидві руки та штовхнув її ногою, від чого остання впала на спину на асфальтне покриття на подвір'ї та, як з'ясувалось згодом, вона зломала ногу. Одразу ж на нього почав сваритись присутній там ОСОБА_6 , відволікшись на спілкування з яким, він не бачив ОСОБА_5 , яка деякий час мовчала. Згодом почув крики останньої, конфлікт із ОСОБА_6 припинився, й він помітив, що на подвір'я вийшла його дружина, яка побачила, що її мати лежить на подвір'ї, та одразу викликала швидку допомогу, а його відправила додому. Також вказав, що наразі він розлучений з дружиною, але від шлюбу мають двох малолітніх дітей, яким він щомісяця допомагає матеріально, з приводу чого зауважив про відсутність особистих заперечень проти застосування щодо нього Закону України "Про амністію у 2016 році". У вчиненому щиро розкаявся.
Потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила, що після 23 години вечора 09.06.2017 року вона після того, як відвідала подругу в м.Жмеринка, повернулась пішки додому, де на подвір'я зустрілась із колишнім чоловіком своєї дочки ОСОБА_4 , із яким у неї виникла сварка, так як вона не бажала пускати його до свого будинку для спілкування з дітьми, оскільки за час спільного проживання з її дочкою він постійно твердив, що це не його діти. Під час сварки ОСОБА_4 взяв її за руки та сильно стиснув, після чого відпустив та, роблячи крок назад, вдарив її правою ногою в живіт. Вона впала на асфальтоване покриття подвір'я та втратила свідомість. Коли прийшла до тями, то побачила, що ОСОБА_4 сперечається з ОСОБА_6 та також вдарив останнього ногою. Потім з будинку вийшла її дочка та викликала поліцію, яка невдовзі викликала швидку допомогу, що забрала її та ОСОБА_7 до лікарні. Зазначила, що ОСОБА_4 ніякої матеріальної допомоги під час її лікування та в подальшому їй не надавав.
Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Обвинувачений та потерпіла повідомили, що правильно розуміють зміст цих обставин; їх позиція є істинною та добровільною.
Судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, за наслідком чого не отримано заперечень проти вказаного обсягу та порядку дослідження доказів.
Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим, заслухавши сталу думку учасників судового розгляду, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі положень ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалив обмежитись дослідженням відомостей, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд виходить з того, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення не є складним, сторони не мають будь-яких фізичних чи психічних вад, розуміють суть пред'явленого обвинувачення та зміст фактичних обставин справи, які не оспорюють, усвідомлюючи неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявили у судовому засіданні, а тому у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності позиції сторін кримінального провадження з вказаних питань.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, а тому він повинен нести кримінальну відповідальність за ст.128 КК України, що відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
При призначенні міри покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с.48); за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.49); на обліку у лікарів психіатрів та наркологів не перебував і не перебуває (а.с.50,51), має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.45,46); наразі офіційно працює у ПП "Корунд" на посаді електрогазозварювальника з травня поточного року (а.с.66).
Ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей слід віднести до таких, що пом'якшують покарання.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Як вбачається із досудової доповіді, складеної 13.06.2018 року Жмеринським міськрайонним відділом з питань пробації філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 визначено низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства; виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства (без позбавлення, обмеження волі на певний строк або арешту) є можливим (а.с.34-35).
Отже, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який характеризується позитивно та не має судимості, з огляду на обставини, що пом'якшують покарання, та за відсутності обставин, які обтяжують покарання, з огляду на те, що потерпіла не вимагала суворого покарання, проте не заявила про примирення та не відволась від обвинувачення; при наявності постійного місця роботи обвинуваченого та за відсутності визначених законом обмежень, суд доходить висновку про можливість та достатність з метою його виправлення та перевиховання призначити обвинуваченому ОСОБА_4 передбачене санкцією ст.128 КК України покарання у виді виправних робіт, визнаючи недоцільним застосування альтернативних покарань у виді громадських робіт або обмеження волі.
Одночасно, враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його особу та інші обставини справи, ОСОБА_4 згідно висловленої ним особисто згоди підлягає звільненню від призначеного покарання на підставі п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році" з підстав того, що він має двох малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно яких не позбавлений батьківських прав, та яким на день набрання чинності вказаним Законом 07.09.2017 року не виповнилося 18 років, натомість обмежень, передбачених ст.4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст.9 Закону України "Про амністію у 2016 році", щодо застосування відносно ОСОБА_4 амністії не встановлено.
За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_4 поширюється дія Закону України "Про амністію у 2016 році", а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речові докази, процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.
Про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ніким не заявлено, а тому суд не має повноважень вирішувати дане питання.
Керуючись ст.349, 368-371, 373, 374 КПК України, ст.3,4 Закону України "Про застосування амністії в Україні", ст.1, 9, 10, 11, 13, 15 Закону України "Про амністію у 2016 році", суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим та призначити йому покарання за ст.128 КК України у виді десяти місяців виправних робіт з відрахуванням 10% заробітку в дохід держави.
Звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання за цим вироком суду на підставі п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга, Апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.
Копія вироку після його проголошення підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1