Постанова
Іменем України
21 червня 2018 року
м. Київ
справа № 369/8560/17
провадження № 61-4815св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області,
відповідач - ОСОБА_4,
треті особи: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, відділ освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року в складі судді - Дубас Т. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2017 року в складі суддів: Данілова О. М., Мережко М. В., Суханової Є. М.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2017 року Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, відділ освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про виселення з квартири та зняття з реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що Крюківщинська сільська рада є власником квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_4 була вселена та зареєстрована в квартирі колишнім власником квартири - відділом освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації. Після оформлення права власності на квартиру за позивачем, відповідач продовжує користуватися квартирою як наймач житла, здійснює обов'язкові платежі. Рішенням виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради від 27 липня 2017 року № 3 надано статус «службової» цій квартирі. Дане рішення прийнято з метою забезпечення місцем проживання працівників соціальної сфери села Крюківщина. Вказує, що позивач не може реалізувати своє право на розпорядження квартирою та вселити туди працівників соціальної сфери села, оскільки наймачем квартири є відповідач. Зазначає, що ОСОБА_4 не є працівником соціальної сфери с. Крюківщина.
На підставі викладеного Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області просила виселити ОСОБА_4 з «службової» квартири АДРЕСА_1; зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_4 за цією адресою.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача є необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам законодавства України щодо виселення осіб із житлових приміщень, і відповідних підстав регламентованих ЖК УРСР для виселення відповідача зі сторони позивача наведено не було.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що під час вселення ОСОБА_4 до спірного приміщення воно мало статус «гуртожитку», а на теперішній час «службового». Житловий кодекс Української РСР містить норми, які передбачають підстави та порядок виселення з гуртожитку та службового приміщення. Проте, Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області не навела жодних обставин та підстав, за яких відповідач втрачає право на житло, що є предметом доказування при розгляді вимоги про усунення перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 «Про службові жилі приміщення». Зазначив, що позивач отримала квартиру як вчитель Крюківщинської загальноосвітньої школи, на час подання позовної заяви яким не працює. Виселення відповідача з квартири надасть можливість забезпечити працівників соціальної сфери с. Крюківщина житловим приміщенням.
28 лютого 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що Крюківщинська сільська рада є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25 травня 2017 року.
Згідно розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 102 від 19 березня 2004 року, 3-кімнатній квартирі АДРЕСА_1 загальною площею 76,2 кв. м, житловою - 43,8 кв. м було надано статус «гуртожитку» та передано для використання районному відділу освіти.
Відповідно до наказу відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 238 від 11 жовтня 2004 року було дозволено провести реєстрацію ОСОБА_4 - вчителю географії Крюківщинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, за адресою: квартира АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради від 27 липня 2017 року № 3 надано статус «службової» цій квартирі.
Відповідно до частини третьої статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Установлено, під час вселення ОСОБА_4 до спірного приміщення воно мало статус «гуртожитку».
Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ ЖК Української РСР.
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_4 вказувала, що вона як працівник сфери освіти, працювала у переднього власника гуртожитку, зі згоди якого і вселилися до зазначеної квартири та здійснила реєстрацію місця проживання у гуртожитку. Відповідач постійно проживає у цій квартирі та як наймач житла здійснює обов'язкові платежі. Зазначала, що власник житла (балансоутримувач) не звертався до неї з вимогою про звільнення вказаної житлової площі.
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Виселення є категорією житлового законодавства, тому під час розгляду цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення права на житло.
Судами вірно зазначено, що при розгляді даної справи необхідне застосування передбачених ЖК Української РСР підстав для позбавлення права на житло.
Установлено, що під час вселення відповідача до спірного приміщення воно мало статус «гуртожитку», а на час звернення до суду з цим позовом «службового».
ЖК Української РСР містить норми, які передбачають підстави та порядок виселення з гуртожитку та службового приміщення, жодної норми позивачем, як підстави позову, в позовній заяві не зазначено.
На підставі належним чином оцінених доказів, суди попередніх інстанції дійшли правомірного висновку, про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача звільнити приміщення, оскільки Крюківщинська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області не навела жодних обставин та підстав, за яких ОСОБА_4 втрачає право на житло, що є предметом доказування при розгляді вимоги про усунення перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення.
Наведені в касаційній скарзі доводи щодо не застосування судами Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1998 року № 37 «Про службові жилі приміщення» на правильність висновків судів не впливають, оскільки вказані правовідносини урегульовані в першу чергу нормами ЖК Української РСР, на підставі яких повинно відбуватися виселення зі спірного службового приміщення, однак на них позивач не посилався.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 11 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк