33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 червня 2018 року Справа № 924/1215/17
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Філіпова Т.Л.
суддя Грязнов В.В.
при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у місті Хмельницькому на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2018 року у справі №924/1215/17 (суддя Гладюк Ю.В., повний текст рішення складено 19.03.2018 року)
за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у місті Хмельницькому
до приватного підприємства агрофірма "Бест"
про стягнення з приватного підприємства агрофірми "Бест" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості за договором поруки №70413Р2 від 08.02.2013 року в розмірі 388577,76 гривень
За участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.03.2018 року у справі №924/1215/17 у позові публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до приватного підприємства агрофірма "Бест" про стягнення заборгованості за договором поруки - відмовлено.
В обґрунтування рішення, суд зазначив, зокрема, що положеннями п. 7.2. договору поруки визначено, що порука, надана за цим договором, припиняється через 36 місяців після набуття цим договором чинності, тобто 08.02.2016р. Як слідує з матеріалів справи позовна заява (від 28.11.2016р. №070-02/1584) ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Хмельницькому була подана до суду 30.11.2016р., тобто після припинення самої поруки (08.02.2016р.), наданої за договором поруки від 08.02.2013р. №70413Р2 (через 36 місяців після набуття договором поруки чинності).
Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду після закінчення строку дії поруки, місцевий господарський суд дійшов висновку, що припинилось як право кредитора (позивача) звертатися до поручителя, так і припинився обов'язок поручителя відповідати перед кредитором по договору поруки.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2018 року у справі №924/1215/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, зокрема, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення зроблено висновок, що оскільки позов до ОСОБА_1 та ПП агрофірми "Бест" був пред'явлений 30.11.2016 року поза межами строку дії поруки, тому банк, на думку суду, не має права на задоволення позову у зв'язку з припиненням матеріального права (права вимоги за договором поруки). Зазначений висновок суду першої інстанції є хибним, оскільки судом не взято до уваги та проігноровано факт пред'явлення банком позову до Хмельницького міськрайонного суду 28.04.2015 року в межах строку дії поруки. Таким чином, банком було висловлено волевиявлення щодо пред'явлення вимоги до поручителя в межах строку визначеного договором поруки, тому подальше закриття провадження міськрайонним судом щодо відповідача - ПП агрофірми "Бест", не впливає на чинність поруки, і відсутні підстави для визнання матеріального права банку щодо пред'явлення вимоги до поручителя припиненим.
В судове засідання, що відбулося 18.06.2018 року, учасники справи не забезпечили явку своїх представників, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення участі в судовому засіданні представника АТ "Укрексімбанк".
Розглядаючи вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Враховуючи наведені норми процесуального законодавства, а також те, що позивачем у поданому клопотанні про відкладення не було зазначено поважних причин неявки його представника в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання та відсутність підстав відкладення розгляду справи.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.02.2013р. між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Хмельницькому (далі - банк) та ФОП ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено кредитний договір №70413К1, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит в сумі 169680,00 грн. з кінцевим терміном погашення кредиту 30.10.2015р. (п. 3.1., п.п. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2. договору).
08.02.2013р. між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) та приватним підприємством агрофірмою "Бест" (поручитель) укладено договір поруки №70413Р2, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання за кредитним договором від 08.02.2013р. №70413К1, у тому числі щодо повернення кредитору суми кредиту, сплати процентів за кредитом, сплати штрафних санкцій (пені та штрафів) за несвоєчасне виконання або невиконання зобов'язань за кредитним договором, відшкодування усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов'язань за кредитним договором, також відшкодувати кредитору будь-які його витрати, пов'язані з погашенням основного зобов'язання і які будуть визначатися на момент фактичного їх погашення (п. 3.1. договору поруки).
Пунктом 3.2. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання позичальником або спадкоємцями позичальника основного зобов'язання, передбаченого відповідними положеннями кредитного договору, кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.
Згідно з п. 4.1.1. договору кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що витікають з кредитного договору та чинного законодавства України, у тому числі щодо повернення кредитору суми кредиту, сплати процентів за кредитом, сплати штрафних санкцій (пені та штрафів) за несвоєчасне виконання або невиконання зобов'язань за кредитним договором, відшкодування усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов'язань за кредитним договором, також відшкодувати кредитору будь-які його витрати, пов'язані з погашенням основного зобов'язання і які будуть визначатися на момент фактичного їх погашення, у випадку якщо позичальник (його спадкоємці) не виконує відповідні грошові зобов'язання у порядку та у строки, визначені кредитним договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п. 4.4.3. договору поручитель зобов'язаний нести солідарну відповідальність за невиконання або неналежне виконання позичальником (його спадкоємцями) будь-яких зобов'язань за кредитним договором, у тому числі щодо повернення кредитору суми кредиту, сплати процентів за кредитом, сплати штрафних санкцій (пені та штрафів) за несвоєчасне виконання або невиконання зобов'язань за кредитним договором, відшкодування усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов'язань за кредитним договором, також відшкодувати кредитору будь-які його витрати, пов'язані з погашенням основного зобов'язання і які будуть визначатися на момент фактичного їх погашення.
Договір поруки набирає чинності з дати його підписання позичальником та повноважними представниками поручителя і кредитора, а також скріплення відтисками печаток поручителя та кредитора. Даний договір діє до моменту припинення поруки, наданої цим договором. Порука, надана за цим договором, припиняється через 36 місяців після набуття цим договором чинності. У разі припинення основного зобов'язання порука припиняється одночасно (п. п. 7.1., 7.2. договору).
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач 26.09.2014р. звернувся до боржника та поручителів з претензією за вих. №070-22/1162 про погашення заборгованості з кредитним договором на суму 24087,69 грн. Також надалі позивач звертався до боржника та поручителів з вимогою від 27.01.2015р. за №070-22/137, у якій просив протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги достроково погасити заборгованість в сумі 131349,55 грн. за кредитним договором №70413К1 від 08.02.2013р. згідно розрахунку, доданого до вимоги (а.с. 32 на звороті - 34).
Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором від 08.02.2013р. №70413К1 погашена не була, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з позовною заявою до відповідачів ФОП ОСОБА_1 (як позичальника), ОСОБА_2 (як поручителя) та ПП агрофірми "Бест" (як поручителя) про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 08.09.2016р. провадження у справі за позовом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_1, ПП агрофірми "Бест" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави було закрито, роз'яснено позивачеві, що він вправі звернутися з аналогічним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, приватного підприємства агрофірми "Бест" в порядку господарського судочинства (а.с.112).
30.11.2016р. ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Хмельницькому звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою (від 28.11.2016р. №070-02/1584) до відповідачів ОСОБА_1 (боржника) та ПП агрофірми "Бест" (поручителя) про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави (а.с.13-14).
У зв'язку із закриттям провадження у справі №924/1215/17 (ухвала від 22.02.2018 року) в частині позовних вимог до відповідача - ОСОБА_1 (боржника за кредитним договором), позивач звернувся з заявою про уточнення позовних вимог до відповідача - ПП агрофірми "Бест" (поручителя), в якій просив суд стягнути з ПП агрофірми "Бест" заборгованість за договором поруки №70413Р2 від 08.02.2013 року в розмірі 388577,76 грн.
Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки
За положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку позовної вимоги.
Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом строку встановленого в договорі поруки.
Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом строку встановленого умовами договору поруки.
Таким чином, аналізуючи ч. 4 ст. 559 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-6цс14-1 від 17.09.2014, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №910/2774/17 від 22.03.2018 року.
Враховуючи, що положеннями п. 7.2. договору поруки від 08.02.2013р. визначено, що порука, надана за цим договором, припиняється через 36 місяців після набуття цим договором чинності (тобто 08.02.2016р.), а позовна заява ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії у м. Хмельницькому була подана до господарського суду 30.11.2016р. (а.с. 13-14), тобто після припинення самої поруки - 08.02.2016р., суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивач звернувся з позовом до суду після закінчення строку дії поруки, тобто після припинення права кредитора (позивача) звертатися до поручителя з вимогами за договором поруки.
Доводи апелянта стосовно чинності самої поруки із посиланням на те, що ним у межах строку дії поруки 28.04.2015р. було подано позов до Хмельницького міськрайонного суду про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки, колегія суддів оцінює критично, оскільки згідно з наявної в матеріалах справи копії ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 08.09.2016р. по справі №686/8766/15-ц слідує, що провадження по цивільній справі було закрито із посиланням на порушення правил підсудності та вказано, що такий позов можливий в порядку господарського судочинства.
При цьому колегія суддів зазначає, що строк визначений в договорі поруки - це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може (аналогічною правова позиція викладена у поставі Верховного Суду України від 17.02.2016р. по справі №6-1844цс15).
Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки було пред'явлено претензію і поручитель не виконав указаних у ній вимог, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право. Строк чинності поруки, встановлений договором поруки, є присічним, тому поновленню (продовженню) не підлягає. При цьому слід враховувати, що і позов поданий з порушенням норм чинного законодавства, зокрема, із порушенням процесуальних норм щодо визначення підсудності, не може свідчити про чинність поруки поза межами вказаного в договорі поруки строку, як і не може свідчити про поновлення чи продовження строку дії поруки.
Таким чином, оскільки даний спір підвідомчий господарському суду, він і повинен був подаватись за правилами визначеними ГПК України (в ред. чинній на момент звернення до суду), тому подання позову 28.04.2015р. до Хмельницького міськрайонного суду із порушенням правил підсудності, не може свідчити про чинність поруки на момент звернення позивача до господарського суду - 30.11.2016р., що було вірно враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.2018 року у справі №924/1215/17 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у місті Хмельницькому - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Повний текст постанови складений "22" червня 2018 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Грязнов В.В.