проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"19" червня 2018 р. Справа № 35/235-03
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.
при секретарі судового засідання Шило А. М.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
від відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скарга ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (вх. №947 Х/1-7) на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.04.2018 року, постановлену суддею Жельне С.Ч. у приміщені вказаного суду, повний текст якої складено 24.04.2018 року, у справі № 35/235-03
за позовом Державного підприємства "Ровенькиантрацит", м. Ровеньки,
до ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, смт Слобожанське,
про стягнення 12000000,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.08.2005 по справі №35/235-03 (суддя-Швед Е.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю, та стягнуто з ВАТ “Центренерго” (01032, м.Київ, вул.Комінтерну, 27, п/р 26004301730035 в АК ПІБ смт.Комсомольське Зміївського району Харківської області, МФО 351210, код ЄДРПОУ 05471247) на користь ДП “Ровенькиантрацит” (94700, Луганська область, м.Ровеньки, вул. Комуністична, 6, п/р 26001301230121 в АК ПІБ м.Ровеньки, МФО 304502, код ЄДРПОУ 23490828) 12000000 грн., 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 рішення господарського суду Харківської області від 23.08.2005 по справі №35/235-03 скасовано. Провадження у справі припинено та стягнуто з ДП "Ровенькиантрацит" м.Ровеньки на користь ПАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі Зміївської ТЕС смт.Комсомольське 750 грн. держмита.
Господарським судом Харківської області 24.05.2016 на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 по справі №35/235-03 було видано відповідний наказ.
18.04.2018 до господарського суду Харківської області від Публічного акціонерного товариства "Центренерго" надійшла заява (вх. № 10027) про виправлення помилки в наказі Господарського суду Харківської області від 24.05.2016 у справі №35/235-03.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 року повернуто заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про виправлення помилки у виконавчому документі (вх.№10027 від 18.04.2018) без розгляду.
В обґрунтування ухвали місцевий суд, із посиланням на приписи частини 4 статті 170 Господарського процесуального кодексу України, вказав, що в доданих до заяві документах відсутні будь-які докази на підтвердження надсилання даної заяви про виправлення помилки в у виконавчому документі боржнику - Державному підприємству "Ровенькиантрацит", проте як в п.7 додатках до заяви зазначено про наявність вказаних доказів, а саме - опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку.
ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду заяви по суті.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що стягувач не мав можливості направити копію заяви боржнику, оскільки Укрпошта не здійснює пересилання поштової кореспонденції до місцезнаходження боржника - м. Ровеньки Луганської області, у зв'язку з тим, що такий населений пункт знаходиться у зоні АТО.
В судовому засіданні представник ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представник Державного підприємства "Ровенькиантрацит" в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.
З прийняттям у 2006 році Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ен рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
З тексту оскаржуваної ухвали суду вбачається, що при її постановленні суд керувався положеннями статей 328, 169, 46 та 170 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням яких, прийшов до висновку про те, що до заяви про виправлення помилки у виконавчому документі заявник обов'язково повинен додати до такої заяви підтвердження надсилання цієї заяви боржнику.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та переглядаючи справу в межах, встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню врегульовано положеннями статті 328 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Статтею 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 вищезгаданої процесуальної норми, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Учасник справи має право додати до письмової заяви, клопотання проект ухвали, постановити яку він просить суд.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що положення статей 169, 170 та 328 Господарського процесуального кодексу України, на які посилався місцевий господарський суд, не зобов'язують заявника при поданні заяви про виправлення помилки у виконавчому документі подавати до суду докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.
Щодо посилань місцевого господарського суду на положення частини 5 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, то згадана норма права передбачає подання до суду доказів направлення копії заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи лише у разі подання заяв передбачених пунктом 2 частини 2 та частиною 3 або 4 статті 46 Господарського процесуального кодексу Україні, і заява про виправлення помилки у виконавчому документі в цей перелік не входить.
Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Державного підприємства "Ровенькиантрацит" - м. Рівеньки Луганської області.
Як вбачається з інформації, розміщеної на сайті ПАТ "Укрпошта", на виконання розпорядження Указу Президента від 14.11.2014 №875/2014 про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», а також Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», ПАТ "Укрпошта" не здійснюється пересилання поштових відправлень до м. Ровеньки Луганської області.
Крім того, у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (далі - Закон), який набрав чинності 20.08.2014, Вищий господарський суд України у пункті 5 Листа від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 звернув увагу на те, що у разі подання заяви (в т.ч. позовної) або скарги, стосовно якої ГПК передбачено обов'язкове надсилання її копії і копій доданих до неї документів іншим учасникам судового процесу, що знаходяться на території проведення АТО і на адресу яких у зв'язку з цим неможливо надіслати відповідні копії, господарський суд:
- приймає заяву (скаргу), про що виносить ухвалу;
- перевіряє неможливість надсилання копії заяви і доданих до неї документів іншому учасникові судового процесу, що знаходиться на території проведення АТО, шляхом ознайомлення з відповідними відомостями на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в мережі Інтернет (http://www.ukrposhta.ua або http://www.ukrposhta.com);
- у разі необхідності покладає на заявника обов'язок подати документ, яким підтверджується неможливість надсилання копії заяви і доданих до неї документів іншому учасникові судового процесу, що знаходиться на території проведення АТО.
Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції на територію проведення АТО.
З огляду на викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, у зв'язку з чим - апеляційна скарга підлягає задоволенню. Оскільки при постановленні оскаржуваної ухвали господарським судом Харківської області порушено норми процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування цієї ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у випадку коли суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та направляє справу на розгляд місцевому господарському суду, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не здійснюється, оскільки у таких випадках суд апеляційної інстанції не змінює рішення суду першої інстанції та не приймає нове рішення.
Вказана правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року у справі № 5021/580/12.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.04.2018 року скасувати. Справу направити на розгляд до господарського суду Харківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 22.06.2018 року.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Россолов В.В.