04 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 916/1912/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Студенець В.І., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фермерського господарства "Віктор",
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя - Волков Р.В.)
від 29.09.2017,
та постанову Одеського апеляційного господарського суду
(головуючий - Величко Т.А., судді - Бєляновський В.В., Філінюк І.Г.)
від 13.12.2017,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс",
до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро",
2) фермерського господарства "Віктор",
про стягнення 121 001,81 грн,
У серпні 2017 року ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „Совагро" та ФГ „Віктор" про солідарне стягнення з відповідачів 121 001,81 грн заборгованості, з яких: 41 980,20 грн основного боргу у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), 65 094,49 грн штрафу, 533,70 грн 3% річних, 9 113,23 грн інфляційних втрат та 4 280,19 пені (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.08.2017 № 16-3/08).
Позов обґрунтовано неналежним виконанням ФГ „Віктор" договору № 01-01-08 від 05.02.2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу в частині своєчасної оплати придбаного товару.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2017 позов задоволено. Стягнуто солідарно з ФГ „Віктор" та ТОВ „Совагро" на користь ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" 41 980,20 грн заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), 65 094,49 грн штрафу, 533,70 грн 3% річних, 9 113,23 грн інфляційних втрат, 4 280,19 грн пені. Стягнуто солідарно з ФГ „Віктор" та ТОВ „Совагро" на користь ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" 1816,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи рішення господарський суд дійшов висновків про законність та обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 121001,81 грн заборгованості. Господарським судом встановлено факт несвоєчасного виконання ФГ "Віктор" грошового зобов'язання за договором № 01-01-08 від 05.02.2008 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції. Донарахування позивачем суми курсової різниці було здійснено на підставі узгоджених сторонами умов вказаного договору.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2017 залишено без змін.
ФГ "Віктор" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати вказані рішення і передати справу на новий розгляд. Підставами для скасування судових актів відповідач-2 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Вказує, що під час розгляду справи місцевим судом не отримував ухвали про порушення провадження у справі, позовної заяви і доданих до неї документів, що позбавило можливості ФГ „Віктор" захистити свої права і законні інтереси. Стверджує, що відсутність письмового повідомлення скаржника про заміну кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги від ФОП Грищенко О.М. до ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" є підставою для звільнення боржника від відповідальності відповідно до ст. 516 ЦК України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 05.02.2008 між ТОВ „Тридента Агро" (продавець) та ФГ „Віктор" (покупець) укладений договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №01-01-08, предметом якого є купівля-продажу засобів захисту рослин.
Умовами вказаного договору передбачено, що оплата товару проводиться таким чином: 30% від вартості товару оплачується покупцем протягом 3-х робочих днів з моменту підписання договору, 70% від вартості товару оплачується покупцем до 15 листопада 2009 року (п. 5.3. договору).
Відповідно до п. 2.1. та 5.1 договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною цього договору. Покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках, та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.
На виконання умов укладеного договору, в період з березня по жовтень 2008 року ТОВ "Тридента Агро" на користь ФГ "Віктор" передало товар на загальну суму 731 169,68 грн, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с. 23-47). Покупцем - ФГ "Віктор" було оплачено отриманий товар: 29.02.2008 - 270000,00 грн, 19.12.2008 - 47849,13 грн, 22.12.2008 - 80000,00 грн, 26.12.2008 - 50000,00 грн, 29.12.2008 - 70000,00 грн, 29.01.2009 - 80000,00 грн, 26.03.2009 - 106 114,14 грн. Частину отриманого товару було повернуто продавцю на підставі накладної № 47 від 09.06.2008 на суму 27206,40 грн.
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та враховуючи встановлені судами строки отримання товару ФГ "Віктор" і строки здійснення ним оплат, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем-2 зобов'язань щодо своєчасної оплати придбаного товару за договором купівлі-продажу № 01-01-08 від 05.02.2008.
Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення 41980,20 грн курсової різниці необхідно зазначити таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
В примітках додатків № 1 від 05.02.2008, № 2 від 29.08.2008, № 3 від 01.09.2008, № 4 від 20.10.2008, №5 від 29.10.2008 до договору купівлі-продажу № 01-01-08 від 05.02.2008 сторонами обумовлено, що у тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S - ціна на момент оплати; В - ціна на момент підписання; А2 - курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1 - курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів, що сторони дійшли згоди про те, що грошове зобов'язання за договором купівлі-продажу має виконуватись у національній валюті з врахуванням курсу долара США на день фактичної оплати вартості товару, яка на дату підписання договору купівлі-продажу № 01-01-08 від 05.02.2008, становила - 5,05 грн/дол. США.
Позивачем заявлено до стягнення 41 980,20 грн дооцінки вартості товару (курсової різниці) на платіж 80000,00 грн здійснений відповідачем-2 29.01.2009, на дату якого курс долара США становив 7,70 грн/дол. США.
Виходячи з викладеного та встановлених обставин справи, господарські суди дійшли правильних висновків про доведеність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення 41 980,20 грн дооцінки вартості товару (курсової різниці) за договором купівлі-продажу № 01-01-08 від 05.02.2008. Як вбачається з матеріалів справи, при цьому судами були здійсненні необхідні дії з перевірки розрахунку позовних вимог в цій частині.
Щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення 65 094,49 грн штрафу, 533,70 грн 3% річних, 9 113,23 грн інфляційних втрат та 4 280,19 грн пені необхідно зазначити таке.
Згідно з статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Укладаючи договір купівлі-продажу № 01-01-08 від 05.02.2008 сторони встановили, що за прострочення виконання зобов'язань покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п. 8.2 договору).
Пунктом 8.4 договору обумовлено, що за несплату або несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує штраф в розмірі 15 % від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.
За таких обставин, Верховний Суд погоджується з правомірністю застосування господарськими судами норм матеріального права в частині нарахування на суму боргу 65 094,49 грн штрафу, 533,70 грн 3% річних, 9 113,23 грн інфляційних втрат та 4 280,19 грн пені. При цьому судами були вчинені необхідні дії з перевірки їх розрахунку.
Частиною 1 ст. 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно приписів ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст.516 ЦК України).
12.01.2011 між ТОВ "Тридента Агро" (первісний кредитор) та ФОП Грищенко О.М. (новий кредитор) укладено угоду № 56-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги, в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання ФГ "Віктор" зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (різниці за курсом), розміру пені, 3% річних, штрафу та інфляційних витрат, що виникла у боржника за договором купівлі-продажу № 01-01-08 від 05.02.2008 (із врахуванням додаткової угоди № 1 від 28.01.2011).
В подальшому, 02.07.2012 між ФОП Грищенко О.М. (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (новий кредитор) було укладено угоду № 326/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) за умовами якого, ФОП Грищенко О.М. відступив ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" право вимоги виконання ФГ "Віктор" зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (різниці за курсом), розміру пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, що виникли у боржника внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу № 01-01-08 від 05.02.2008.
Окрім того, 07.08.2014 між ТОВ "Совагро" (поручитель), та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (кредитор) укладено договір поруки №08-08-2014 за умовами якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ФГ "Віктор" (боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у вигляді дооцінки товару (курсової різниці) пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди № 326/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 (з врахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 12.07.2017 до договору поруки №08-08-2014 від 07.08.2014).
Пунктом 4.1 договору поруки №08-08-2014 від 07.08.2014 обумовлено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) божником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутись із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.
Статтею 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи наведені праві норми, встановлені судом порушення ФГ "Віктор" зобов'язань щодо своєчасної оплати придбаного товару за договором купівлі-продажу № 01-01-08 від 05.02.2008, обґрунтованість нарахування позивачем заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (різниці за курсом), штрафу, 3% річних, інфляційних втрат та пені, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про наявність правових підстав для задоволення позову ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про солідарне стягнення з ФГ "Віктор" та ТОВ "Совагро" як поручителя 41 980,20 грн заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці), 65 094,49 грн штрафу, 533,70 грн 3% річних, 9113,23 грн інфляційних втрат та 4 280,19 грн пені.
Доводи касаційної скарги про відсутність письмового повідомлення боржника про зміну кредитора, відхиляються Верховним Судом оскільки відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
ФГ "Віктор" при розгляді цієї справи не був позбавлений можливості висунути проти вимоги нового кредитора свої заперечення.
Доводи скаржника про позбавлення останнього можливості захистити свої права і законні інтереси, внаслідок того, що місцевим господарським судом не було повідомлено скаржника належним чином про порушення провадження у справі, позовної заяви і доданих до неї документів він не отримував, колегією суддів відхиляються, з огляду на наявність в матеріалах справи поштової квитанції та внутрішнього опису у цінній лист про направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача-2, ФГ "Віктор" отримувало поштову кореспонденцію суду про розгляд цієї справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення (а.с. 104, 130) і у скаржника була можливість для реалізації своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).
Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позов Господарський суд Одеської області у рішенні від 29.09.2017 стягнув солідарно з ФГ "Віктор" та ТОВ "Совагро" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 1 816,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Проте з такими висновками місцевого суду погодитись неможливо, оскільки на момент прийняття вказаного рішення, порядок розподілу судових витрат був врегульований статтею 49 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), умовами якої не передбачено солідарне стягнення судових витрат.
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновків про наявність правових підстав для скасування рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат зі сплати судового збору при поданні позовної заяви і постановлення нового рішення в цій частині.
З огляду на те, що помилковий розподіл судових витрат не призвів до ухвалення незаконного судового рішення по суті, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу фермерського господарства "Віктор" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2017 у справі № 916/1912/17 скасувати в частині солідарного стягнення з фермерського господарства "Віктор" та товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 1816,00 грн витрат зі сплати судового збору при поданні позовної заяви.
Стягнути з фермерського господарства "Віктор" (93300, Луганська обл., Попаснянський район, м. Попасна, вул. Піщана, 39, код ЄДРПОУ 30053491,) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872) 908,00 грн витрат зі сплати судового збору при поданні позовної заяви.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Совагро" (65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, будинок 2-А, код ЄДРПОУ 33494460) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872) 908,00 грн витрат зі сплати судового збору при поданні позовної заяви.
В решті рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у справі № 916/1912/17 залишити без змін.
Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді В. Студенець
І. Ткач