Вирок від 21.06.2018 по справі 166/340/16-к

справа № 166/340/16-к

номер провадження 1-кп/166/4/18

категорія: 4

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року смт. Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ;

захисника ОСОБА_6 ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8 ОСОБА_9

захисника ОСОБА_10 ОСОБА_11

представника потерпілого ОСОБА_12 - ОСОБА_13

потерпілого ОСОБА_12

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016030170000028, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.01.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше несудимого, неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше несудимого, неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України;

ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився та проживає в смт. Заболоття Ратнівського району Волинської області, громадянина України, раніше несудимого, неодруженого, з неповною середньою освітою, студента Шацького лісового коледжу ім.. В.В. Сулька,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше несудимого, неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2016року близько 23 години жителі селища Заболоття Ратнівського району - ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , які перебували в с. Гута Ратнівського району, використовуючи малозначний привід, по телефону домовилися з жителями селища Заболоття, серед яких ОСОБА_4 , вчинити хуліганські дії в с. Гута Ратнівського району.

Реалізуючи вказану домовленість, 20 січня 2016 року близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_4 , з метою вчинення хуліганських дій стосовно жителів с. Гута Ратнівського району, разом з іншими жителями селища ОСОБА_14 на автомобілі під керуванням іншої особи, причетність яких до вчинення кримінального правопорушення досудовим слідством не доведена, поїхав із смт. Заболоття в с. Гута Ратнівського району. Реалізовуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 наказав водію зупинити транспортний засіб на вул. Незалежності при в'їзді в с. Гута Ратнівського району та, вийшовши з автомобіля, відламав штахет з метою вчинення хуліганських дій, таким чином заздалегідь заготовив предмет для нанесення тілесних ушкоджень.

В подальшому, 20 січня 2016 року близько 01 години, перебуваючи в громадському місці, на вулиці Незалежності, 52 в с. Гута Ратнівського району, поблизу приміщення бару «Мрія», ОСОБА_4 вийшов з автомобіля та підбіг до жителя с. Гута ОСОБА_15 і з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи протиставити себе суспільству, що супроводжувалося особливою зухвалістю, виявивши грубу силу, усвідомлюючи можливість настання тяжких наслідків, викрикнувши «Хто тут авторитет?», умисно дерев'яним штахетом, якого заздалегідь приготував з метою вчинення насильницьких дій, безпричинно наніс один удар ОСОБА_15 в праву верхню частину голови, чим застосував предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень. В результаті удару штахетом ОСОБА_4 заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, зламу кісток склепіння черепа, забою головного мозку із крововиливами під оболонки (епідуральний і субарахноідальні в правій скронево-тім'яній ділянці), крововилив в м'які тканини голови в правій лобно-тім'яній та правій потиличній ділянках, крововилив в правий скроневий м'яз, садна в правій тім'яній ділянці, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 28 від 09.03.2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, що, у даному випадку, призвели до смерті потерпілого.

Після цього ОСОБА_4 , продовжуючи свої неправомірні дії, діючи в групі з ОСОБА_6 , який приєднався до його злочинних дій, підбіг до ОСОБА_16 та, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, збив з ніг останнього, а ОСОБА_4 , виявивши грубу силу, умисно, дерев'яним штахетом, якого заздалегідь заготовив з метою вчинення насильницьких дій, безпричинно наніс удар ОСОБА_16 в спину, чим застосував предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді синця в правій поперековій ділянці, який згідно висновку судово-медичної експертизи № 10 від 25.01.2016 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Після цього ОСОБА_6 , підтримуючи та продовжуючи хуліганські дії ОСОБА_4 , підбіг до ОСОБА_16 та з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, усвідомлюючи, що ОСОБА_16 не чинить будь якого опору, безпричинно, умисно ногою наніс удар в нижню частину спини останньому, спричинивши своїми діями потерпілому сильний фізичний біль.

В подальшому до хуліганських дій ОСОБА_4 приєднався ОСОБА_8 , який 20 січня 2016 року близько 01 години по вулиці Незалежності в с. Гута Ратнівського району, поблизу приміщення бару «Лісовичок», підтримуючи та продовжуючи хуліганські дії ОСОБА_4 , підбіг до ОСОБА_17 , який знаходився на проїзній частині вулиці біля входу в бар «Лісовичок», та, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, виявивши грубу силу, та безпричинно умисно наніс удар рукою в обличчя ОСОБА_17 , в результаті чого заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на слизовій нижньої губи справа, які по ступеню тяжкості згідно висновку судово-медичної експертизи № 12 від 22.01.2016 відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

В подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи свої хуліганські дії, на доріжці до входу в бар «Лісовичок» наздогнав ОСОБА_16 та в групі з ОСОБА_8 , який приєднався до його злочинних дій, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, умисно наніс один удар долонею в ліву частину голови ОСОБА_16 , а ОСОБА_8 наніс численні удари руками по різних частинах тіла ОСОБА_16 , таким чином заподіяли потерпілому фізичний біль.

Підтримуючи та продовжуючи хуліганські дії ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в групі з ОСОБА_10 , 20 січня 2016 року близько 01 години по вулиці Незалежності в с. Гута Ратнівського району, поблизу приміщення бару «Лісовичок» підбігли до ОСОБА_18 . Далі ОСОБА_6 безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, виявивши грубу силу, штовхнув двома руками в грудну клітку ОСОБА_18 , чим заподіяв тому сильний фізичний біль, тим самим дезорієнтувавши, не давши змоги чинити активного опору ОСОБА_10 , який безперешкодно, безпричинно з хуліганських спонукань після цього наніс удар по тілу ОСОБА_18 бейсбольною битою, яку взяв у одного із жителів смт. Заболоття, що приїхав в с. Гута, особа якого досудовим слідством не встановлена, чим заподіяв потерпілому сильний фізичний біль та таким чином застосував предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями, які виразились в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), вчиненому групою осіб із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч.4 ст. 296 КК України.

Окрім того, своїми умисними діями, які виразились в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 121 КК України.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 121 та ч. 4 ст. 296 КК України.

З огляду на наведене, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 296 КК України, а саме: грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), вчиненого групою осіб.

Окрім того, беручи до уваги наведені вище обставини, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 296 КК України, а саме: грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене групою осіб.

За таких обставин ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 296 КК України, а саме: грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), вчиненого групою осіб із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчинених кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 4 ст. 296 та ч. 2 ст. 121 КК України, не визнав та зазначив, що 19.01.2016 року близько 22-00 години до ОСОБА_4 подзвонив ОСОБА_19 і запропонував поїхати в кафе «Експрес», розташоване в с. Заболоття. ОСОБА_4 погодився.

Під час перебування у вказаному закладі, ОСОБА_20 повідомив Обвинуваченому про те, що в с. Гута б'ють їхніх хлопців. Знаючи, що на даний момент в с. Гута був брат ОСОБА_4 - Обвинувачений попросив ОСОБА_21 подзвонити до ОСОБА_8 і сказати,щоб вони повертались додому. В.Журавель відійшов подзвонити і повернувся згодом, повідомивши ОСОБА_4 , що його брата та компанію хлопців, з якими він приїхав із с. Заболоття в с. Гута, не випускають з бару.

ОСОБА_4 , хвилюючись за брата, подзвонив до знайомого ОСОБА_22 з проханням, щоб той своїм автомобілем заїхав за ОСОБА_4 до кафе «Експресс» і завіз Обвинуваченого в с. Гуту. Через деякий час приїхав ОСОБА_22 . Окрім ОСОБА_22 , ОСОБА_4 подзвонив до ОСОБА_23 , оскільки той дружить з ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , повідомивши йому, що в с. Гута б'ють хлопців.

Через деякий час до кафе «Експрес» під'їхали ОСОБА_22 своїм авто, ОСОБА_26 (прізвисько - « ОСОБА_27 ») - своїм транспортним засобом. Обидва авто були кузовного типу «бус». У авто ОСОБА_28 на передньому сидінні пасажирів сиділи ОСОБА_29 і ОСОБА_19 . Окрім них до бару підійшли ще й інші люди, але хто саме, ОСОБА_4 не роздивився.

ОСОБА_4 сів у «бус», яким керував ОСОБА_22 на переднє сидіння пасажира, розташоване біля дверей. Ліворуч від нього сидів ОСОБА_30 . У тому ж «бусі» на задніх сидіннях розташувались, зокрема ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 .

Транспортні засоби виїхали з с. Заболоття в напрямку с. Гута, рухаючись один за одним. При цьому, «бус» під керуванням ОСОБА_22 їхав попереду, а «Бус», у якому за кермом перебував В. Пархомук, їхав позаду з дистанцією приблизно 50 метрів від попереднього транспортного засобу.

На в'їзді в с. Гуту «буси» зупинились і з обох транспортних засобів вийшли пасажири. Хто попросив зупинитись, ОСОБА_4 не знає. Сам він такого прохання не висловлював. ОСОБА_4 також вийшов з «буса» і намагався додзвонитись по телефону стільникового зв'язку до брата.

Що робили інші пасажири, коли вийшли з «бусів» ОСОБА_4 не бачив, оскільки був зайнятий намаганнями зв'язатись з братом, з яким телефонний зв'язок було втрачено.

ОСОБА_22 також не виходив з авто.

Коли люди повернулись в «буси», в частини з них в руках були штахети, які вони відірвали від паркана домогосподарства, під час того, коли «буси» зупинились. У авто, в якому їхав ОСОБА_4 , штахети були у ОСОБА_35 , ОСОБА_36 .

Люди з іншого «буса» також рвали штахети, але в кого вони були в руках, коли вони повертались, ОСОБА_4 не звернув уваги.

Обвинувачений був одягнений у світлу кофту.

Повертаючись у «бус», ОСОБА_4 сів на місце пасажира на передньому сидінні ближче до водія таким чином, що ОСОБА_30 опинився на передньому сидінні пасажира праворуч від ОСОБА_4 біля правих передніх дверей транспортного засобу. Був одягнений ОСОБА_37 у світлу кофту.

Коли обидва авто підїхали до бару «Мрія», що в с. Гута, водії зупинили «буси» приблизно 3-4 метри від місця, де стояло 4 хлопці з ОСОБА_38 . Серед них ОСОБА_4 знав ОСОБА_16 та ОСОБА_18 .

З «буса», в якому їхав ОСОБА_4 , першим вийшов ОСОБА_37 і залишився стояти біля нього, а саме: поруч з дверима транспортного засобу, з яких він вийшов.

В момент, коли вийшов ОСОБА_37 під'їхав «бус», який слідував за ними. З вказаного транспортного засобу також почали виходити люди.

Коли ОСОБА_4 вийшов з «буса», він запитав у ОСОБА_16 про обставини бійки. Проте, ОСОБА_39 відповісти не встиг, оскільки з приміщення бару «Мрія» вибіг ОСОБА_40 і з фразою «Ти попався» схопив обома руками ОСОБА_41 за грудки і кинув на землю.

При цьому, ОСОБА_4 заперечив, що питав у когось хто тут авторитет і не чув, щоб хтось це говорив.

Окрім того, Обвинувачений зазначив, що в цей момент він не бачив, щоб хтось наносив комусь удари.

Після цього, ОСОБА_4 відразу ж побіг до бару «Лісовик» в с. Гута за своїм братом.

По дорозі, біля магазину, ОСОБА_4 зустрів ОСОБА_17 , в якого спитав, чи той не бачив його брата. При цьому, ОСОБА_4 вказав, що в момент після того, як він задав ОСОБА_42 вказане запитання, з-за спини ОСОБА_4 вибіг ОСОБА_8 та завдав удару ОСОБА_42 кулаком в обличчя, від якого ОСОБА_43 . Глущук впав на землю. ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_8 і зробив йому зауваження за те, що ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_44 . При цьому, ОСОБА_8 мав намір в подальшому наносити удари ОСОБА_42 , проте ОСОБА_4 завадив йому це зробити.

Відразу ж після цього, з напрямку бару «Мрія» до ОСОБА_44 та ОСОБА_4 підбігло ще троє осіб, (серед яких був і ОСОБА_45 , який тримав у руках алюмінієву сріблясту биту), які мали намір завдати ОСОБА_42 тілесні ушкодження. Однак, ОСОБА_4 завадив втілити вказаним особам їхній намір. ОСОБА_46 пішов, а ОСОБА_4 з вказаними особами пішли в бар «Лісовик».

Зайшовши в бар «Лісовик», ОСОБА_4 застав там бійку. Зокрема ОСОБА_47 зчепився із ОСОБА_48 чи ОСОБА_49 . ОСОБА_4 їх розборонив, завадивши бійці.

Після цього до ОСОБА_4 підійшла ОСОБА_50 , власниця бару, яка попросила розборонити хлопців так, щоб вони вийшли і не бились в барі.

В цей момент в бар зайшов ОСОБА_8 . ОСОБА_4 вийшов з бару, забравши його зі собою. Свого брата він там не зустрів. Вийшовши з бару «Лісовичок», ОСОБА_4 побачив ОСОБА_16 ОСОБА_8 підбіг до ОСОБА_16 і наніс йому декілька ударів в область голови, від чого ОСОБА_16 впав. ОСОБА_4 відтягнув ОСОБА_8 від ОСОБА_16 .

Після цього, ОСОБА_51 підбігла до ОСОБА_4 і попросила розборонити хлопців, які підбігли до ОСОБА_41 і почали його бити.

ОСОБА_4 завадив вказаним особам наносити удари ОСОБА_52 . Тоді ОСОБА_51 допомогла ОСОБА_52 піднятись і до них підійшов ОСОБА_53 (бувший працівник правоохоронних органів). Вказані особи підняли ОСОБА_41 і повели.

Окрім того, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що знає особу, яка нанесла удар потерпілому ОСОБА_15 . При цьому, зазначив, що в інших обвинувачених сторонніх предметів в руках також не бачив.

Разом з цим, в подальшому, при допиті, ОСОБА_4 змінив показання, вказавши, що йому невідомо, хто наносив удар ОСОБА_15 .

Щодо причин, з яких свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_54 могли оговорювати ОСОБА_4 в частині показань, що стосуються обставин нанесення ОСОБА_4 удару штахетом ОСОБА_15 в область голови, ОСОБА_4 зазначив, що на Різдво - 07.01.2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_16 виник конфлікт і саме це, на думку Обвинуваченого, може слугувати підставою того, що ОСОБА_16 говорить неправду.

Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 296 КК України, визнав повністю та зазначив, що у вечірню пору доби 19.01.2016 року він в компанії хлопців, серед яких були ОСОБА_8 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 і ОСОБА_59 , зайшли у бар «Лісовичок», що знаходиться в с. Гута Ратнівського району.

До них підійшов ОСОБА_60 і, без пояснення причин, кулаком наніс ОСОБА_61 удар в обличчя. ОСОБА_55 від удару впав.

Штовхали вказаних хлопців і інші молоді люди. Найактивнішими серед них були ОСОБА_62 та ОСОБА_63 . Потім приїхав ОСОБА_64 , житель села Заболоття. Він зайшов у бар «Лісовичок», побачив, що відбувається і відразу ж вийшов. Його наздогнали та привели і поставили до компанії хлопців з с. Заболоття. По черзі кожному з них наносили удари і штовхали. Потім їх відпустили і хлопці пішли у бар «Мрія».

Перебуваючи в барі «Мрія», ОСОБА_6 , почув, що в с. Гута приїхали хлопці з с. Заболоття. Тоді ОСОБА_6 вийшов з бару «Мрія» і на вулиці побачив ОСОБА_16 . ОСОБА_6 підійшов до нього і штовхнув руками в область грудей. ОСОБА_16 впав, ОСОБА_6 вдарив його ногою в область поясниці. Після цього ОСОБА_6 побіг до бару «Мрія». Біля вказаного закладу ОСОБА_6 зустрів ОСОБА_4 і ОСОБА_65 .

Після цього ОСОБА_66 повернувся зі ОСОБА_67 до бару «Лісовичок» і біля нього зустрів ОСОБА_18 ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_18 руками в область грудної клітки, від чого ОСОБА_18 впав.

У вчиненому ОСОБА_6 щиро розкаявся, просив його суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_8 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 296 КК України, не визнав та зазначив, що у вечірню пору доби 19.01.2016 року він в компанії хлопців, серед яких були ОСОБА_8 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 і ОСОБА_59 , зайшли у бар «Лісовичок», що знаходиться в с. Гута Ратнівського району.

ОСОБА_8 вийшов на вулицю покурити і коли повернувся в бар, побачив, що ОСОБА_6 за груди шарпає ОСОБА_60 . ОСОБА_8 вдарила невстановлена особа кулаком в область грудей, а хтось інший ззаду потягнув ОСОБА_8 за капюшон куртки, в яку був вдягнутий ОСОБА_8 і відірвав його. Вказаних осіб не випускали з бару, загнали в кут приміщення закладу і били по черзі. Били приблизно чоловік тридцять. ОСОБА_8 стояв поруч із ОСОБА_68 . В якийсь момент до ОСОБА_69 задзвонив телефон стільникового зв'язку і він повідомив ОСОБА_8 про те, що дзвонить його брат - ОСОБА_4 і віддав ОСОБА_8 телефон. ОСОБА_8 , заховавшись за хлопців із с. Заболоття, з якими стояв в кутку бару «Лісовичок», прийняв вхідний дзвінок від ОСОБА_4 і повідомив його про те, що їх б'ють хлопці з с. Гута і не випускають з бару. Особою, яка проявляла найбільшу агресію по відношенню до хлопців з с. Заболоття, був ОСОБА_60 . ОСОБА_70 та ОСОБА_71 у натовпі, який їх бив, не ідентифікував, оскільки не був з ними знайомий на момент бійки.

Через хвилин 15 після того, як їх побили, ОСОБА_8 вийшов з бару і помітив ОСОБА_17 , жителя с. Гута, який розмовляв з ОСОБА_4 . ОСОБА_8 , на ґрунті негативних емоцій, спровокованих агресивною поведінкою жителів с. Гута, серед яких був і ОСОБА_46 , підбіг до останнього в той момент, коли ОСОБА_46 розмовляв з ОСОБА_4 і вдарив його кулаком в обличчя, від чого ОСОБА_46 впав на землю. При цьому, ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_8 і зробив йому зауваження за те, що ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_72 ОСОБА_8 мав намір в подальшому наносити удари ОСОБА_42 , проте ОСОБА_4 завадив йому це зробити.

Після цього, ОСОБА_8 помітив на вулиці ОСОБА_16 , догнав його та наніс кілька ударів кулаками в область обличчя, від чого ОСОБА_73 впав.

Окрім того, ОСОБА_8 зазначив про те, що після того, як він наніс удари ОСОБА_74 і відійшов, до ОСОБА_16 підбігли відразу декілька осіб і почали наносити удари останньому. Проте, до ОСОБА_4 підбігла ОСОБА_51 і почала просити забрати хлопців, які підбігли до ОСОБА_16 і почали його бити. ОСОБА_4 , на прохання ОСОБА_75 , почав відтягувати хлопців, які наносили удари ОСОБА_16 .

Таким чином, ОСОБА_8 повідомив, що визнає факт нанесення ударів ОСОБА_16 та ОСОБА_42 , проте заперечив нанесення ударів ОСОБА_42 битою.

Обвинувачений ОСОБА_10 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 296 КК України, не визнав та зазначив, що у вечірню пору доби 19.01.2016 року він в компанії хлопців, серед яких були ОСОБА_8 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 і ОСОБА_59 , зайшли у бар «Лісовичок», що знаходиться в с. Гута Ратнівського району. До них підійшов ОСОБА_76 , який безпричинно кулаком наніс удар ОСОБА_77 в область грудної клітини. Від удару ОСОБА_78 впав. Підійшли і інші хлопці - жителі с. Гута.

Вказані особи, а було їх приблизно 30 чоловік, загнали ОСОБА_8 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 і ОСОБА_69 та ОСОБА_10 в куток закладу і били хаотично ногами та руками вказаних осіб.

Зокрема, ОСОБА_10 били ОСОБА_76 , ОСОБА_18 і ще кілька осіб. Усіх жителів с. Гута, які наносили удари чи просто словесно погрожували їм, було приблизно 30 чоловік.

Через деякий час, коли бити перестали, ОСОБА_10 вийшов з бару «Лісовичок» та пішов в напрямку бару «Мрія». Після цього, вийшовши з бару «Мрія», ОСОБА_10 побачив біля бару «Лісовичок» ОСОБА_18 . ОСОБА_10 підійшов до ОСОБА_18 і спитав, за що він його бив. У відповідь на це запитання ОСОБА_18 вдарив ОСОБА_10 в область грудної клітини, від чого той впав.

Незважаючи на показання ОСОБА_4 ,, наявність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та ч. 4 ст. 296 КК України, підтверджується наступними доказами:

-показаннями свідка ОСОБА_82 , який в судовому засіданні 05.07.2017 року показав, що 19.01.2016 року ввечері біля 22-23 години він з братом - ОСОБА_15 пішли в бар «Лісовичок», розташованому с. Гута Ратнівського району Волинської області. В барі до них приєднались ОСОБА_16 та ОСОБА_83 . Згодом, до того ж бару зайшли ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Між ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_84 та ОСОБА_85 (ще одним відвідувачем бару «Лісовичок», який також відпочивав за іншим столиком у вказаному барі) виник конфлікт, під час якого сторони конфлікту кричали, але ударів один одному не наносили. Приблизно після 24 години 00 хвилин ОСОБА_86 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 вийшли з бару «Лісовичок» та пішли в напрямку бару «Мрія», що знаходиться в с. Гута.

Перебуваючи на вулиці біля бару «Мрія», ОСОБА_86 побачив, як до вказаної установи громадського харчування під'їхав мікроавтобус марки «Renault» білого кольору і ще один мікроавтобус, марки та кольору назвати не зміг. Мікроавтобус марки «Renault» їхав першим. На швидкості вказані автомобілі загальмували і зупинились один за одним навпроти входу в бар «Мрія».

Як зазначив ОСОБА_86 , з переднього правого пасажирського місця автомобіля марки «Renault» вийшов ОСОБА_4 зі штахетом в руках. ОСОБА_4 зробив кілька кроків в напрямку до ОСОБА_15 і, підійшовши до нього, із запитанням «Хто тут авторитет?» вдарив штахетом ОСОБА_15 , який стояв спиною до бару та обличчям до ОСОБА_4 в область верхньої частини голови. Після цього, ОСОБА_15 впав горизонтально до землі на бік.

Також, ОСОБА_15 вказав, що штахет був довжиною від 1 м до 1 м 20 см.

Показав, що він не бачив, щоб хтось інший наносив удари його брату - ОСОБА_87 .

Відтак, ОСОБА_4 підбіг до ОСОБА_16 та вдарив його, чим збив з ніг ударом по ногах.

ОСОБА_4 свідок впізнав, оскільки до 19.01.2016 року бачив його фото на особистій сторінці в соціальних мережах. Окрім того, згодом, але в той самий вечір, ОСОБА_15 почув від односельчан, що вказана особа є саме ОСОБА_88 .

Після цього, до ОСОБА_82 підбігла інша особа чоловічої статі, обличчя якої він не розгледів, та вдарила його штахетом в голову один раз, а потім в руку один раз. Після цього, ОСОБА_86 побіг до бару «Лісовичок».

Через деякий час свідок подзвонив до свого брата ОСОБА_89 , який повідомив йому, що вже повернувся додому.

Коли свідок повернувся додому, ОСОБА_90 вже спав. Нічого незвичайного він не помітив.

Зранку, коли ОСОБА_90 не прийшов до свідомості, батьки викликали карету швидкої допомоги. Лікар, яка прибула на виклик попередньо діагностувала черепно-мозкову травму.

Також свідок зазначив, що в цей вечір - 19.01.2016 року він нікому не наносив ударів. Також не бачив свідок ОСОБА_86 , як його брат та ОСОБА_16 наносили комусь тілесні ушкодження.

При цьому свідок показав, що, хоча на вулиці в цю пору доби була погана видимість, проте прилегла територія біля бару «Мрія» була освітлена. ОСОБА_4 був одягнутий у світлу кофту. Також, впізнав ОСОБА_91 й по золотому ланцюжку, який був на шиї у Обвинуваченого.

Надаючи оцінку достовірності показань даного свідка, Суд вважає за необхідне зазначити таке:

Твердження Захисників обвинуваченого ОСОБА_4 та самого ОСОБА_4 про те, що потерпілий ОСОБА_15 , допитуваний в судовому засіданні в якості свідка, станом на 19.01.2016 року, не міг знати прізвища ОСОБА_4 , оскільки в соціальних мережах останній підписаний під іншим прізвищем (без надання відповідних доказів обґрунтованості таких тверджень), не спростовують тверджень свідка про таку обізнаність, з огляду на те, що в самому судовому засіданні при допиті ОСОБА_15 вказав саме на ОСОБА_4 як на особу, яка завдала удар його брату та збила з ніг ОСОБА_16 .

Разом з цим, Суд звертає увагу на те, що при допиті потерпілого ОСОБА_15 в якості свідка, в судовому засіданні 05.07.2017 року ОСОБА_4 в адресу ОСОБА_15 , сказав наступне: «Єслі нада, я одсиджу. Все одсиджу. Но… ти згадаєш ту брехню». Вказане висловлювання на адресу ОСОБА_15 породило у Суду розумні та обґрунтовані сумніви в належній процесуальній поведінці Обвинуваченого, у випадку обрання щодо нього менш суворого виду запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, що в сукупності з іншими ризиками, визначеними Судом та зазначеними ним у відповідних ухвалах, і слугувало підставою для прийняття рішень про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4

-показаннями свідка ОСОБА_16 , який в судовому засіданні 10.08.2017 року вказав, що 19.01.2016 близько 23 год. він, ОСОБА_92 та ОСОБА_90 прийшли в бар «Лісовичок», де відпочивали з друзями. За барною стійкою стояли жителі ОСОБА_14 , серед яких - ОСОБА_6 , ОСОБА_8 . ОСОБА_16 вийшов на вулицю і коли повернувся, в приміщенні виникла словесна перепалка між ОСОБА_67 та заболотцями. Він з ОСОБА_93 та ОСОБА_94 вийшли на вулицю та пішли до бару «Мрія», де попив кави. Коли вийшов на вулицю, почув крик одного із жителів с. Заболоття, якого він візуально знав «Ура, наші їдуть!. Ви догрались».

Близько 00 годин 00 хвилин ОСОБА_16 з братами ОСОБА_93 та ОСОБА_95 стояли на порозі біля бару «Мрія». До бару під'їхало 2 автомобілі типу «бус», один з яких був марки «Renault» білого кольору. Марки і кольору іншого «бусу» не розгледів. Спочатку під'їхав білий бус, за кермом якого був житель ОСОБА_14 на прізвисько « ОСОБА_96 ». Як його звуть, Потерпілий не знає. З правого пасажирського сидіння вийшов ОСОБА_97 , який був одягнутий в білу кофту, крім того, на шиї був ланцюжок. Також відкрилися інші двері, з яких вийшли жителі селища ОСОБА_14 . Освітлення біля бару було хороше, тому він бачив добре. Із запитанням «Хто тут авторитет?» ОСОБА_97 сильно вдарив ОСОБА_15 , який стояв біля порога бару «Мрія», дерев'яним штахетом в праву верхню частину голови. Від удару ОСОБА_98 впав. Після цього ОСОБА_4 збив ОСОБА_16 з ніг, нанісши штахетом удар по нозі, від чого Потерпілий впав. Після цього, ОСОБА_4 наніс удар по спині предметом із загостреним кутом.

Відразу до нього підійшов ОСОБА_6 , який шарпав його за грудки і сказав: «Ну що, мало ще?», після чого відпустив ОСОБА_16 . Потерпілий деякий час ще лежав на землі, оскільки важко було піднятись від завданих ударів, після чого встав і побачив потерпілого ОСОБА_99 , який тримався за голову і повідомив ОСОБА_16 , що його вдарили в голову. Після цього ОСОБА_39 пішов до бару «Лісовичок». Біля бару «Лісовичок» стояли жителі с. Заболоття, частина з яких була зі штахетами в руках. Після цього ОСОБА_4 , зі словами «Що? Мало тобі?», вдарив ОСОБА_16 долонею по обличчю, від чого Потерпілий впав.

Згодом, лежачи на землі, ОСОБА_16 почув голос ОСОБА_8 , який підійшов до нього та наніс близько 4-5 ударів кулаком, які прийшлись Потерпілому в руки. Хтось ОСОБА_8 відтягнув від Потерпілого. Після цього ОСОБА_16 відвела в сторону односельчанка з колишнім міліціонером.

Згодом ОСОБА_16 поїхав додому автомобілем, яким керував ОСОБА_100 , в якому вже сидів ОСОБА_90 . По дорозі ОСОБА_90 попросив ОСОБА_16 , щоб той глянув, що у нього робиться з правої сторони голови. ОСОБА_16 помітив, що на голові з-права у ОСОБА_15 було почервоніння та сліди крові. Підвізши ОСОБА_15 300 метрів від його дому, авто зупинилось, з нього вийшов ОСОБА_90 та пішов додому самотужки.

Крім того, ОСОБА_16 зазначив, що окрім ОСОБА_4 , ОСОБА_87 тілесних ушкоджень ніхто не наносив. Коли ішли до «Мрії», неподалік ішов ОСОБА_101 з ОСОБА_102 . Особисто він нікому тілесних ушкоджень не наносив, лише робив зауваження ОСОБА_8

ОСОБА_16 знав ОСОБА_4 до того візуально;

- показаннями потерпілого ОСОБА_18 , який в судовому засіданні 10.08.2017 року показав, що 19.01.2016 з ОСОБА_103 він пішов до бару «Лісовичок», в с. Гута. Там були брати ОСОБА_104 та ОСОБА_98 , а також ОСОБА_16 .

Біля барної стійки стояв ОСОБА_105 із жителями ОСОБА_14 - ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_68 . Між ними виник конфлікт, однак вони не билися, а лише говорили на підвищених тонах. Він пішов в інший бар. При цьому чув, як хтось дзвонив до хлопців із ОСОБА_14 .

Після цього ОСОБА_18 вийшов з бару «Лісовичок» та разом з ОСОБА_16 , ОСОБА_106 та ОСОБА_107 , а також ОСОБА_103 пішов до бару «Мрія». Підійшовши до бару «Мрія», хлопці, з якими він йшов, залишились стояти біля входу в сам бар, а ОСОБА_18 з ОСОБА_103 пішов в напрямку сільської ради.

В цей час ОСОБА_18 побачив, як до бару «Мрія» під'їхало 2 «буси» - «Рено» білого кольору та синій «бус». На передньому сидінні «буса», що під'їхав першим, сидів ОСОБА_4 , за кермом - ОСОБА_96 ( ОСОБА_108 ). ОСОБА_4 в руках тримав штахет та вибіг з авто першим в сторону хлопців - ОСОБА_70 , ОСОБА_109 та ОСОБА_16 .

ОСОБА_4 впізнав відразу ж, оскільки знав його візуально.

Але як ОСОБА_4 наносив удар ОСОБА_87 - не бачив. Був вдягнений в білий светр. Після цього він, ОСОБА_18 , побіг до бару «Лісовичок». Там його оточили ОСОБА_40 та ОСОБА_10 , які говорили: «Пам'ятаєш, ти сидів в барі. Ти ж - гутський». При цьому ОСОБА_110 вдарив його в груди, а хтось інший вдарив битою по спині ззаду та ще раз ударив битою, коли той пригинався. При цьому, ОСОБА_18 вказав, що удар битою він отримав зі сторони, де стояв ОСОБА_110 та ОСОБА_10 . Після цього ОСОБА_18 почав тікати, але встиг помітити, що ОСОБА_111 також вдарили битою.

При цьому зазначив, що ОСОБА_112 був в жовтій куртці. В нього в руках точно була бита, у ОСОБА_113 в руках бити не було. З людей, які були біля нього і наносили тілесні ушкодження, з битою був саме ОСОБА_10 . Неподалік стояли ОСОБА_114 та ОСОБА_115 .

ОСОБА_116 зазначив, що не бачив, щоб хлопців із с. Заболоття били хлопці зі с. Гути. ОСОБА_76 також нікому тілесних ушкоджень не наносив.

На наступний день ОСОБА_15 стало погано. Говорили, що його вдарив ОСОБА_4 ;

-показаннями свідка ОСОБА_117 , наданими в судовому засіданні 23.02.2018 року, який зазначив, що з 19 на 20.01.2016 він зустрівся з ОСОБА_93 , ОСОБА_118 та ОСОБА_16 в барі «Лісовичок», що в с. Гута. Побувши якийсь час у вказаному закладі, компанія пішла до бару «Мрія». Не дійшовши до бару «Мрія», ОСОБА_54 бачив, як до вказаного закладу під'їхали «буси». Побачивши «бус», ОСОБА_54 відійшов вбік до церкви на відстань 15-20 метрів від ОСОБА_16 та ОСОБА_119 , а ОСОБА_16 та брати ОСОБА_120 стояли біля бару «Мрії». Побачив, як з «бусів» повискакували зі штахетами хлопці. Запам'ятав, як ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_15 штахетом по голові. ОСОБА_98 впав. ОСОБА_54 став відбігати в сторону. Потім побачив як хлопці, включаючи ОСОБА_4 , побігли в сторону бару «Лісовичок». Ще 3-4 хлопці були зі штахетами;

-показаннями свідка ОСОБА_22 , який показав, що 19.01.2016 приблизно о 23 год 00 хв до нього зателефонував ОСОБА_4 та попросив, щоб той завіз його в ОСОБА_121 . По дорозі вони забрали ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 та ОСОБА_125 . Позаду «буса», яким керував ОСОБА_22 їхав «бус» «Льодяниці». По дорозі на в'їзді в с. Гуту вони зупинялися сходити в туалет та ламали штахети. Усі пасажири, які їхали в його «бусі» рвали штахети. Інший бус також зупинявся.

-показаннями свідка ОСОБА_126 , який показав, що 19.01.2016 він на пропозицію ОСОБА_4 , разом з іншими хлопцями, «бусом», яким керував ОСОБА_22 , поїхав в с. Гута. По дорозі «бус» зупинявся, а всі пасажири виходили і рвали штахети;

-показаннями свідка ОСОБА_127 , який надав свідчення, зі змісту яких вбачається, що 19.01.2016 він разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_128 були в «Експресі» в смт. Заболоття. До них зателефонували хлопці та попросили, щоб вони приїхали в с. Гуту, оскільки між ними та хлопцями зі с. Гута виник конфлікт. Тому вони поїхали в с. Гуту. Зазначив, що при в'їзді в ОСОБА_121 зупинялися. Біля «Мрії» була бійка. З «буса» вийшли всі, тримали штахети для того, щоб нанести хлопцям із с. Гути тілесні ушкодження;

-показаннями свідка ОСОБА_129 , який вказав, що в ніч з 19.01.2016 року на 20.01.2016 року він разом з хлопцями поїхав до с. Гута в «бусі» ОСОБА_130 . По дорозі «бус» зупинялися для того, щоб його пасажири відривали штахети. ОСОБА_97 та ОСОБА_131 сиділи на передніх сидіннях біля водія;

-показаннями свідка ОСОБА_132 , який розповів, що в ніч з 19.01.2016 на 20.01.2016року перебував в барі «Лісовичок» в с. Гута. Там перебували ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 . Між ними та ОСОБА_67 розпочався конфлікт, який припинився в барі. Після цього ОСОБА_58 виходив з приміщення бару щоб подзвонити по телефону. Згодом свідок вийшов на вулицю. Це було приблизно о 00 год. Побачив ОСОБА_4 на прізвисько « ОСОБА_133 », який ішов першим. В руках тримав штахету чи биту. Він кричав: «Де ті гутські авторитети?». ОСОБА_4 пізнав за статурою і голосом. Ідентифікував саме його, оскільки той був за 10-20 метрів від нього. ОСОБА_134 зазначив, що в його присутності жителям с. Заболоття тілесних ушкоджень жителі с. Гута не наносили;

-показаннями свідка ОСОБА_135 , яка показала, що в ніч з 19.01.2016 на 20.01.2016року відпочивала в барі «Мрія», що в с. Гута. Коли вийшла з приміщення бару на двір, бачила багато людей з с. Заболоття, які кричали «Де ті гутянці? чому поховалися?». Крім того, бачила ОСОБА_15 , який казав: «За що я получив?». Неподалік за 30 метрів лежав ОСОБА_16 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 20.01.2016 року (том справи ІІ, аркуші справи 27-29) з ОСОБА_136 від 20.01.2016, під час проведення якого потерпілий продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . ОСОБА_15 20.01.2016, а саме: макетом дерев'яного штахета в ділянку правої верхньої частини голови;

-протоколом проведення слідчого експерименту з ОСОБА_16 від 20.01.2016, (том справи ІІ, аркуші справи 30-32), під час проведення якого ОСОБА_16 продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . ОСОБА_15 20.01.2016року, а саме: макетом дерев'яного штахета в ділянку правої верхньої частини голови;

-висновком експерта №28 за результатами судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 (том ІІІ, аркуші справи 2-5), відповідно до якого у ОСОБА_15 були виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді зламу кісток склепіння черепа (вдавлений перелом), забою головного мозку із крововиливами оболонки (епідуральний і субарахноїдальні в правій скронево-тім'яній ділянці); крововилив в м'які тканини голови в правій лобно-тім'яній та правій потиличній ділянках, крововилив в правий скроневий м'яз, садно в правій тім'яній ділянці.

Згідно з вказаним висновком, усі виявлені на трупі тілесні ушкодження утворились від контактів з тупими предметами, терміном утворення більше, ніж за тиждень до моменту настання смерті.

Враховуючи морфологічні особливості перелому кісток черепа (вдавлений перелом прямокутної форми) та пошкодження речовини головного мозку і його оболонок (локальні, без ознак протиудару), пошкодження голови в правій скронево-тім'яній ділянці утворились від прямої ударної дії тупого предмету з плоскою обмеженою поверхнею з ребром, і таким предметом можуть бути дерев'яна дошка або штахет.

Для отримання ушкоджень в правій скронево-тім'яній ділянці достатньо одного контакту (удару). Наявність крововиливу в м'які покрови голови в правій потиличній ділянці голови вказує на те, що після отримання черепно-мозкової травми відбулося падіння потерпілого на праву потиличну ділянку голови.

Враховуючи локалізацію ушкоджень на потерпілому, можна припустити, що при заподіянні виявлених тілесних ушкоджень, нападник знаходився в положенні обличчям до потерпілого, напрям діючого предмета зверху вниз, справа на ліво. Цілком можливо, що потерпілий знаходився у вертикальному, чи близькому до нього положенні в момент нанесення йому ударів тупим предметом, як відображено в матеріалах справи, що не суперечить матеріалам, які відображені в слідчому експерименті за участю свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_15 від січня 2016 року.

Окрім того, експерт вказав, що не можна виключити, що після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, останній міг певний час здійснювати і активні дії, в період так званого «світлого проміжку», до втрати свідомості з розвитком набряку головного мозку. Даний світлий проміжок в кожної людини індивідуальний, який залежить від особливостей організму, інших факторів і може вимріюватися проміжком часу від хвилини до годин.

При цьому, причини смерті ОСОБА_15 , експертом були вказані наступні: набряк головного мозку внаслідок отриманої закритої черепно-мозкової травми у вигляді зламу кісток склепіння черепа (вдавлений перелом), забою головного мозку із крововиливами оболонки (епідуральний і субарахноїдальні в правій скронево-тімяній ділянці); крововилив в мякі тканини голови в правій лобно-тімяній та правій потиличній ділянках, крововилив в правий скроневий мяз, садно в правій тімяній ділянці.

Згідно п. 2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» від 17.01.1995 року, Наказ №6 тілесні ушкодження відносно живої особи у ви гляді закритої черепно-мозкової травми, злам кісток склепіння черепа із крововиливом під оболонки належить до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення, отже між перерахованим вище тілесним ушкодженням та смертю потерпілого ОСОБА_15 існує прямий причинний зв'язок;

-висновком комісійної експертизи № 3 від 06.02.2018 року (том справи 5, аркуші справи 144-154), відповідно до резолютивної частини якого підтверджується висновок, зроблений експертом при проведенні наведеної вище експертизи щодо причини смерті ОСОБА_15 та зазначено, що смерть ОСОБА_15 настала від набряку головного мозку внаслідок отриманої важкої закритої черепно-мозкової травми у вигляді зламу кісток склепіння черепа (перелом правої тім'яної кістки), забою кори правої скроневої долі головного мозку, крововиливу над твердою мозковою оболонкою (епідуральної гематоми) в правій лобно-скроневій ділянці, крововиливів в м'які мозкові оболонки (субарахноідальних) в правій скронево-тім'яній ділянці, крововиливів в м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні, крововиливу в правий скроневий м'яз, садна в правій тім'яній ділянці волосяної частини голови, тобто зазначені тілесні ушкодження перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_15 .

Окрім того, комісією експертів було виявлено: післяопераційну рану дугоподібної форми в правій скроневій ділянці волосяної частини голови, трепанаційний отвір в лусці правих скроневої і лобної кісток, по центру якого лінійний розріз твердої мозкової оболонки, ранки крапкових форм в правій ліктьовій ямці, в правій підключичній ділянці та на бокових поверхнях стегон, вказані пошкодження є наслідками медичних маніпуляцій та ін'єкцій) і в даному випадку в причинному зв'язку з настанням смерті не перебувають.

Разом з цим, як зазначається у висновку, комісія експертів виключила можливість виникнення у ОСОБА_15 смертельної черпно-мозкової травми (враховуючи морфологічні ознаки і локалізацію пошкоджень кісток черепа, мозкових оболонок та речовини головного мозку) внаслідок падіння з висоти власного зросту, як із попередньо наданим прискоренням, так і без такого;

-висновком експерта № 10 від 25.01.2016 (том ІІ, аркуш справи 238), згідно якого у ОСОБА_16 виявлено тілесне ушкодження у вигляді синця правої поперекової ділянки та ідентифіковано його як легке тілесне ушкодження;

-допитом під час судового слідства експерта ОСОБА_137 , який готував висновок №28 від 09.03.2016 року, проведеному в судовому засіданні 10.07.2017 року, під час якого експерт пояснив, що про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384, 385 КК України (надалі - КК України), а також зі змістом ст.ст. 69, 70 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК України), він попереджений в силу тієї обставини, що форма №170/о Медичної документації, затвердженої наказом МОЗ України №197 від 05.08.1999 року, відповідно до якої і оформляється експертний висновок, сама по собі містить графу на титульному аркуші, відповідно до якої експерт попереджається про кримінальну відповідальність та йому роз'яснюються його процесуальні права та обов'язки.

Зазначив, що права та обов'язки, передбачені ст.ст. 69,70 КПК України, а також відповідальність за неналежне виконання таких обов'язків, передбачені ст.ст. 384, 385 КК України йому відомі.

Також експерт пояснив, що саму експертизу він проводив на підставі постанови слідчого про призначення судово-медичної експертизи від 02.02.2016 року (том справи ІІІ, аркуш 1).

Медичну документацію експерту для проведення експертизи надав медичний заклад, в якому помер ОСОБА_15 разом з його трупом. При цьому, ОСОБА_138 вказав, що такий порядок отримання медичної документації особи, яка померла у медичному закладі, і щодо такого факту смерті є підозра про насильницький характер смерті, передбачений п.1.10. Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ № 6 від 17.01.1995 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.07.1995 за №257/793.

Тілесні ушкодження в ОСОБА_15 були виявлені лише з правої сторони голови.

Чому в медичній документації описані тілесні ушкодження, наявність яких не була підтверджена при розтині трупа ОСОБА_15 експерт пояснити не зміг, зазначивши, що він у експертному висновку лише відобразив інформацію, зафіксовану в історії хвороби померлого і не має права давати їй оцінку. Щодо самого висновку, то в його дослідницькій частині експерт об'єктивно описав ті тілесні ушкодження, які були ним виявлені при розтині трупа.

Стосовно висновку про те, що удар ОСОБА_15 міг бути нанесений дерев'яним штахетом, ОСОБА_138 зазначив, що цей висновок він зробив, даючи відповідь на запитання, поставлене перед ним постановою слідчого.

-допитом під час судового слідства експерта - члена комісії експертів, які складали висновок експерта №3 від 06.02.2018 року ОСОБА_139 , яким проводилася комісійна експертиза, в судовому засіданні показав, що в медичній документації ОСОБА_15 було зазначено, що в лобній ділянці зліва відмічається вдавлення кістки. Однак в медичній документації жодним чином не зазначено, що над вдавленням пошкоджені м'які тканини. Якби це вдавлення було виявлено в ході медикаментозного втручання, про це було б зазначено, тобто якби клінічно і інструментально було виявлено перелом зліва, то вказана обставина повинна була бути відображена в медичній документації хворого та в клінічному діагнозі. Однак об'єктивних даних, які б вказували на те, що зліва пошкоджені кістки, комісійною експертизою не виявлено. Операція згідно історії хвороби також проводилася справа.

Окрім того, ОСОБА_139 вказав, що, в даному випадку, прижиттєво виявлене шляхом пальпації у хворого ОСОБА_15 вдавлення кістки в лобній ділянці зліва, неодмінно повинно було знайти своє підтвердження при розтині трупа. Оскільки таке тілесне ушкодження експортом виявлене не було, то і висновок лікаря про його наявність, є непідтвердженим, а отже не відповідає дійсності. При цьому, експерт зазначив, що пальпація є, за суттю своєю, поверхневим оглядом і носить суб'єктивний характер, в той час, як операційне виявлення такого тілесного ушкодження, чи його виявлення при розтині, є об'єктивним.

При цьому, даючи оцінку вказаним доказам, Ратнівський районний суд Волинської області вважає таким, що не спростовує свідчення потерпілого ОСОБА_15 , твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_15 не міг знати із соціальних мереж прізвища ОСОБА_4 , оскільки той зареєстрований під іншим прізвищем, з огляду на те, що ОСОБА_15 безпосередньо в судовому засіданні вказав на ОСОБА_4 як на особу, яка наносила удар штахетом його померлому брату та ОСОБА_16 .

Разом з тим, і вказані твердження ОСОБА_4 не підтверджені доказами.

Також, не позбавляє доказової сили наведених вище доказів і та обставина, що допитана в якості свідка медсестра, яка прибула на виклик в будинок ОСОБА_15 20.01.2016 року, показала, що ОСОБА_86 , не повідомив їй прізвища особи, яка нанесла тілесне ушкодження його брату. Вказана обставина жодним чином не впливає на доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 121 КК України та ч. 4 ст. 296 КК України.

Щодо твердження захисників ОСОБА_4 про те, що наведені вище протоколи проведення слідчих експериментів від 20.01.2016 року, проведені з ОСОБА_136 та ОСОБА_16 , проводились не в умовах, наближених до реальних, то Суд зазначає, що, як вказано у самих протоколах, їх ціллю було визначено перевірку показів свідків саме щодо демонстрації механізму нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . ОСОБА_15 20.01.2016 року. При цьому, беручи до уваги покази свідків щодо освітлення території перед баром «Мрія» в с. Гута 20.01.2016 року близько 00 годин 30 хвилин, відстань, на якій обидва свідка перебували один від одного та ОСОБА_15 , а також їх взаємне розміщення один відносно одного, та обставина, що слідчі експерименти проводились в приміщенні службового кабінету № 10 Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області у вечірню пору доби та за штучного освітлення, не робить вказані протоколи недопустимими доказами.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_4 - ОСОБА_140 про визнання цих доказів недопустимими (том справи 4, аркуші 211-212), то Ратнівський районний суд Волинської області зазначає наступне:

Як вбачається з вступної частини висновку експерта №28 за результатами судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 , експерт помилково вказав, що він внесений до реєстру досудових розслідувань за номером 12016030170000028. Разом з тим, судом було перевірено відомості щодо внесення вказаної особи до Реєстру атестованих судових експертів через мережу «інтернет» за електронним посиланням http://rase.minjust.gov.ua/ та встановлено, що ОСОБА_141 внесений до відповідного Реєстру як фахівець державної спеціалізованої установи Міністерства охорони здоров'я України.

Про відсутність у нього сумнівів у внесенні ОСОБА_137 до Реєстру зазначив і сам ОСОБА_142 .

Щодо твердження Захисника ОСОБА_4 , зазначеного в клопотанні, про те, що доказ - медична картка стаціонарного хворого №333 Ратнівської ЦРЛ на ОСОБА_15 , в порушення вимог ст. 89 КПК України слідчим не було отримано у встановленому законом порядку у відповідності до вимог ст. 89 КПК України, то Суд звертає увагу на таке:

Дійсно, відповідно до норми ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 86 КПК України).

Разом з цим, Ратнівський районний суд Волинської області звертає увагу на ту обставину, що, як вбачається зі змісту самого висновку, отримавши медичну документацію хворого ОСОБА_15 , експерт у протокольній частині свого висновку лише відобразив певні данні, які вважав за необхідне процитувати. Проте, вказані данні жодним чином не були ним використані при наданні відповідей на поставлені перед ним запитання. Такі відповіді були надані лише в результаті зовнішнього та внутрішнього дослідження, а також аналізу протоколів допиту свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , а також згаданих вище протоколів слідчих експериментів.

Окрім того, беручи до уваги зміст положень ч. 1 ст. 86, частин 2 та 3 ст. 93 КПК, застосування стороною кримінального провадження такого способу збирання доказів як вилучення речей чи документів (ч. 7 ст. 163 КПК) під час отримання доступу до речей і документів може здійснюватися у випадках, якщо: 1) особа, у володінні якої знаходяться речі або документи, не бажає добровільно передати їх стороні кримінального провадження або є підстави вважати, що вона не здійснить таку передачу добровільно після отримання відповідного запиту чи намагатиметься змінити або знищити відповідні речі або документи; 2) речі та документи згідно зі ст. 162 КПК містять охоронювану законом таємницю і таке вилучення необхідне для досягнення мети застосування цього заходу забезпечення. В інших випадках сторона кримінального провадження може витребувати та отримати речі або документи за умови їх добровільного надання володільцем без застосування процедури, передбаченої главою 15 КПК України.

Разом з тим, беручи до уваги, що відповідно до норми п.1.10. Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом Міністерства здоров'я України №6 від 17.01.1995 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.07.1995 за №257/793, у випадках смерті у лікувально-профілактичних установах особи, яка померла внаслідок насильства або при підозрі на нього, керівник даної установи зобов'язаний надіслати разом з трупом до моргу оригінал історії хвороби та одяг померлого, якщо він не був вилучений органами дізнання або не був виданий родичам померлого.

З огляду на наведене, беручи до уваги ту обставину, що медичну документацію було надано її володільцем - лікувальним закладом, в якому помер ОСОБА_15 , добровільно, а тому процесуальної необхідності у проведенні конкретних слідчих дій щодо вилучення такої документації, в даному випадку, не було. Аналогічна правова позиція, зокрема, була викладена у постанові Верховного Суду України від 22.05.2018 у справі № 364/1311/16-к.

Окрім того, твердження Захисника про те, що висновок експерта не містить опису документів, які були подані для дослідження експерту, що суперечить ст. 102 КПК України, є необґрунтованими, оскільки у протокольній частині висновку зазначається стислий зміст постанови слідчого про призначення експертизи, медичної карти стаціонарного хворого та протоколів допиту свідків і проведення слідчих експериментів.

Доводи стосовно непопередження експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України та про те, що експерту не було роз'яснено зміст ст.ст. 69,70 КПК України, спростовуються змістом титульного аркуша висновку №28 від 09.03.2016 року, відповідно до якого судово-медичний експерт зазначив про те, що з правами та обов'язками експерта, що передбачені ст.ст. 69, 70 КПУ України, ознайомлений та попереджений про відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 КК України за відмову або ухилення від дачі висновку експерта або дачу свідомо неправдивого висновку експерта.

З огляду на наведене, Ратнівський районний суд Волинської області вважає клопотання про визнання даних доказів недопустимими необґрунтованим та таким, в задоволенні якого слід відмовити.

Окрім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що на запитання головуючого у справі про те, чи бачив ОСОБА_4 хто наносив удар ОСОБА_87 , Обвинувачений відповів, що не бачив. В інших Обвинувачених у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 в руках жодних предметів не бачив.

При цьому, Суд зазначає, що в судовому засіданні, яке передувало тому, в якому ОСОБА_4 допитувався як обвинувачений, сам ОСОБА_4 , звертаючись до Прокурора, повідомив, що він знає, хто бив ОСОБА_15 .

У зв'язку з цим, Суд, при допиті ОСОБА_4 задав йому запитання, з метою з'ясування у обвинуваченого вказаних відомостей, які йому відомі. Проте, ОСОБА_4 вказав, що ці відомості йому не відомі.

З приводу твердження сторони захисту ОСОБА_4 про те, що речові докази - штахети є невідкриті їм в порядку, визначеному ст. 290 КПК України, а тому суд не має права допустити відомості, що містяться в них як докази, то воно також є необґрунтованим, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 3 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Відповідно до доручення на відкриття матеріалів сторонам кримінального провадження від 01.04.2016 року (том справи ІІІ, аркуші справи 239 - 240) старшому слідчому СВ Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_143 було доручено повідомити сторонам про завершення досудового розслідування та надати доступ до матеріалів досудового розслідування, про що відібрати відповідні розписки.

За таких обставин обвинуваченим та захисникам надано доступ до матеріалів досудового розслідування, в тому числі надана можливість оглянути, скопіювати або відобразити будь-яким чином речові докази та їх частини, документи або копії з них, що підтверджується протоколами про надання доступу до матеріалів (т. ІІІ, а.с. 252-260). Із зазначених протоколів не вбачається, що обвинувачені та захисники виявяли бажання оглянути, скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази та їх частини. Разом з тим, останнім було відомо про наявність речових доказів, оскільки в матеріалах кримінального провадження містяться постанови про визнання штахет речовими доказами та квитанції про передачу їх на зберігання, тобто доступ до них був наданий, що свідчить про допустимість цих доказів.

Щодо твердження захисників ОСОБА_4 про те, що жителі с. Гута били жителів с. Заболоття, то вони спростовуються, зокрема показаннями свідка ОСОБА_144 про те, що на Водохреще 2016 року відпочивала в барі «Лісовичок», ніяких конфліктів не бачила. При ній заболоттівських хлопців, серед яких були « ОСОБА_145 », « ОСОБА_146 », ОСОБА_147 , ніхто не бив. Згодом «бусом» під'їхали інші заболтнівчани, які були з битами та штахетами в руках, увірвалися в бар та кричали, що повбивають їх, замахувалися на них. ОСОБА_4 також був серед них.

Таким чином, Суд вважає доведеними факти вчинення ОСОБА_4 , злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме: спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого та злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а саме: грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (хуліганство) із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмета.

При цьому, Суд зазначає, що ч. 2 ст. 121 КК України містить санкцію за вчинення передбаченого у ній злочину, яка дозволяє його класифікувати відповідно до ст. 12 КК України, як тяжкий злочин.

Разом з цим, ч. 4 ст. 296 КК України містить санкцію за вчинення передбаченого у ній злочину, яка дозволяє його класифікувати відповідно до ст. 12 КК України, як тяжкий злочин.

Обставинами, які, відповідно до норми ст. 66 КК України, пом'якшують покарання, у даному випадку, Суд вбачає поведінку ОСОБА_4 , спрямовану на недопущення вчинення насильницьких дій з боку ОСОБА_8 та інших жителів с. Заболоття, про що, зокрема, вказали свідки ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 .

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, Судом не встановлено.

Крім цього, Суд враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого:

-відповідно до довідки Заболоттівської селищної ради №961 від 26.03.2018 року (т. V, а.с. 232) ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем проживання, підтримував матеріально сімю, постійно виїжджав на сезонні роботи, з сусідами склались дружні відносини, надавав матеріальну допомогу військовим учасникам АТО, письмових скарг на його поведінку з боку односельців та сусідів не надходило;

-на обліку в лікаря-нарколога та психіатра не перебуває;

-судимостей немає.

При цьому, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , Суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, дані про особу винного, який є працездатною фізично здоровою особою, не працює, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

З урахуванням наведеного вище, Суд дійшов висновку про призначення покарання ОСОБА_4 в межах санкцій статей кримінального Закону, які передбачають відповідальність за вчинення ним злочину:

-за ч. 2 ст. 121 КК України - 7 років два місяці позбавлення волі;

-за ч. 4 ст. 296 КК України - 4 роки позбавлення волі.

При цьому, Суд дійшов висновку про те, що виправлення особи ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

На підставі ч. 1 ст. 70 КПК України визначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити йому остаточне покарання у виді 7 років двох місяців позбавлення волі. Саме такий вид покарання, на думку Суду та на виконання припису ч. 2 ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для виправлення Обвинуваченого та попередження нових злочинів.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, яка діяла до 20.06.2017 року), Суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 строк його попереднього ув'язнення до строку відбування покарання за даним вироком за період з 20.01.2016 року по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а за періоди з 21.06.2017 року по день набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі (відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в чинній редакції).

Окрім показань обвинуваченого ОСОБА_8 , його вина у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 296 КК України, підтверджується наступними доказами:

-наведеними вище показаннями свідка ОСОБА_16 ;

-показаннями свідка ОСОБА_151 , відповідно до яких ОСОБА_4 біля Лісовичка відтягував Масла і не давав йому когось бити і заспокоював хлопців із ОСОБА_14 ;

-показаннями свідка ОСОБА_152 про те, що 19.01.2016 біля 22-23 год. відпочивала з друзями в с. Гута. Коли ішла із ОСОБА_153 до «Лісовичка», побачила, як під'їхав білий бус. Згодом бачила, як на ОСОБА_18 накинулись заболоттівські хлопці. Зокрема, ОСОБА_110 штовхнув останнього на землю, а ОСОБА_8 та ОСОБА_10 - почали наносити удари. В ОСОБА_154 в руках була бита;

-показаннями свідка ОСОБА_155 , яка показала, що 19.01.2016 біля 22-23 год. відпочивала з друзями в с. Гута. Коли ішла із ОСОБА_153 до «Лісовичка», побачила, як під'їхав білий бус. Згодом бачила, як на ОСОБА_18 накинулись заболоттівські хлопці. Зокрема, ОСОБА_110 штовхнув останнього на землю, а ОСОБА_8 та ОСОБА_10 - почали наносити удари. В ОСОБА_154 в руках була бита.

-показаннями свідка ОСОБА_156 , який показав, що біля бару «Лісовичок» в с. Гута ОСОБА_8 бив ОСОБА_17 ;

-висновком експерта №12 від 22.01.2016, згідно якого в ОСОБА_17 виявлено тілесні ушкодження у вигляді крововиливу на слизовій нижньої губи справа, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

-показаннями свідка ОСОБА_157 , відповідно до яких ОСОБА_8 комусь наніс удар долонею по обличчю;

-показаннями свідка ОСОБА_158 про те, що з 19 на 20.01.2016 в ході конфлікту, що мав місце, бачила бити в ОСОБА_10 та ОСОБА_159 . Крім того, бачила, як ОСОБА_16 та ОСОБА_160 били обвинувачені, серед яких були ОСОБА_8 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . ОСОБА_4 розбороняв хлопців.

-Показаннями свідка ОСОБА_156 , який показав, що біля бару «Лісовичок» ОСОБА_8 бив ОСОБА_17 ;

-наведеними вище показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 ;

-наведеним вище висновком експерта № 10 від 25.01.2016року.

При цьому, Суд зазначає, що діяння ОСОБА_8 органом досудового слідства були кваліфіковані як такі, відповідальність за вчинення яких передбачена ч. 4 ст. 296 КК України.

Разом з тим, як вже було зазначено вище, ОСОБА_8 , визнавши факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_161 та ОСОБА_162 . Фурманюку, заперечив нанесення тілесних ушкоджень будь-кому битою.

Не підтвердились обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 битою і наявними у справі доказами, а тому Суд дійшов висновку про те, що органи досудового слідства помилково кваліфікували дії ОСОБА_8 за ознаками складу кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 296 КК України.

За таких обставин, беручи до уваги, що вказані діяння ОСОБА_8 вчинив в групі, зокрема з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , Ратнівський районний суд Волинської області дійшов до висновку про необхідність виключення з обвинувачення ОСОБА_8 такої кваліфікуючої ознаки кримінально караного діяння, як вчинення хуліганства із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, та кваліфікувати його дії як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене групою осіб, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 296 КК України і є доведеними.

Обставинами, які, відповідно до норми ст. 66 КК України, пом'якшують покарання, у даному випадку, Суд вбачає визнання вини ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 296 КК України.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, Судом не встановлено.

Крім цього, Суд враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 :

-відповідно до довідки Заболоттівської селищної ради №37 від 29.02.2016 року (т. ІІІ, а.с. 234) ОСОБА_8 позитивно характеризується за місцем проживання, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався;

-на обліку в лікаря-нарколога та психіатра не перебуває;

-судимостей немає;

-матеріали досудової доповіді, підготовленої Начальником Ратнівського РВ з питань пробації (т. ІV, а с. 127), відповідно до висновків, зазначених у якій, виправлення Обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

При цьому, призначаючи покарання ОСОБА_8 , Суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, хоч і є злочином середньої тяжкості, проте без тяжких наслідків його вчинення, дані про особу винного, є особою молодого віку без достатнього життєвого досвіду, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, судимості відсутні, наявність у нього постійного місця проживання, наявність пом'якшуючої обставини, відсутність обтяжуючих обставин, та беручи до уваги позицію Прокурора з приводу призначення покарання, вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 2 статті 296 Кримінального кодексу України ближче нижньої межі санкції, встановленої вказаною статтею, а саме: до позбавлення волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

Окрім того, враховуючи встановлені судом обставини, Суд вважає, що виправлення обвинуваченого й попередження вчинення ним нових злочинів можливе без реального відбуття покарання, що підтверджується і досудовою доповіддю, підготовленою та наданою органом пробації, а тому на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання із випробуванням з покладенням на нього передбачених ст. 76 цього Кодексу обов'язків.

Незважаючи на часткове визнання вини ОСОБА_10 , його вина у вчиненні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 4 ст. 296 КК України, підтверджується наступними доказами:

-наведеними вище показаннями обвинуваченого ОСОБА_10 ;

-наведеними вище показаннями свідка ОСОБА_158 ;

-наведеними вище показаннями потерпілого ОСОБА_18 .

При цьому, твердження ОСОБА_10 про те, що жодної неповаги до суспільства в його діях не було є необґрунтованими, підстав для перекваліфікації його дій за ст. 125 КК України, немає, а тому доводи захисника ОСОБА_10 про таку кваліфікацію, є необґрунтованими, з огляду на таке:

Об'єктом захисту у ст. 296 КК України є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм, моральних засад, етичних правил, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв дій, їх наслідків, місця й тривалості їх вчинення, істотності порушення інтересів. Особа, яка вчиняє хуліганські дії, грубо нехтує правилами поведінки в суспільстві. Порушення громадського порядку визнається грубим виходячи з характеру вчинених хуліганських дій.

Мотивом грубого порушення громадського порядку є явна неповага до суспільства. При цьому явною неповагою до суспільства вважається прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

Обов'язковою ознакою хуліганства є вчинення таких умисних дій, що супроводжувались особливою зухвалістю. За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень.

Оскільки завдаючи тілесні ушкодження в громадському місці битою особі, з якою в неприязних відносинах не перебував, ОСОБА_10 вчинив грубе порушення громадського порядку. Разом з тим, беручи до уваги, що навколо перебувало достатньо багато людей, ОСОБА_10 , вчиняючи вказані діяння, і проявив тим самим явну неповагу до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

За таких обставин, беручи до уваги, що вказані діяння ОСОБА_10 вчинив в групі, зокрема з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , Ратнівський районний суд Волинської області дійшов до висновку про наявність в діяннях ОСОБА_10 ознак кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 4 ст. 296 КК України, а саме: грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене групою осіб, із застосуванням іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень і є доведеними.

Обставинами, які, відповідно до норми ст. 66 КК України, пом'якшують покарання, у даному випадку, Суд вбачає часткове визнання вини ОСОБА_10 , щире каяття.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, Судом не встановлено.

Крім цього, Суд враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_10 :

-відповідно до довідки Заболоттівської селищної ради №20 від 16.02.2016 року (т. ІІІ, а.с. 237) ОСОБА_10 позитивно характеризується за місцем проживання, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався;

-на обліку в лікаря-нарколога та психіатра не перебуває;

-судимостей немає;

-матеріали досудової доповіді, підготовленої Начальником Ратнівського РВ з питань пробації (т. ІV, а с. 105), відповідно до висновків, зазначених у якій, виправлення Обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе.

При цьому, призначаючи покарання ОСОБА_163 , Суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, хоч і є тяжким злочином, проте без тяжких наслідків його вчинення, дані про особу винного, є особою молодого віку без достатнього життєвого досвіду, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, судимості відсутні, наявність у нього постійного місця проживання, наявність пом'якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин, та беручи до уваги позицію Прокурора з приводу призначення покарання, вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 4 статті 296 Кримінального кодексу України ближче нижньої межі санкції, встановленої вказаною статтею, а саме: до позбавлення волі на строк 3 (роки) роки 1 (один) місяць.

Окрім того, враховуючи встановлені судом обставини, Суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_10 й попередження вчинення ним нових злочинів можливе без реального відбуття покарання, що підтверджується і досудовою доповіддю, підготовленою та наданою органом пробації, а тому на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання із випробуванням з покладенням на нього передбачених ст. 76 цього Кодексу обов'язків.

Окрім показань обвинуваченого ОСОБА_6 , який визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 296 КК України, його вина підтверджується наступними доказами:

-наведеними вище показаннями ОСОБА_4 ;

-наведеними вище показаннями ОСОБА_10 ;

-наведеними вище показаннями ОСОБА_16 ;

-наведеними вище показаннями ОСОБА_18 ;

-показаннями свідка ОСОБА_164 , який показав, що в ході конфлікту, який мав місце на Водохреще 2016 року в с. Гута, бачив, як ОСОБА_6 пхнув ОСОБА_160 , від чого той впав;

-зазначеними вище показаннями ОСОБА_150 ..

За таких обставин, беручи до уваги, що вказані діяння ОСОБА_6 вчинив в групі, зокрема, з ОСОБА_4 , та ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , Ратнівський районний суд Волинської області дійшов до висновку про наявність в діяннях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 296 КК України, а саме: як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене групою осіб.

Обставинами, які, відповідно до норми ст. 66 КК України, пом'якшують покарання, у даному випадку, Суд вбачає визнання вини ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 296 КК України та щире каяття.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, Судом не встановлено.

Крім цього, Суд враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 :

-відповідно до довідки Заболоттівської селищної ради №21 від 16.02.2016 року (т. ІІІ, а.с. 228) ОСОБА_6 позитивно характеризується за місцем проживання, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався;

-на обліку в лікаря-нарколога та психіатра не перебуває;

-судимостей немає;

-матеріали досудової доповіді, підготовленої Начальником Ратнівського РВ з питань пробації (т. ІV, а с. 119), відповідно до висновків, зазначених у якій, виправлення Обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

При цьому, призначаючи покарання ОСОБА_6 , Суд враховує в сукупності характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, хоч і є злочином середньої тяжкості, проте без тяжких наслідків його вчинення, дані про особу винного, є особою молодого віку без достатнього життєвого досвіду, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, судимості відсутні, наявність у нього постійного місця проживання, наявність пом'якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин, та беручи до уваги позицію Прокурора з приводу призначення покарання, вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції ч. 2 статті 296 Кримінального кодексу України ближче нижньої межі санкції, встановленої вказаною статтею, а саме: до позбавлення волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

В порядку ч. 3 ст.128 КПК України прокурором Ратнівського відділу Ковельської місцевої прокуратури подано цивільний позов в інтересах Держави в особі Управління фінансів Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

В обґрунтування поданого позову прокурором було зазначено, що внаслідок вчинення ОСОБА_4 злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 121 та ч. 4 ст. 296 КК України відносно ОСОБА_15 , потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження, перебував на стаціонарному лікуванні до моменту смерті у Ратнівській ЦРЛ, що підтверджується довідкою Ратнівської ЦРЛ від 02.03.2016 року № 215/01.08.2-16, в якій зазначено затрати лікарні на лікування потерпілого у розмірі 1957,00 грн, у зв'язку із чим Ратнівській ЦРЛ завдано матеріальної шкоди на вказану суму.

Посилаючись на ст. 1206 ЦК України, п.3 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» та п.2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 р. Прокурор просить позов задовольнити.

У судовому засіданні Прокурор підтримала позов, дала аналогічні пояснення, зазначила, що втрати закладу лікування підтверджені відповідною довідкою.

Обвинувачений ОСОБА_4 цивільного позову Прокурора не визнав, пояснив, що його вини немає у вчиненні злочинів.

Заслухавши учасників, Суд дійшов до висновку, що вказаний цивільний позов Прокурора слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно до припису ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Зазначені кошти стягуються на користь бюджету, з якого фінансується лікувальний заклад.

Відповідно до п.п.1,2,4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, підлягає стягненню в сумі фактичних витрат з винних осіб, і визначається закладом охорони здоров'я, у якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи із кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості витрат на його лікування.

Згідно з довідкою Ратнівської ЦРЛ від 02.03.2016 року № 215/01.08.2-16 розмір витрат на лікування ОСОБА_15 , який знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології з 20.01.2016 року по 02.02.2016 за 13 ліжко-днів, становить 1957,00 грн.

Враховуючи наведене, вказана сума витрат, понесених закладом охорони здоров'я, підлягає відшкодуванню, оскільки підтверджена відповідним доказом, а тому зі ОСОБА_4 слід стягнути на користь Держави в особі Управління фінансів Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області 1957,00 грн.

Окрім того, потерпілий у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_12 звернувся до Суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування з ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 23609,03 грн та моральної шкоди у розмірі 350000,00 грн (з врахуванням збільшених позовних вимог в частині розміру моральної шкоди).

Позов мотивує тим, що смертю сина йому заподіяно матеріальну шкоду, яка полягає у сплаті вартості лікування у розмірі 11876,99 грн та вартості поховання і поминального обіду у розмірі 11732,04 грн, а також моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 350000,00 грн. При цьому, цивільний позивач зазначає, що біль від втрати сина протягом тривалого часу не втихає, а моральні страждання не зменшуються.

Окрім того, протягом часу, коли розглядається кримінальне провадження зі сторони ОСОБА_4 не вбачається жодного каяття і має місце певна зневажлива поведінка щодо Позивача, батька, син якого загинув.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 та його представник позов підтримали, пояснили, що Обвинувачений свою вину не визнає, не кається, моральну шкоду, що спричинена йому смертю сина не відшкодував.

У судовому засіданні обвинувачений цивільного позову не визнав, пояснив, що співчуває потерпілому з приводу смерті сина, однак, оскільки невинуватий у вчиненні злочину, відшкодовувати будь-які збитки не повинен.

Суд, заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали позову дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_12 слід задовольнити частково.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав, особою яка її завдала, і така шкода може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Як вже було зазначено, вина ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України та ч. 4 ст. 296 КК України, доведена наведеними доказами, а тому ОСОБА_4 є належним відповідачем за даним цивільним позовом, а тому, саме на ньому лежить обов'язок з відшкодування і повинен відшкодувати завдану ним шкоду.

Згідно зі ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Суд розглядає цивільний позов у межах заявлених позовних вимог (ч. 5 ст. 128 КПК України, ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України).

З показань Потерпілого вбачається, що стосунки з сином в нього були добрі.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню, Суд виходить з того, що очевидним є те, що ОСОБА_12 неправомірними діями завдано моральної шкоди. У зв'язку зі смертю сина кардинально змінилось його життя. Приймає Суд до уваги й те, що потерпілий переніс стрес, оскільки втрата батьком сина спричинила йому глибокі душевні страждання і призвела до вимушених незворотних змін у його житті. При цьому, Суд враховує також ступінь вини обвинуваченого, у тому числі і те, що злочин вчинено його злочинними діями.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, характеру злочину, глибини фізичних та душевних страждань Потерпілого, вини особи, діями якої завдано моральну шкоду та інших обставин, що мають істотне значення, таких як ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, його матеріальний стан, що передбачено ст. 23 ЦК України та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з огляду на наведені обставини, Суд вважає, що розумним та справедливим відшкодуванням моральної шкоди є стягнення з ОСОБА_4 250000,00 грн моральної шкоди.

Окрім того, беручи до уваги й ту обставину, що розмір матеріальної шкоди також належним чином доведено поданими потерпілим ОСОБА_12 до позовної заяви письмовими доказами, а саме: фіскальними чеками на придбання ліків, медичних препаратів, накладними, виданими підприємцеми ОСОБА_165 про вартість придбаних продуктів харчування на поминальний обід, одягу та інших речей, предметів на поховання, позовна вимога в цій частині підлягає до задоволення.

Долю речових доказів, які стосуються даного кримінального провадження, Суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, Суд

ухвалив:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 КК України та ч. 4 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання:

за ч.2 ст. 121 КК України - 7 років 2 (два) місяці позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 296 КК України - 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КПК України визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 7 (семи) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, яка діяла до 20.06.2017 року), зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 строк його попереднього ув'язнення до строку відбування покарання за даним вироком за період з 20.01.2016 року по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а за періоди з 21.06.2017 року по день набрання вироком законної сили - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі (відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в чинній редакції).

Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 залишити до набрання вироком законної сили.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 296 КК України - позбавлення волі на строк 2 (два) роки 1 (один) місяць.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання із випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 296 КК України - позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один місяць).

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання із випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 296 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 296 КК України - позбавлення волі на строк 2 (два) роки 1 (один місяць).

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання із випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь Держави в особі Управління фінансів Ратнівської районної державної адміністрації Волинської області (р/р35410001223164 отримувач ГУДКСУ у Ратнівському районі МФО 803014, ЄДРПОУ 01982991, код платежу 24060300) вартості витрат на лікування потерпілого ОСОБА_166 , у розмірі 1957,00 грн.

Стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_12 майнову шкоду у розмірі 23609,03 грн та моральну шкоду у розмірі 250000,00 грн.

Речові докази у даному кримінальному провадженні - шість дерев'яних палиць (штахет) та бейсбольну биту, передані на зберігання у камеру зберігання речових доказів Ратнівського ВП ГУНП у Волинській області, знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Апеляційного суду Волинської області через Ратнівський районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення, обвинуваченим, який перебуває під вартою - в цей же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_1

Попередній документ

74843070

Наступний документ

74843072

Інформація про рішення:

№ рішення:	74843071
№ справи:	166/340/16-к
Дата рішення:	21.06.2018
Дата публікації:	23.02.2023
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Ратнівський районний суд Волинської області
Категорія справи:	Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(20.01.2020)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	03.01.2020

Учасники справи:

суддя-доповідач:

СТЕФАНІВ НАДІЯ СТЕПАНІВНА

член колегії:

КРЕТ ГАЛИНА РОМАНІВНА

Крет Галина Романівна; член колегії

КРЕТ ГАЛИНА РОМАНІВНА; ЧЛЕН КОЛЕГІЇ

ШЕВЧЕНКО ТЕТЯНА ВАЛЕНТИНІВНА