Постанова
Іменем України
19 червня 2018 року
м. Київ
справа № 740/3961/16-к
провадження № 51-2546км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 квітня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270180000034, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сібай, Республіки Башкортостан, Російської Федерації, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , судимого:
- 19 липня 2013 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, КК на підставі ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;
- 02 жовтня 2013 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185 КК на підставі ч. 4 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, 24 жовтня 2014 року звільненого від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 7 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 березня 2017 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено:
- за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_7 визначено остаточне покарання шляхом часткового складання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК ОСОБА_7 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 жовтня 2013 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Вирішені питання речових доказів та процесуальних витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 квітня 2017 року вирок суду залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватими та засуджено за: 2 епізоди таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно; 3 епізоди таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло; 33 епізоди таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у сховище.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити судові рішення в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, виключити з мотивувальної частини вироку обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочину та призначити покарання у мінімальних межах санкцій ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК. Стверджує, що суд усупереч заборони повторно враховувати ознаку злочину, що впливає на кваліфікацію при призначенні покарання як таку, що його обтяжує, визначаючи ОСОБА_7 захід примусу, врахував рецидив злочину, що суттєво вплинуло на розмір покарання.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог та вважав судові рішення законними та обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК в касаційній скарзі не оспорюється.
Що ж стосується доводів скарги щодо подвійного врахування судом ознаки злочину при здійсненні кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , то Верховний Суд вважає їх безпідставними.
Статтею 32 КК визначено, що повторністю злочинів визнається вчинення двох і більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.
Статтею 34 КК встановлено, що рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.
Відповідно до ст. 35 КК повторність, сукупність та рецидив злочинів враховуються при кваліфікації злочинів та призначенні покарання, при вирішенні питання щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та судових рішень ОСОБА_7 двічі судимий Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області вироками від 19 липня 2013 року та 02 жовтня 2013 року.
Згідно вироку від 19 липня 2013 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК та ч. 1 ст. 309 КК. Подальше притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 185 КК вироком від 02 жовтня 2013 року, а в подальшому кожен наступний епізод крадіжки буде утворювати повторність злочинів. Поряд із цим, судимість за ч. 1 ст. 309 КК, яка у встановленому законом порядку не знята та не погашена, утворює рецидив злочинів.
Таким чином, суд, призначаючи покарання, у відповідності до ст. 67 КК правомірно встановив обставиною, що обтяжує покарання - рецидив злочинів, визначивши його вид та розмір згідно з вимогами статей 50, 65 КК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, які би тягли за собою безумовне скасування судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд
Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 26 квітня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3