постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
5 червня 2018 року
м. Київ
справа № 759/18393/15-к
провадження № 51-1020км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
у кримінальному провадженні № 12014100100013180 щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженким. Ямполя Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 309Кримінального кодексу України (далі -КК),
за участю:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Як установлено судом, ОСОБА_4 у невстановлений слідством час на земельній ділянці біля будинку АДРЕСА_2 зібрала частини рослин роду коноплі, які висушила, подрібнила та зберігала без мети збуту у поліетиленовому пакеті ворендованій нею житловій кімнаті у квартирі АДРЕСА_3 цього будинку. Під час проведення огляду кімнати 25 листопада 2014 року працівниками поліції вказаний поліетиленовий пакет з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка є наркотичним засобом - канабісом, загальною масою 118,2 г було виявлено та вилучено.
Апеляційний судм. Києва ухвалою від 27 лютого 2017 року вирок місцевого суду скасував,а кримінальне провадження закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)у зв'язку з тим, що не встановлено достатніх доказівдля доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Укасаційній скарзіпрокурор просить скасувати ухвалу апеляційного судта призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції черезістотне порушення вимог кримінального процесуального закону інеправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На думку прокурора,при оцінці доказів суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 85, 86, 87, 94КПК, що призвело до необґрунтованого закриття судом кримінального провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.Стверджує, що огляд кімнати, в якій проживала ОСОБА_4 ,було проведенослідчим із дотриманням вимог ст. 233 КПК:з дозволу власника квартири ОСОБА_8 , у присутності понятих та самої ОСОБА_4 , яких перед підписанням протоколу було ознайомлено із його змістом таякі жодних зауважень до протоколу не мали. Тому прокурор вважає, що надані стороною обвинувачення докази у кримінальному провадженні є належними та допустимими, отримані у встановленому законом порядку ідоводять наявність у діях ОСОБА_4 складуінкримінованого їй злочину.
Позиція учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор касаційну скаргу не підтримав та просив залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду - без зміни.
У своїх запереченнях ОСОБА_4 просила Суд залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора,перевірившиматеріали кримінального провадження, обговоривши наведені доводи,колегія суддів дійшла висновку, що касаційнаскаргазадоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Законним та обґрунтованим є рішення, ухвалене компетентним судом на підставі об'єктивноз'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, тобто кожен доказ оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з положеннями ст. 419 КПК у мотивувальній частині ухвали апеляційний суд повинен навести мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, на яких суд визнав цю скаргу необґрунтованою. Таким чином, закон вимагає від суду апеляційної інстанції проаналізувати всі доводи апеляційної скарги та дати на них мотивовані відповіді.
Як убачається з матеріалів провадження, не погоджуючись із вироком районного суду, засуджена ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_9 подали апеляційні скарги, в якихзазначали про невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також про неповноту судового розгляду та недопустимість доказів,узятих судом до уваги при прийнятті рішення.
Під час перевірки цих доводів суд апеляційної інстанції,дослідивши письмові докази тадопитавши свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 встановив, що на день проведення слідчим огляду квартири АДРЕСА_4 . Києві25 листопада 2014 року ОСОБА_4 винаймала в ній житлову кімнату, яка в протоколі огляду значиться під № 2.
За правилами ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільної згоди особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.
Таким чином, для проведення огляду кімнати в якій проживала ОСОБА_4 слідчий повинен був отримати її згоду на це, а у разі відсутності такої згоди та за умови негайної необхідності проникнути у житло останньої - після проведення огляду невідкладно звернутися із відповідним клопотанням до слідчого судді,однак цього не зробив.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК недопустимим є доказ, отриманий при здійсненні процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.
Згідно з правиламист. 86 КПКнедопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися судпри ухваленні судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011 обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини та громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини та громадянина у кримінальному процесі та ухвалення законного й справедливого судового рішення у справі.
Зважаючи на викладені обставини та враховуючи вимоги статей 87, 89, 94 КПК,апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про недопустимість та неналежність доказів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 ,відсутність достатніх доказів для доведення її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення і вичерпання можливостей для їх отримання, а тому закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
Ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та обґрунтованою і за змістом відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
При перевірці матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив таких порушень вимог кримінального чи процесуального права, які б були підставами для скасування або зміни рішення апеляційного суду, а тому касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442, п.15розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргупрокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 лютого 2017 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3