21 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/20192/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Міщенко І.С., Мачульський Г.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018
за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг"
про стягнення 711 371,09 грн,
18.04.2018 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі № 910/20192/17.
Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 910/20192/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, а саме не надано доказів доплати судового збору в сумі 8 141,13 грн; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 17.05.2018; роз'яснено ТОВ "Поліал-Інжиніринг", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 910/20192/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі № 910/20192/17 разом з доданими матеріалами повернуто скаржнику, оскільки заявником не усунуто недоліки касаційної скарги у строк визначений приписами Господарського процесуального кодексу України.
14.06.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" повторно подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі № 910/20192/17 до Касаційного господарського суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2018 року у справі № 910/20192/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Міщенко І.С.
В касаційній скарзі, яка подана повторно, скаржник порушує питання про поновлення строку на її подання. Звертаючись повторно скаржник звертає увагу на те, що 29.03.2018 отримав копію оскаржуваної постанови (підтверджується відомостями з Інтернет сайту Укрпошти, які долучені до матеріалів касаційної скарги); 18.04.2018 звернувся до суду з касаційною скаргою; ухвалою Верховного Суду від 02.05.2018 скаргу залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України, оскільки не надано доказів доплати судового збору в сумі 8 141,13 грн; 31.05.2018 скаржник усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду, проте порушив десятиденний строк, встановлений судом та процесуальним законом, у зв'язку з скрутним фінансовим станом та неможливістю сплатити частину судового збору, однак ухвалою Верховного Суду від 07.06.2018 скаргу повернуто скаржнику, просить визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити його.
Колегія суддів, розглянувши заяву про поновлення строку касаційного оскарження та оцінивши зазначені скаржником причини на предмет їх поважності, дійшла висновку, що такі причини є неповажними з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Таким чином вказане рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
Звернувшись вперше до суду, в порушення вимог п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України, скаржником не додано до касаційної скарги документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому розмірі, у зв'язку з чим, суд, залишив скаргу без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України. Проте, в порушення вимог п.2,4 ч.1 ст.174 ГПК України, заявником не усунуто недоліки касаційної скарги у строк визначений приписами Господарського процесуального кодексу України, тому скарга була повернута.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Колегією суддів, доводи скаржника щодо порушення строку для усунення недоліків, які встановлені судом, через скрутний фінансовий стан та неможливість сплати частини суми судового збору, не приймаються до уваги, оскільки скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження зазначених доводів.
Вищевказане свідчить, що можливість подання касаційної скарги без порушень норм чинного законодавства залежала виключно від самого скаржника, а отже причини пропуску строку є неповажними.
За таких обставин, колегія суддів відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі № 910/20192/17.
Керуючись статтями 234, 235, пунктом 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі № 910/20192/17.
3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліал-Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі № 910/20192/17 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді І. Міщенко
Г. Мачульський