Постанова
Іменем України
13 червня 2018 року
м. Київ
справа № 521/3317/15-ц
провадження № 61-10140св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року в складі судді
Мирончук Н. В. та рішення апеляційного суду Одеської області
від 29 вересня 2016 року в складі колегії суддів: Парапана В. Ф., Панасенкова В. О., Громіка Р. Д.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району про вселення та зміну договору найму жилого приміщення.
Позовна заява мотивована тим, що у червні 1994 року його батько ОСОБА_7 на склад сім'ї з шістьох осіб (батько, його жінка, три дитини та матір батька) отримав чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Загальна площа квартири складає 93,1 кв. м, житлова 59,13 кв. м. Всі житлові кімнати квартири окремі та можуть бути предметом договору житлового найму, квартира не приватизована. У 2009 році ОСОБА_7 - батько позивача, помер.
У квартирі проживають, позивач, його ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з малолітньою ОСОБА_8
Особовий рахунок на квартиру оформлено на ОСОБА_3, яка займає кімнату площею 18,6 кв. м з лоджією, баба - кімнату площею 8,5 кв. м, сестра ОСОБА_5 - кімнату площею 12 кв. м. ОСОБА_2 у період
по 10 квітня 2015 року займав кімнату площею 20 кв. м з лоджією.
У квітні 2015 року, після звернення ОСОБА_2 до суду, відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 змінили замок і не пустили його до квартири, у зв'язку з чим він змушений був звертатися до правоохоронних органів.
На підставі викладеного ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги, просив вселити його в квартиру АДРЕСА_1; визначити порядок користування зазначеною квартирою та виділити йому у користування житлову кімнату площею 12 кв. м; виділити в користування відповідачів житлові кімнати площею 20 кв. м з лоджією, кімнату площею 18,6 кв. м з лоджією та кімнату площею 8,5 кв. м, а підсобні приміщення залишити у спільному користуванні сторін; змінити умови договору найму вказаної квартири шляхом зобов'язання будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району укласти з ним окремий договір найму на жилу кімнату площею 12 кв. м та частину підсобних приміщень пропорційно займаної жилої площі квартири; розділити особовий рахунок по квартирі між ним та відповідачами згідно з визначеним порядком користування квартирою і окремим договором найму; зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_5, не перешкоджати йому у користуванні квартирою.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року позов задоволено.
Вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
Визначено порядок користування цією квартирою: виділено у користування ОСОБА_2 житлову кімнату площею 12 кв. м, залишено в користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 житлову кімнату площею 20 кв. м з лоджією, кімнату площею 18,6 кв. м з лоджією, та кімнату площею 8,5 кв. м. Підсобні приміщення залишено у спільному користуванні сторін.
Змінено умови договору найму квартири АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання будинкоуправління № 2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району укласти з позивачем окремий договір найму на жилу кімнату площею 12 кв. м та частину підсобних приміщень пропорційно займаної жилої площі квартири.
Розділено особовий рахунок по квартирі між позивачем та відповідачами, згідно з визначеним порядком користування квартирою і окремого договору найму.
Зобов'язано ОСОБА_3 і ОСОБА_5 не перешкоджати позивачу в користуванні цією квартирою.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони у добровільному порядку не можуть дійти згоди щодо оплати комунальних послуг, члени сім'ї відмовляються дати згоду на укладення окремого договору найму. Визначаючи порядок користування спірною квартирою, місцевий суд виходив з того, що такий відповідає інтересам усіх осіб, що проживають в квартирі, не порушує їх житлових прав і забезпечує захист інтересів позивача, відновлює його порушене право на житло.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року заочне рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку користування квартирою та зміни умов договору найму змінено.
Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділено у користування:
ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, житлові кімнати площею - 8,7 кв. м, 19 кв. м з лоджією
2,3 кв. м, 18,7 кв. м з лоджією 2,5 кв. м, ОСОБА_2 - жилу кімнату площею 12,3 кв. м, а інші приміщення: кухня, коридор, ванну, туалет, вбиральню, шафу залишено у загальному користуванні.
Змінено договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1.
Зобов'язано будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району укласти з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_2 окремі договори найму жилого приміщення та оформити особисті рахунки на вказані приміщення з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відповідно.
В решті рішення місцевого суд залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду щодо порушення права позивача користуватися спірною кватирою є обґрунтованими і відповідають нормам матеріального права. При цьому, висновок щодо зміни договору найма спірного жилого приміщення за варіантом запропонованим позивачем не призведе до штучного погіршення його житлових умов, при такому варіанті зміни договору житлового найму житлові умови відповідачів не погіршуються, їх частки значно більше на кожну з них, з чим погоджується позивач.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживає з 1999 року, тому позивач втратив право користування цим житлом на підставі статті 107 ЖК Української РСР.
У березні 2017 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для задоволення касаційної скарги немає. Зазначив, що має право на користування цією квартирою, оскільки він зареєстрований у спірній квартирі, оплачує комунальні послуги, одержує кореспонденцію за цією адресою, проводив в ній ремонтні роботи, а відповідачі перешкоджають йому користуватися квартирою, змінивши замки на вхідних дверях квартири.
21 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, щона підставі ордеру квартирно-експлуатаційної частини Одеського району Одеського військового округу Міністерства оборони України (далі - КЕЧ Одеського району Одеського ВО Міноборони України) від 08 червня 1994 року, батько позивача -
ОСОБА_7 на склад сім'ї з шістьох осіб, у тому числі сина -
ОСОБА_2, отримав чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Особовий рахунок на квартиру оформлено на ОСОБА_3
Квартира АДРЕСА_1 складається з чотирьох житлових кімнат площею 58,7 кв. м, загальною площею 92,0 кв. м. Всі житлові кімнати квартири ізольовані.
Відповідно до довідки про склад сім'ї та реєстрацію від 10 вересня 2014 року у цій квартирі проживають та зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Установлено, що в процесі розгляду справи у апеляційному порядку ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, з 12 квітня 2016 року, у встановленому законом порядку право користування спірною квартирою набула малолітня дитина відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до статті 104 ЖК Української РСР член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.
У разі відмови членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.
Отже, законодавством визначено рівність прав і обов'язків усіх членів сім'ї наймача та передбачено можливість встановлення судом порядку користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду лише при одночасному вирішенні питання про зміну договору найму жилого приміщення.
Відповідно до роз'яснення, викладеного в абзаці 2 пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», при поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік як такого, що потребує поліпшення житлових умов.
Як правильно встановлено судами зміна договору найму жилого приміщення та укладення окремих договорів найму не погіршить житлові умови відповідачів, в тому числі і малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та не призведе до штучного погіршення їхніх житлових умов, при цьому не викличе необхідності постановки на облік як таких, що потребують поліпшення житлових умов.
Апеляційний суд враховуючи вищевикладене та взявши до уваги, що зміна договору найму спірного жилого приміщення за варіантом, запропонованим позивачем, не призведе до штучного погіршення його житлових умов, дійшов вірного висновку про зобов'язання будинкоуправління №2 Одеської квартирно-експлуатаційної частини району укласти зі сторонами у справі окремі договори найму жилого приміщення та оформити особові рахунки на вказані приміщення з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 відповідно. Зазначив, що при такому варіанті зміни договору житлового найму житлові умови відповідачів не погіршуються, оскільки частки квартири, які залишаться у їх користуванні та припадають на кожного, є значно більшими за необхідну норму.
Доводи касаційної скарги, що ОСОБА_2 втратив право користування цим житлом та переїхав на інше місце проживання і не цікавиться житлом, не заслуговують на увагу, оскільки вказані доводи спростовуються, зокрема, матеріалами справи Малиновського районного відділу Одеського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, які підтверджують, що відповідачі
ОСОБА_3 і ОСОБА_5 змінили замок у вхідних дверях, що перешкоджає позивачу користуватися квартирою та проживати в ній.
Рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення місцевого у незміненій частині та рішення апеляційного судів ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому ці рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2015 року у незміненій частині рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області
від 29 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
В.В. Пророк
І.М. Фаловська
С. П.Штелик