Справа № 161/2800/18
Провадження № 2-а/161/204/18
20 червня 2018 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Пахолюка А.М.
при секретарі - Турук І.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 (далі - інспектор поліції) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Свій позов мотивує тим, що 15 лютого 2018 року відповідачем було складено щодо нього постанову по справі про адміністративне правопорушеннясерії АР № 468621 за ч. 1 ст. 122 КУпАП (далі - постанова) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Вважає дану постанову необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, щодо її змісту та процедури складання. Вказує, що відповідачем, при розгляді справи не були з'ясовані та доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, а постанова не відображає дійсних обставин справи.
З врахуванням наведеного, просить суд скасувати оскаржувану постанову, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.122 КУпАП закрити.
Ухвалою суду від 12 квітня 2018 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
У встановлений в ухвалі строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
До судового засідання позивач подав заяву, в якій просить суд справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився у відзиві на позовну заяву зазначив, що дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідали вимогам Закону України «Про національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух» та ПДР України. Крім того, вказав, що позивач не заперечував проти інкримінованого йому правопорушення, а навпаки погоджувався з ним та вказував що не побачив дорожній знак 4.2, надаючи відповідні пояснення, що підтверджується відеозаписом з місця розгляду справи. Просив суд, відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 лютого 2018 року відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушеннясерії АР № 468621 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. (а.с. 4).
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому відповідно до ч.1 цієї ж статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом Opel Vectra, номерний знак FSL280, 15 лютого 2018 року о 01 год. 20 хв. у м. Луцьку вул. Ковельська, 68 а, не виконав вимоги знаку 4.2, рух праворуч та повернв ліворуч, чим порушив п.п. 8.4 «г» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.
Пунктом 8.4 «г» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) передбачено, дорожні наказові знаки, які показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
З оглянутого відеозапису з камери нагрудного реєстратора поліцейського (а.с. 37) вбачається, що позивач не заперечив факт порушення ним вимог п. 8.4 «г» ПДР України, вказавши, що не помітив знак, права позивачу були роз'ясненні, а на питання інспектора поліції, чи бажає надати пояснення, позивач вказав, щоб складали протокол, оскільки порушив ПДР, що чітко вбачається із зазначеного відеозапису.
Крім того, із поданої фотографії місця порушення, чітко вбачається наявність дорожнього знака, яким встановлено поворот лише ліворуч.
Суд вважає, що наданий представником відповідача фото,- відеодоказ, здійснений за допомогою камери нагрудного реєстратора інспектора поліції, є належним та допустимим доказом, у розумінні положень ст. 251 КУпАП, ст.ст.72, 99 КАС України.
Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що постанова інспектора поліції не відповідає дійсності, складена з порушенням вимог закону та у ній відсутні докази, які підтверджують вчинення адміністративного правопорушення та вини ОСОБА_1, оскільки, оскаржувана постанова містить основні обов'язкові елементи, передбачені ст. 283 КУпАП, наявність яких свідчить про повноту і об'єктивність з'ясування всіх обставин справи.
Доводи позивача про те, що інспектор поліції не надав йому можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі, суд також вважає безпідставними. Зокрема, позивачу з боку відповідача належним чином були роз'яснені його права та обов'язки, що чітко вбачається з оглянутого відеозапису.
Разом з тим, жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, позивач суду не надав.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, у відповідності до вимог ч.2 ст.2 КАС України, в зв'язку з чим позовну заяву слід залишити без задоволення за необґрунтованістю, а постанову відповідача - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -
Залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Залишити без змін постанову серії АР №468621 від 15 лютого 2018 року інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
У відповідності до п.п.15.5) п. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення в повному обсязі складено 21 червня 2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області ОСОБА_3