проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"20" червня 2018 р. Справа № 922/1070/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І.,
за участю секретаря судового засідання Шило А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вх. №952 Х/1-42) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02 травня 2018 року у справі № 922/1070/18 (м. Харків, суддя Ольшанченко В.І., повний текст складено 02 травня 2018 року), винесеної за результатами розгляду
позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Telesens Ventures", м. Харків;
про стягнення коштів,
Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Господарському суду Харківської області з позовною заявою №010-0/272 від 12.04.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Telesens Ventures", в якій просить: в рахунок погашення наявної станом на 24.01.2018 (включно) перед позивачем заборгованості за кредитним договором від 28.07.2016 №161116К2 та кредитним договором від 28.07.2016 №161116КЗ, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди від 25.12.2014 №161114N5, у розмірі 3404595,75 (три мільйони чотириста чотири тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять, 75) дол. США та 33456134,01 (тридцять три мільйони чотириста п'ятдесят шість тисяч сто тридцять чотири, 01) гривні, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеними між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "TELESENS VENTURES" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1; ідентифікаційний код: 31632075):
-іпотечним договором від 30.01.2015 №161115Z3, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 30.01.2015 та зареєстрованим в реєстрі за №89, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №31, 2-го поверху №32-64, 3-го поверху №65-97, 4-го поверху №98-130, технічного поверху №131-134 в літ. "2Б-4", загальною площею 1636,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Проскури Академіка, буд. 1 (один);
-іпотечним договором від 21.05.2015 №161115Z4, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 21.05.2015 та зареєстрованим в реєстрі за №361, а саме: нежитлові приміщення підвалу №1-23, 1-го поверху №1-28, загальною площею 837,3 кв.м., в літ. "2Б-4", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Проскури Академіка, буд. 1 (один).
Також, позивач просить визначити спосіб реалізації вищенаведених предметів іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02 травня 2018 року у справі № 922/1070/18 повернуто позовну заяву Публічному акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" та додані до неї документи, всього на 177 аркушах, оскільки:
1)позивачем порушено правила об'єднання вимог та об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;
2)позивачем не надано оригіналу довіреності, що підтверджує повноваження представника позивача ОСОБА_3, який підписав позовну заяву;
3)додане до позовної заяви платіжне доручення №139384 від 21.03.2018 про сплату судового збору в сумі 616700,00 грн., оформлене з порушенням вимог п. 2.14 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976.
Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" з вказаною ухвалою суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування дійсних та фактичних обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, помилкове тлумачення норм чинного законодавства, просить її скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтуванні апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" вказує про повне дотримання правил об'єднання вимог, оскільки об'єднані позовні вимоги, ґрунтуються на двох договорах,укладених в рамках генеральної угоди, а відтак, зв'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами.
У судове засідання, яке відбулось 20 червня 2018 року, з'явились представники позивача.
15 червня 2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Telesens Ventures" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість прибуття у судове засідання безпосереднього директора підприємства та відсутності представника для відповідного направлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.
Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.
Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (ч. 11 ст. 270 ГПК України).
Тобто, підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи у випадку неможливості його явки у судове засідання є наявність обґрунтованих причин такої неявки.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
За змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Враховуючи викладене сторони у справі не позбавлені права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Крім цього, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.
Враховуючи викладене та з метою недопущення порушення процесуальних строків, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду Харківської області від 02 травня 2018 року у справі № 922/1070/18 не відповідає в повній мірі вимогам законодавства з огляду на таке.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМЕЛІЯ" укладено Генеральну кредитну угоду від 25.12.2014 №161114N5 із змінами і доповненнями.
Відповідно до умов п. 2.1 ст. 2 Генеральної угоди Банк здійснює із Позичальником кредитні операції в межах лімітів, визначених п. 2.2 цієї Генеральної угоди, на підставі та з урахуванням умов кредитних договорів, які укладаються за домовленістю сторін відповідно до положень цієї Генеральної угоди.
Додатком 1 до Генеральної угоди від 25.12.2014 №161114N5 визначено перелік кредитних договорів, укладених між Банком та Позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках Генеральної угоди, і є Додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено: Кредитний договір від 28.07.2016 №161116К2 та Кредитний договір від 28.07.2016 №161П6КЗ.
В рамках Генеральної угоди між АГ "Укрексімбанк" та Позичальником було укладено, зокрема, Кредитний договір №161116К2.
Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Кредитного договору №161116К2 передбачено, що ліміт кредитної лінії: еквівалент 62 990 000,00 (шістдесят два мільйони дев'ятсот дев'яносто тисяч, 00) гривень, у тому числі:
-для заборгованості у гривні 62 990 000,00 (шістдесят два мільйони дев'ятсот дев'яносто тисяч, 00) гривень;
-для заборгованості у доларах США 2 520 000,00 (два мільйони п'ятсот двадцять тисяч, 00) доларів США.
В рамках Генеральної угоди між АТ "Укрексімбанк" та Позичальником було укладено, зокрема, Кредитний договір №161116КЗ.
Відповідно до умов Кредитного договору №161116КЗ Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит-2 та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.
Підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Кредитного договору №161116КЗ передбачено, що ліміт кредитної лінії: еквівалент 36 910 000,00 (тридцять шість мільйонів дев'ятсот десять тисяч, 00) гривень, у тому числі:
-для заборгованості у гривні 36 910 000,00 (тридцять шість мільйонів дев'ятсот десять тисяч, 00) гривень;
- для заборгованості у доларах США 1 480 000,00 (один мільйон чотириста вісімдесят тисяч, 00) доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Генеральною угодою між АТ "Укрексімбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Telesens Ventures" (далі - Відповідач, Іпотекодавець) укладено:
-іпотечний договір від 30.01.2015 №16111523, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 30.01.2015 та зареєстрований в реєстрі за №89;
-іпотечний договір від 21.05.2015 №16111524, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 21.05.2015 та зареєстрований в реєстрі за №361
Відповідно до п. 1.1 іпотечних договорів (з урахуванням змін від 28.07.2016, внесених Договором про внесення змін №16111523-2 до Іпотечного договору-1 та Договором про внесення змін №16111524-2 до Іпотечного договору-2), іпотекою за цими договорами забезпечуються вимоги Банку, що випливають з Генеральної угоди, з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та с Додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ (Генеральна угода та Додатки до неї далі - Кредитний договір), укладеної між Банком та Позичальником, відповідно до якої Банк при виконанні Позичальником умов та положень, визначених у Кредитному договорі, здійснює кредитні операції на умовах, визначених Кредитним договором, у рамках ліміту еквівалент 99900 000,00 (дев'яносто дев'ять мільйонів дев'ятсот тисяч, 00) гривень, зі строком кредитування до 24.12.2019.
Згідно з п. 1.3 Іпотечного договору від 30.01.2015 №16111523 предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов'язань Позичальника, с нерухоме майно Іпотекодавця, а саме:
-нежитлові приміщення 1-го поверху №31, 2-го поверху №32-64, 3-го поверху №65-97, 4-го поверху №98-130, технічного поверху №131-134 в літ. "2Б-4", загальною площею 1636,2 кв.м, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Проскури Академіка, буд. 1 (один).
Згідно з п. 1.3 Іпотечного договору 21.05.2015 №16111524 предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов'язань Позичальника, с нерухоме майно Іпотекодавця, а саме:
-нежитлові приміщення підвалу №1-23, 1-го поверху №1-28, загальною площею 837, 3 кв.м , в літ. "2Б-4", що розташовані за адресою м. Харків, вул. Проскури Академіка, буд. 1 (один).
За твердженням Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМЕЛІЯ" не було належним чином виконано умови кредитних договорів від 28.07.2016 №161116К2 та від 28.07.2016 №161116КЗ в частині своєчасного повернення коштів, у зв'язку з чим останній звернувся з вимогою про їх повернення шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку відповідачем майно.
Положеннями частини 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Приписами п. 2. ч. 5 ст. 174 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Згідно з п. 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди, тощо). Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Отже, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
В даному випадку предмет позову полягає у зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за укладеними між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "TELESENS VENTURES" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1; ідентифікаційний код: 31632075):
-іпотечним договором від 30.01.2015 №161115Z3, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 30.01.2015 та зареєстрованим в реєстрі за №89, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху №31, 2-го поверху №32-64, 3-го поверху №65-97, 4-го поверху №98-130, технічного поверху №131-134 в літ. "2Б-4", загальною площею 1636,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Проскури Академіка, буд. 1 (один);
-іпотечним договором від 21.05.2015 №161115Z4, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 21.05.2015 та зареєстрованим в реєстрі за №361, а саме: нежитлові приміщення підвалу №1-23, 1-го поверху №1-28, загальною площею 837,3 кв.м., в літ. "2Б-4", що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Проскури Академіка, буд. 1 (один).
в рахунок погашення наявної станом на 24.01.2018 (включно) перед позивачем заборгованості за кредитним договором від 28.07.2016 №161116К2 та кредитним договором від 28.07.2016 №161116КЗ, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди від 25.12.2014 №161114N5, у розмірі 3404595,75 (три мільйони чотириста чотири тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять, 75) дол. США та 33456134,01 (тридцять три мільйони чотириста п'ятдесят шість тисяч сто тридцять чотири, 01) гривні.
Підстави позову аргументовані фактом неналежного виконання умов кредитного договору від 28.07.2016 №161116К2 та кредитним договором від 28.07.2016 №161116КЗ, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди від 25.12.2014 №161114N5, забезпеченням виконанням якої виступають вищенаведені іпотечні договори. Тобто, безпосередньою підставою позову є невиконання з боку відповідача вимог генеральної кредитної угоди від 25.12.2014 №161114N5.
Дослідивши зміст заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає, що такі вимоги пов'язані між собою як підставою виникнення, так і поданими доказами та обґрунтовані одними і тими ж обставинами, а саме, - невиконанням з боку відповідача вимог генеральної кредитної угоди від 25.12.2014 №161114N5.
В даному випадку місцевим господарським судом не було надано належної оцінки факту укладення іпотечних договорів в якості забезпечення саме генеральної кредитної угоди від 25.12.2014 №161114N5, а не окремо кредитного договору від 28.07.2016 №161116К2 та від 28.07.2016 №161116КЗ, як свідчення однорідності підстав позовних вимог.
При цьому,суд першої інстанції жодним чином не аргументував яким чином об'єднання позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Позаяк, навпаки, з огляду на предмет іпотечних договорів, колегія суддів зазначає, що роз'єднання даних позовних вимог та їх подальший розгляд в межах різних проваджень не тільки не сприяє досягненню процесуальної економії, ефективнішого використання процесуальних засобів для відновлення порушеного права, унеможливленню винесення різних рішень за однакових обставин, а й може спричинити затягування судового розгляду справи та подвійне стягнення коштів в рамках одного іпотечного договору. У зв'язку з чим наявна необхідність розгляду у сукупності в межах одного спору вказаних позовних вимог.
Не погоджується колегія суддів також з визначеною судом першої інстанції підставою для повернення позовної заяви як відсутність оригіналу довіреності, що підтверджує повноваження представника позивача ОСОБА_3 на її підписання.
З долученої судом першої інстанції до матеріалів справи копії позовної заяви вбачається, що на підтвердження повноважень особи, якою підписано позовну заяву, надано копію довіреності, виданої на ім'я ОСОБА_3
У відповідності до частини 5 статті 164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
За приписами статті 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Таким чином, норми Господарського процесуального кодексу України не передбачають в обов'язковому випадку надання стороною оригіналу довіреності на підтвердження наявності повноважень у особи на підписання позовної заяви, надаючи можливість пред'являння її копії, засвідченої у визначеному законом порядку.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55).
За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається:
-зі слів "Згідно з оригіналом",
-назви посади,
-особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища,
-дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
Оскільки надана Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" копія довіреності, видана на ім'я ОСОБА_3, містить відмітку про засвідчення копії згідно до пункту 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів", остання засвідчена у відповідності до вимог законодавства та є належним доказом на підтвердження наявності повноважень у особи на підписання позовної заяви у відповідності до вимог статті 60, частини 5 статті 164 ГПК України.
Крім того судом першої інстанції взагалі не визначено причин невідповідності платіжного доручення №139384 від 21.03.2018 про сплату судового збору в сумі 616700,00 грн п. 2.14 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976.
У відповідності до пункту 2.14 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня".
Відміткою про дату реєстрації банком платіжного доручення платника про сплату платежів до бюджету є заповнення в ньому реквізиту "Дата надходження", який банк заповнює незалежно від дати складання платником цього платіжного доручення.
У розрахункових документах дата, зазначена в реквізиті "Дата виконання", має відповідати:
даті списання коштів з рахунку платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку;
даті списання коштів з рахунку платника та з кореспондентського рахунку банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №13384 від 21 березня 2018 року (Том 1, а.с.83) вбачається, що останнє містить усі заповнені Банком реквізити "Дата надходження" (21 березня 2018 року) і "Дата виконання" (21 березня 2018 року), з відповідними штампами, як того вимагають приписи пункту 2.14 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.
Таким чином, зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України перевіряється відповідно до Закону України "Про судовий збір". Обов'язок перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України покладається саме на суд. Відтак, суд самостійно перевіряє сплату позивачем належної суми судового збору.
Більш того, слід зазначити, що визначені судом підстави для повернення позовної заяви-відсутність належних доказів на підтвердження наявності у особи повноважень на підписання позовної заяви та сплати судового збору у відповідності до приписів статтей 164, 174 ГПК України є підставою для залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при поданні даної позовної заяви позивачем не були порушені правила об'єднання позовних вимог, визначених ст. 58 ГПК України в редакції Закону № 1799-XII, а висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України є помилковими.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Оцінюючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 02 травня 2018 року у справі № 922/1070/18 прийнята з порушенням норм процесуального права щодо наявності підстав для повернення позовної заяви без розгляду, внаслідок чого підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до Господарського суду Харківської області.
При цьому, у зв'язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 02 травня 2018 року у справі № 922/1070/18 скасувати.
Справу № 922/1070/18 направити для подальшого розгляду до Господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року.
Головуючий суддя В.В.Россолов
Суддя Р.А.Гетьман
Суддя О.І.Терещенко