Справа № 200/19005/17
Провадження № 2/200/4366/17
(заочне)
«26» квітня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.
за участю секретаря: Санжаровської Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа Дніпровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна,-
02 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_2 відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Дніпровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна.
В обґрунтування позову вказала, що вона є спадкоємицею першої черги після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, та їй в порядку спадкування належить квартира АДРЕСА_1. У 2017 році позивачці стало відомо про наявність обтяження - арешту нерухомого майна, яке було зареєстровано 18.08.2009 року за № 8976752 реєстратором Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження б/н 27.02.2009 року Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ. Позивачу невідомо правову підставу зазначеного арешту, оскільки за життя чоловіка боргів та кредитів у нього не було. Крім того, у інформаційній довідці № 99207782 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна вбачаються неточності, зокрема на сторінці 2 довідки вказано, що квартира № 15, розташована за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Українська, 13/15, належить ОСОБА_4, водночас власником квартири зазначено ОСОБА_3, що дає позивачу підставу зробити висновок, що зазначений арешт є помилкою державного реєстратора або державного виконавця. На запит позивачки ОСОБА_2 ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області повідомив, що будь-яких виконавчих документів щодо стягнення з ОСОБА_4 не виявлено. Вказує, що наявність арешту обмежує майнові права позивача та позбавляє його можливості оформити спадкові права.
З урахуванням викладеного, позивачка просила суд зняти арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови заступника начальника відділу ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження б/н від 27.02.2009 р., виданої Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ на квартиру № 15 за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Українська, будинок 13/15.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 14 листопада 2017 року зазначену справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.
Ухвалою суду, винесеною в судовому засіданні 19.04.2018 року, замінено відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача ОСОБА_2 відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Позивач в судове засідання, призначене на 26 квітня 2018 року, не з'явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2018 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено наступне.
Позивачка ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серія І-КИ № 199452.
ОСОБА_4 на праві власності належала квартира № 15 за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Українська, будинок 13/15, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03 березня 1995 року, посвідченим державним нотаріусом Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрованим в Дніпропетровському бюро технічної інвентаризації, та витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно.
ОСОБА_4 помер 05 січня 2011 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Таким чином, відповідно до ст. 1261 ЦК України позивачка є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4
Після смерті ОСОБА_4 заведено спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.
З Інформаційної довідки № 99207782 від 03.10.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що на квартиру № 15 за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Українська, будинок 13/15 накладено обтяження у вигляді арешту, підстава обтяження - постанова заступника начальника відділу ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження б/н від 27.02.2009 р., Бабушкінський ВДВС Дніпропетровського МУЮ.
Разом з тим, на аркуші 1 вказаної Інформаційної довідки у розділі «Відомості про права власності» зазначено ОСОБА_4, при цьому на аркуші 2 власником вказано ОСОБА_3, АДРЕСА_2.
Листом від 29.09.2017 року начальник ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_1, що будь-яка інформація щодо виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_8 в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутня.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на дату звернення з позовом до суду), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту..
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
На сьогоднішній день вищевказаний арешт не знято, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 99207782 від 03.10.2017 року - реєстраційний номер обтяження 8976752.
Виходячи з наведеного суд вважає, що арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови заступника начальника відділу ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження б/н від 27.02.2009 р., виданої Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ на квартиру № 15 за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Українська, будинок 13/15, підлягає скасуванню, оскільки жодного виконавчого провадження станом на день розгляду справи, де боржником є ОСОБА_4, немає.
Спосіб захисту, запропонований позивачем, передбачений ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», а тому є обґрунтованим.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа Дніпровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна - задовольнити.
Зняти арешт нерухомого майна, накладений на підставі постанови заступника начальника відділу ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження б/н від 27.02.2009 р., виданої Бабушкінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ на квартиру № 15 за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Українська, будинок 13/15.
Стягнути з ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Е.В. Женеску