Справа № 161/18519/17 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М.
Провадження № 22-ц/773/706/18 Категорія: 34 Доповідач: Карпук А. К.
21 червня 2018 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Здрилюк О.І., Данилюк В. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок затоплення квартири за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2018 року,
У листопаді 2017 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків, заподіяних затопленням квартири. Покликалася на те, що вона є власником трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Поверхом вище, у квартирі АДРЕСА_2, проживає відповідач ОСОБА_3, з вини якої 27.10.2017 року її квартира була затоплена, а саме: було пошкоджено стелі, стіни та підлога в кухні, вбиральні, ванній кімнаті, коридорі, трьох житлових кімнатах та вбудованій шафі.
Згідно з висновком експерта №488/5 від 13.11.2017 року загальний розмір завданої їй матеріальної шкоди становить 75616,00 грн., яку просила суд стягнути з відповідача на її користь, а також, відшкодувати понесені нею судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2018 року позов задоволено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 75616 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, 756 грн. 16 коп. судового збору, 1260 грн. за проведення дослідження, 1500 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Зазначала про недоведеність позивачем її вини у затопленні квартири, неврахування показів свідків.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Згідно з приписами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9), а відповідачу ОСОБА_3 - квартира АДРЕСА_2 (а.с.9).
27.10.2017 року відбулося затоплення квартири позивача, даний факт відповідачем не заперечується.
З акту про залиття, аварію, що трапилася на системі гарячого водопостачання від 27.10.2017 року, складеного комісією у складі голови правління ОСББ «НАДІЯ -ВОЛИНЬ» Гладун Л. М. (голови комісії), слюсаря-сантехніка ОСОБА_4, мешканців будинку АДРЕСА_1: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вбачається, що у квартирі АДРЕСА_2 сталася аварія у системі гарячого водопостачання, внаслідок чого було залито квартиру №21 (а.с.16)
Відповідно до висновку експертного дослідження № 488/5 від 13.11.2017 року, проведеного на замовлення ОСОБА_2, ринкова вартість відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 внаслідок затоплень приміщень становить 75616 грн.
Згідно з рахунком № 488/5 від 31.10.2017 року вартість експертного дослідження - 1260 грн.
Частиною першою та третьою статті 22 ЦК України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, як. особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому чи більшому розмірі.
Стаття 322 ЦК України зобов'язує власника утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 4 частини 2 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що власник зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини.
Згідно з положеннями статті 151 ЖК Української РСР та абзацу 5 пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08 жовтня 1992 року (з наступними змінами), власник зобов'язаний використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.
Таким чином, обов'язок по утриманню санітарно-технічних приладів (кранів, труб, що знаходяться у квартирі) у належному стані покладено на власника квартири.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, тому посилання відповідача на недоведення позивачем її вини у затопленні квартири є безпідставними.
Факти залиття належної позивачу квартири з вини відповідача та розмір завданої шкоди підтверджується актом про залиття та висновком експертного дослідження № 488/5 (а.с.20).
Всупереч вимог статтей 12, 81 ЦПК України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували про відсутність його вини у заподіянні шкоди позивачу внаслідок затоплення квартири.
Посилання ОСОБА_3 на те, що складений акт про залиття є неналежним доказом доведеності її вини у виникненні аварії в системі гарячого водопостачання, не знімає з неї відповідальності, як власника квартири, яка не спростувала того факту, що шкоди позивачу завдано не з її вини.
Крім того, відповідачем по справі не заявлялось клопотань про проведення по справі експертизи з метою встановлення факту відсутності її вини в затопленні, в той час, як відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість зазначений акт не спростований, а отже може бути покладений в основу висновку про причини затоплення квартири позивача.
Показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 не є достатніми та достовірними доказами на підтвердження відсутності вини ОСОБА_3 в затопленні квартири позивача, оскільки даючи показання вони не пояснили причин виникнення аварії.
За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши факт залиття квартири позивача, причину та розмір завданої шкоди майну позивача і врахувавши, що ОСОБА_3, як власник квартири, з якої відбувся витік води, не довела відсутність своєї вини у заподіянні шкоди, дійшли обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири по АДРЕСА_1.
Долучений до апеляційної скарги лист Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Надія-Волинь» від 02.03.2018 року не містить інформації про відсутність вини відповідача у затопленні квартири.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати неправильним застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права чи наявними порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене судове рішення прийняте з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 квітня 2018 року в даній справі залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.
Головуючий
Судді: