04 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 905/2074/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради,
на рішення Господарського суду Донецької області
(суддя - Левшина Г.В.)
від 20.11.2017,
та постанову Донецького апеляційного господарського суду
(головуючий - Попков Д.О., судді - Чернота Л.Ф., Радіонова О.О.)
від 07.02.2018,
за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком",
до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби у м. Слов'янську,
про стягнення 253 750,93 грн,
У березні 2017 року публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії звернулось Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради заборгованості в розмірі 253 750,93 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Укртелеком" у 2016 році надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям м. Слов'янськ Донецької області на виконання законодавчих вказівок, що містяться у Законі України "Про державні соціальні стандарти та про державні соціальні гарантії", Законі України "Про телекомунікації". За вказаний рік Дніпропетровською філією ПАТ "Укртелеком" були надані послуги електрозв'язку на пільгових умовах населенню на суму 253 750,93 грн. Проте, всупереч нормам чинного законодавства, відповідач добровільно не відшкодував позивачу як оператору телекомунікацій вартість послуг, наданих пільговим категоріям громадян.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.11.2017 позов задоволено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради на користь ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії заборгованість в сумі 253 750,93 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2018 рішення Господарського суду Донецької області від 20.11.2017 залишено без змін.
Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради подало касаційну скаргу в якій просить скасувати вказані судові акти і припинити провадження у справі.
Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанції про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачені субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян і, як наслідок, у нього відсутня вина в невиконанні зобов'язання. Крім того, між сторонами не було укладено договори на 2016 рік про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг та не було підписано акти звіряння розрахунків.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду обґрунтованими, прийнятими із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Стверджує, що посилання скаржника на відсутність належного бюджетного фінансування, як на підставу для звільнення від відшкодування витрат понесених позивачем, є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках державного бюджету не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, що також узгоджується практикою Європейського суду з прав людини.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з січня 2016 року по грудень 2016 року ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії надавало телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають у м. Слов'янськ Донецької області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Факт надання послуг електрозв'язку Дніпропетровською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх переліченими категоріями населення у заявлений позивачем період підтверджується щомісячними розрахунками видатків, які понесені позивачем на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг. Вказані розрахунки видатків за період надання послуг з січня 2016 року по грудень 2016 року надавалися на адресу відповідача у відділ персоніфікованого обліку пільговиків Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради на електронних та паперових носіях, що не заперечується відповідачем.
У щомісячних розрахунках видатків вказано переліки споживачів-пільговиків за окремими видами пільг та суми наданих послуг; розрахунки видатків за період з січня по грудень 2016 року.
Відповідач не заперечував факту надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян у 2016 році, не оспорював їх обсяг, а також розмір понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах.
Несплата відповідачем компенсації витрат на надання послуг зв'язку на пільговій основі стало підставою звернення позивача з позовом до суду.
Верховний Суд зазначає, що за змістом пунктів 1, 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 вказаного закону визначено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 споживачам, які мають встановлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.
Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" "Про охорону дитинства".
Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
За змістом статей 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Відповідно до пункту 3 вказаного порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Отже, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у м. Слов'янськ Донецької області є Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради, а відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Як правильно враховано судами, частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартість послуг, наданих пільговим категоріям громадян від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
При цьому ні Законом України "Про телекомунікації", ні Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Також, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах Дніпропетровською філією ПАТ "Укртелеком" надано не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що оплата не була здійснена відповідачем, оскільки з державного бюджету на 2016 рік не передбачені субвенцій місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян.
Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Щодо тверджень скаржника, що між сторонами не було укладено договору про відшкодування витрат за надані послуг зв'язку пільговим категоріям населення на 2016 рік, то Верховний Суд зазначає, що чинне законодавство України не передбачає обов'язкового укладення такого договору, оскільки зобов'язання сторін у цій справі виникають безпосередньо з законів України і не залежать від волевиявлення сторін, тому твердження скаржника про відсутність між сторонами договору про відшкодування вартості послуг для окремих категорій громадян на 2016 рік та, відповідно, відсутність між сторонами господарських відносин, є безпідставними.
Аргументи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 20.11.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.02.2018 у справі за № 905/2074/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді О. Баранець
І. Ткач