Справа № 157/1722/17 Головуючий у 1 інстанції: Гордійчук В.М.
Провадження № 22-ц/773/513/18 Категорія: 2 Доповідач: Здрилюк О. І.
14 червня 2018 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,
секретар судового засідання - Концевич Я.О.,
з участю відповідача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року,
28 березня 2017 року ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, який під час розгляду справи уточняв та мотивує тим, що з 01 лютого 2009 року перебував із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням суду від 08 листопада 2016 року.
У період шлюбу ними було розпочато будівництво житлового будинку та господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 на виділеній відповідачці земельній ділянці, а також збудовано житловий будинок та сарай на АДРЕСА_2 на належній сільській раді земельній ділянці, не наданій у власність та користування, яка була вільною від забудов.
Будівництво проводилося за спільні кошти подружжя. Будинковолодіння на АДРЕСА_1 незавершене будівництвом, а житловий будинок та сарай на АДРЕСА_2 не прийнято в експлуатацію, оскільки наявні властивості самочинного будівництва. Вважає, що єдиною можливістю поділу цього майна є поділ будівельних матеріалів і конструктивних елементів, використаних у процесі будівництва.
Крім того, у період шлюбу ними було придбано автомобіль марки «Renault Trafic 1870» 2004 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_3, який зареєстрований за відповідачкою 01 жовтня 2011 року і перереєстрований при переобладнанні 25 березня 2013 року. Зазначений автомобіль відповідачка відчужила без його згоди та не в інтересах сім'ї.
23.01.2018 року, остаточно уточнивши позовні вимоги (т.2 а.с.129-131), просив:
1) визнати за ним право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та будівельно-монтажних робіт, використаних та здійснених у процесі будівництва житлового будинку, без урахування вартості фундаменту, а також господарської будівлі (фундаменту, що облаштований лише в землі) розташованих за адресою: АДРЕСА_1 Волинської області, яка становить 217088 грн.;
2) визнати за ним право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та будівельно-монтажних робіт, використаних у процесі завершення самочинного будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2, без урахування зрубу та даху, яка становить 154191 грн. та право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, використаних у процесі будівництва хліва, вартість яких становить 41714 грн., фундаменту, що облаштований в землі, вартість якого становить 14670 грн., піднавіса № 1, вартість якого становить 25291 грн., піднавіса № 2, вартість якого становить 19894 грн.;
3) стягнути з відповідачки на його користь 62607,50 грн. грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки «Renault Trafic 1870» 2004 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, номерний знак якого на даний час НОМЕР_4;
4) відшкодувати понесені судові витрати.
Під час розгляду справи 09 жовтня 2017 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про визнання права власності на частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів, використаних у процесі будівництва житлового будинку та господарської будівлі (сараю) по АДРЕСА_2, який мотивує тим, що зазначене будівництво було розпочате нею самочинно у 2001 році, а закінчене спільно відповідачами.
Після розірвання у 2016 році укладеного відповідачами шлюбу у спірному будинку проживає ОСОБА_1 та без будь-яких законних підстав не допускає її до самочинно побудованого, у тому числі частково за її рахунок, житлового будинку, а тому вважає, що єдиним способом вирішення спору може бути поділ будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних у процесі будівництва у співвідношенні до розміру вкладених коштів кожного із учасників будівництва на будівельні матеріали, використані в процесі самочинного будівництва.
23.01.2018 року, остаточно уточнивши позовні вимоги (т.2 а.с.127-128), просила визнати за нею право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані у процесі будівництва житлового будинку та господарської будівлі (сараю) по АДРЕСА_2, а саме: будівництва фундаменту, зрубу, внутрішньої перестінки, крокв, даху житлового будинку, вартість яких становить 118276 грн., а також фундаменту, стін та даху господарської споруди (сараю) вартістю 37742. Відшкодувати понесені судові витрати.
Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали та вартість будівельно-монтажних робіт, використаних і здійснених у процесі будівництва житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 на земельній ділянці, виділеній ОСОБА_1, що становить 78934 грн. 50 коп..
Визнано автомобіль марки «Renault Trafic 1870» 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 спільним майном подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 62807 грн. 50 коп. грошової компенсації вартості 1/2 частини вказаного автомобіля.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та вартість будівельно-монтажних робіт, використаних і здійснених у процесі будівництва житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_2, що становить 127880 грн..
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 12531 грн. 76 коп. понесених судових витрат.
У решті позову відмовлено.
Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані у процесі будівництва житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_2, а саме: при зведенні фундаменту, зрубу, внутрішньої перестінки, даху, вартістю 118276 грн..
У решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в обох позовах.
У відзивах на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3 і третя особа ОСОБА_4 (кожен зокрема), посилаючись на безпідставність апеляційної скарги та законність і обґрунтованість рішення суду, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.
Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з'явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Крім того, позивач надіслав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду підлягає до скасування із ухваленням нового судового рішення із таких підстав.
Частково задовольняючи обидва позови, суд першої інстанції виходив із доведеності вимог позивача і третьої особи та наявність підстав для їх задоволення.
Проте, такий висновок суду є помилковим, зробленим з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 з 01 лютого 2009 року по 08 листопада 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_5.
За час перебування у шлюбі сторонами було придбано рухоме майно -автомобіль марки «Renault Trafic 1870», 2004 року випуску, номер двигуна НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, який ще під час шлюбу, а саме 12.05.2015 року був реалізований ОСОБА_6 (т.1 а.с.93).
Згідно ч.ч.1, 2 ст.65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Угода, якою спірний автомобіль було реалізовано, позивачем не оспорена, у зв'язку із чим останній не довів, що майно реалізоване без його відома та згоди і що кошти від його реалізації ще за час спільного проживання подружжям не використане спільно або в інтересах сім'ї.
З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідачки на його користь грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки «Renault Trafic 1870» 2004 року випуску не підлягають до задоволення за безпідставністю.
За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).
Згідно ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч.3 ст.331 ЦК України).
Згідно вимог позивача ОСОБА_3 він просив визнати за ним право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та будівельно-монтажних робіт, використаних та здійснених у процесі будівництва житлового будинку та господарської будівлі на АДРЕСА_1 без зазначення їх конкретного найменування та кількості, а у грошовому еквіваленті від їх загальної вартості, встановленої експертом.
Оскільки норми законодавства передбачають визнання права власності лише на річ (майно), а не його грошовий еквівалент, то вимоги про визнання права власності на майно без зазначення його конкретного найменування є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Крім того, ОСОБА_3 поставив вимоги щодо незавершеного будівництвом житлового будинку на АДРЕСА_1, обґрунтовуючи його будівництво на виділеній відповідачці земельній ділянці.
Разом з тим, із приєднаних до апеляційної скарги копій рішення Гуто-Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вбачається, що відповідачці ОСОБА_1 виділялася земельна ділянка не на АДРЕСА_1, а на АДРЕСА_3 (т.3 а.с.25, 26).
Таким чином, суд першої інстанції вирішив спір щодо будинковолодіння на АДРЕСА_1, до якого сторони жодного відношення не мають.
Зазначеної обставини позивач у своєму відзиві не спростував.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.
Позивач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 звернулися із позовними вимогами про визнання за кожним своєї частки права власності на будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані у процесі самочинно збудованого житлового будинку та господарської будівлі (сараю) по АДРЕСА_2, без зазначення найменувань конкретних будівельних матеріалів та їх кількості, а у грошовому еквіваленті від загальної вартості будинковолодіння.
Згідно ч.ч.2, 3 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На час розгляду справи земельна ділянка у встановленому порядку будь-кому зі сторін під уже збудоване нерухоме майно по АДРЕСА_2 - не виділялася.
З урахуванням наведених правових норм апеляційний суд приходить до висновку, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності ні на нього, ні на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), у зв'язку із чим позовні вимоги позивача та третьої особи є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Крім того, норми законодавства передбачають визнання права власності лише на річ (майно), а не його грошовий еквівалент, як про це заявлено позови.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 14 лютого 2018 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовити.
В позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя:
Судді: