33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 червня 2018 року Справа № 902/317/16
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1 обласна рада - ОСОБА_2, довіреність № 216-06-794 від 06.06.2018р.,
прокурор - Лис Н.В., посвідчення № 031428 від 19.01.2015р.
інші учасники справи - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.03.2018р. (ухвалене 21.03.2018р. об 15:14 год. у м. Вінниці, повний текст складено 02.04.2018р.)
у справі №902/317/16 (головуючий суддя Матвійчук В.В., суддя Банасько О.О., суддя Нешик О.С.)
за позовом Керівника Калинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:
ОСОБА_1 обласної ради,
ОСОБА_1 обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс",
Державного агентства лісових ресурсів України в особі ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"
до Зозулинецької сільської ради
про визнання рішень недійсними та повернення земельної ділянки у постійне користування
Керівник Калинівської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної ради, ОСОБА_1 обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", Державного агентства лісових ресурсів України в особі ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" та Зозулинецької сільської ради про:
- визнання незаконним та скасування рішення 2 сесії 23 скликання Зозулинецької сільської ради від 30.09.1998р. № 3 у частині передачі колективному господарству пайовиків "Хлібороб" земель лісового фонду площею 258,3 га;
- визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею від 13.03.1998р., серії ІІ-ВН № 001040, у частині передачі колективному господарству пайовиків "Хлібороб" земель лісового фонду площею 258,3 га;
- визнання незаконним та скасування рішення 11 сесії 23 скликання Зозулинецької сільської ради від 20.10.2000р. "Про передачу земель лісового фонду колишнього сільгосппідприємства "Хлібороб" с. Зозулинці";
- зобов'язання СТОВ "Хлібороб" повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га у постійне користування ОСОБА_1 обласної ради та ВОКСЛП "Віноблагроліс" шляхом оформлення акту приймання-передачі вказаної земельної лісової ділянки.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.03.2018р. у справі №902/317/16 за позовом Керівника Калинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної ради, ОСОБА_1 обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", Державного агентства лісових ресурсів України в особі ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання рішень недійсними та повернення земельної ділянки у постійне користування, з-поміж іншого, в позові в частині зобов'язання СТОВ "Хлібороб" повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га у постійне користування ВОКСЛП "Віноблагроліс" шляхом оформлення акту приймання-передачі вказаної земельної ділянки відмовлено; зобов'язано ОСОБА_3 товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" повернути ОСОБА_1 обласній раді земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га, що знаходиться на території Зозулинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області за межами населеного пункту.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач ОСОБА_3 товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" повернути ОСОБА_1 обласній раді земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га, що знаходиться на території Зозулинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області за межами населеного пункту, відмовити в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про зобов'язання ОСОБА_3 товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" повернути ОСОБА_1 обласній раді земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га, що знаходиться на території Зозулинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області за межами населеного пункту, розглянув позовні вимоги, які не були заявлені позивачем. Тобто місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду прокурор заперечила доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.
Представник позивача ОСОБА_1 обласної ради доводи апеляційної скарги заперечив, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Інші учасники у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак наданим їм процесуальним правом не скористалися та в судове засідання не з'явилися, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи положення ст. 273 ГПК України щодо строку розгляду скарги в апеляційній інстанції, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників провадження про час і місце розгляду справи, зважаючи на наявність викладених правових позицій по справі у апеляційній скарзі, доповненнях до неї, та відзиві на останню, суд вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи у відповідності до вимог ст. 269 ГПК України.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до державного акту на право постійного користування серії ІІ-ВН №000475 від 29.12.1999р виданого Колективному господарству пайовиків "Хлібороб" на підставі рішення Зозулинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області від 30.09.1998р, Колективному господарству пайовиків "Хлібороб" було надано 700,2 га землі у постійне користування в межах згідно з планом землекористування для сільськогосподарського призначення /ас. 38-43, т.1/.
З матеріалів технічної документації по складанню державного акта на право постійного користування землею вбачається, що земельна ділянка площею 700,2 га, що передана Колективному господарству пайовиків "Хлібороб" Зозулинецькою сільською Радою народних депутатів Козятинського району Вінницької області України в постійне користування за державним актом на право постійного користування серії ІІ-ВН №000475 від 29.12.1999 року площею 248,7 га відносилась до земель лісового фонду /а.с. 87-83, т.1/.
Згідно листа Управління Держгеокадастру у Козятинському районі Вінницької області № 99-28-99.2-343/2-16 від 01.03.2016р. відповідно до державної статистичної звітності "Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності" станом на 01.01.2016р. (форма 6-зем) на території Зозулинецької сільської ради землі лісового фонду загальною площею 257,3610 га перебувають у землях запасу Зозулинецької сільської ради /а.с. 94, т.1/.
Відповідно до інформації Зозулинецької сільської ради № 85 від 01.03.2016р на території Зозулинецької сільської ради рахується земель лісового фонду орієнтовною площею 258,3 га, які на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Зозулинецької сільської ради від 15.08.2001р, за договором на право тимчасового користування землею № 3 від 25.09.2001р передано СВК "Хлібороб" /а.с. 95, т.1/.
Як вбачається з п. 1.14 статуту Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Хлібороб", зареєстрованого Козятинською районною державною адміністрацією 24.03.2000, реєстраційний номер 04051201Ю0020065, Кооператив є правонаступником реорганізованого колективного господарства пайовиків "Хлібороб" /а.с. 53-60, т.1/.
Пунктом 1.11. статуту СТОВ "Хлібороб", зареєстрованого державним реєстратором 28.08.2013, реєстраційний номер 11761050007007749, передбачено, що СТОВ "Хлібороб" є правонаступником СВК "Хлібороб" с. Зозулинці.
В позовній заяві СТОВ "Хлібороб" стверджує, що останній як правонаступник СВК "Хлібороб" є добросовісним користувачем земельної ділянки відповідно до державного акту на право постійного користування серії ІІ-ВН №000475 від 29.12.1999р.
Згідно ч. 2, 3 та 4 ст. 107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України) (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
Колегія суддів зазначає, що доказ передавання по передавальним актам у зв'язку з правонаступництвом від КГП "Хлібороб" до СВК "Хлібороб", як правонаступника КГП "Хлібороб", а від СВК "Хлібороб" до СТОВ "Хлібороб" як правонаступнику СВК "Хлібороб" земельної ділянки площею 700,2 га, з яких 248,7 га землі лісового фонду та докази державної реєстрації за СТОВ "Хлібороб" права постійного користування спірною земельною ділянкою, в матеріалах справи відсутні.
Крім того, вказані обставини були предметом дослідження господарським судом міста Києва при розгляді справи №910/9322/16 за позовом СТОВ "Хлібороб" до ОСОБА_1 обласної Ради та ОСОБА_1 обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Зозулинецька сільська рада Козятинського району Вінницької області, за участю Прокуратури Вінницької області про: скасування рішення ОСОБА_1 обласної Ради №217 від 6 липня 2000 року "Про передачу земель лісового фонду"; скасування рішення ОСОБА_1 обласної Ради №252 від 15 вересня 2000 року "Про передачу земель лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств ОСОБА_1 обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс"; визнання СТОВ "Хлібороб" добросовісним користувачем земельної ділянки відповідно до державного акта на право постійного користування серії ІІ-ВН №000475 від 29.12.1999р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2017р, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2017р, СТОВ "Хлібороб", відмовлено в задоволенні вказаного позову. Зокрема, встановлено, що СВК "Хлібороб" не є правонаступником КГП "Хлібороб" в частині права постійного користування земельною ділянкою за державним актом на право постійного користування серії ІІ-ВН №000475 від 29.12.1999р.
Відповідно ч. 4 ст. 74 ГПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується розбіжність щодо площі спірної земельної ділянки. Зокрема, в матеріалах технічної документації до державного акту №000475 вказана площа 248,7 га, в інформації Управління Держгеокадастру у Козятинському районі Вінницької області №99-28-99.2-343/2-16 вказана площа 257,3610 га, в інформації Зозулинецької сільської ради вказана площа 258,3га, в інформації ОСОБА_1 обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" №144 від 29.02.2016р. вказана площа 258,3 га, в інформації ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства № 02-19/450 від 18.03.2016р. вказана площа 258,3 га.
Відповідно до ст. 28-1 Лісового кодексу України та Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012р. №134, на управління лісового та мисливського господарства у Вінницькій області покладено організацію збору інформації для ведення лісовпорядкування обліку лісів, державного лісового кадастру та державного кадастру мисливських тварин, що перебувають на території України.
Враховуючи, що з моменту припинення діяльності КГП "Хлібороб" і на момент прийняття рішення оформлення вказаної земельної ділянки лісового фонду не проводилося, і технічна документація відповідно не виготовлялась, суд приймає як належний доказ щодо площі земельної ділянки відомості ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства.
Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Приписами ст. 7 Лісового кодексу України встановлено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 13 ЛК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.
Згідно ст. 30 ЛК України до повноважень обласних рад у сфері лісових відносин, до яких, з поміж, іншого віднесено: забезпечення реалізації державної політики у сфері лісових відносин; забезпечення виконання загальнодержавних і державних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів і затверджують регіональні (місцеві) програми з цих питань; передача у власність, надання у постійне користування земельні лісові ділянки на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припинення права користування ними; прийняття рішень про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок на землях спільної власності відповідних територіальних громад, власності територіальних громад міст Києва і Севастополя та припиняють права користування ними.
Частиною 1 статті 17 ЛК України передбачено, що у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 обласна рада, як орган якому делеговано повноваження розпорядження землями лісового фонду, рішенням 16 сесії №252 від 15.09.2000р. передала землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств ОСОБА_1 обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблкомунліс". Однак, зазначене рішення ОСОБА_1 обласним комунальним спеціалізованим лісогосподарським підприємством "Віноблагроліс" не виконано, не прийнято землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, у строки, визначені рішенням.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що ОСОБА_1 обласна Рада є єдиним законним органом який здійснює права власника земель лісового фонду, що є предметом спору, а тому її право підлягає відновленню.
Як зазначалося вище, судом встановлено, що спірна земельна ділянка з користування ОСОБА_1 обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" не вибувала, а отже не підлягає і поверненню.
Таким чином, в позові в частині зобов'язання СТОВ "Хлібороб" повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га у постійне користування ВОКСЛП "Віноблагроліс" шляхом оформлення акту приймання-передачі вказаної земельної ділянки слід відмовити.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме зобов'язати ОСОБА_3 товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" повернути ОСОБА_1 обласній раді земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га, що знаходиться на території Зозулинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області за межами населеного пункту.
Крім того, представник позивача ОСОБА_1 обласної ради в судовому засіданні зазначив, що наявний механізм виконання рішення суду щодо повернення ОСОБА_1 обласній раді спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що Керівником Калинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі у вказаній частині не вірно визначено спосіб захисту, оскільки суд, як орган судової влади не наділений повноваженнями передавати у постійне користування земельні ділянки.
Крім того, колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника щодо розгляду судом першої інстанції позовних вимог, які не були заявлені позивачем, та виходу за межі повних вимог, враховуючи наступне.
Керівник Калинівської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної ради, ОСОБА_1 обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс", Державного агентства лісових ресурсів України в особі ОСОБА_1 обласного управління лісового та мисливського господарства до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" та Зозулинецької сільської ради, про визнання незаконним та скасування рішення 2 сесії 23 скликання Зозулинецької сільської ради від 30.09.1998р. № 3 у частині передачі колективному господарству пайовиків "Хлібороб" земель лісового фонду площею 258,3 га; визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею від 13.03.1998р., серії ІІ-ВН № 001040, у частині передачі колективному господарству пайовиків "Хлібороб" земель лісового фонду площею 258,3 га; визнання незаконним та скасування рішення 11 сесії 23 скликання Зозулинецької сільської ради від 20.10.2000р. "Про передачу земель лісового фонду колишнього сільгосппідприємства "Хлібороб" с. Зозулинці"; зобов'язання СТОВ "Хлібороб" повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га у постійне користування ОСОБА_1 обласної ради та ВОКСЛП "Віноблагроліс" шляхом оформлення акту приймання-передачі вказаної земельної лісової ділянки.
Заявою №77-836вих.18 від 30.01.2018р. прокурор відмовився від частини позовних вимог, а саме: визнання незаконним та скасування рішення 2 сесії 23 скликання Зозулинецької сільської ради від 30.09.1998р. №3 у частині передачі колективному господарству пайовиків "Хлібороб" земель лісового фонду площею 258,3 га; визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею від 13.03.1998р., серії ІІ-ВН № 001040, у частині передачі колективному господарству пайовиків "Хлібороб" земель лісового фонду площею 258,3 га. Решту позовних вимог просить задоволити в повному обсязі.
Отже, судом першої інстанції розглянуто позовну вимогу щодо зобов'язання СТОВ "Хлібороб" повернути земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га у постійне користування ОСОБА_1 обласної ради та ВОКСЛП "Віноблагроліс" шляхом оформлення акту приймання-передачі вказаної земельної лісової ділянки.
На підставі наведеного та враховуючи, що суд як орган судової влади не наділений повноваженнями передавати у постійне користування земельні ділянки, місцевим господарським судом правомірно зобов'язано ОСОБА_3 товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" повернути ОСОБА_1 обласній раді земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 258,3 га, що знаходиться на території Зозулинецької сільської ради Козятинського району Вінницької області за межами населеного пункту.
Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269-270, 273, 275-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.03.2018р. у справі №902/317/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 21.03.2018р. у справі №902/317/16 залишити без змін.
3. Справу №902/317/16 повернути до господарського суду Вінницької області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України
Повний текст постанови складений "22" червня 2018 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Павлюк І.Ю.