33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 червня 2018 року Справа № 918/46/18
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І. Ю. , суддя Демидюк О.О.
секретар судового засідання Соколовська О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Хазов Ю.М., посвідчення № 10 від 29.05.2017р.,
відповідача - адвокат Невідомський О.А., договір від 14.02.2018р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця Антонюк Любові Платонівни на рішення господарського суду Рівненської області від 11.04.2018р. (ухвалене об 16:02 год. у м. Рівному, повний текст складено 23.04.2018р.)
у справі №918/46/18 (суддя Войтюк В.Р.)
за позовом Виконавчого комітету Вараської міської ради
до відповідача Фізичної особи-підприємця Антонюк Любові Платонівни
про укладення договору про пайову участь
Виконавчий комітет Вараської міської ради звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Антонюк Любові Платонівни про укладення договору про пайову участь. Обґрунтовує доводи позовної заяви тим, що так як відповідачем було збудовано об'єкти нерухомості, відповідно до законодавства України, останній зобов'язаний укласти договір на пайову участь у розвитку інфраструктури міста Вараш, однак відповідач свого обов'язку щодо укладання такого договору не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовом до суду щодо визнання укладеним договору у відповідній редакції.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.04.2018р. у справі №918/46/18 позов Виконавчого комітету Вараської міської ради до відповідача Фізичної особи-підприємця Антонюк Любові Платонівни про укладення договору про пайову участь задоволено частково. Визнано укладеним договір між виконавчим комітетом Вараської міської ради та фізичною особою підприємцем Антонюк Любов'ю Платонівною про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вараш Рівненської області у вказаній редакції.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач Фізична особа-підприємець Антонюк Любов Платонівна подала апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання укладеним договору між виконавчим комітетом Вараської міської ради та ФОП Антнюк Л.П. про пайову участь замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вараш Рівненської області, в редакції, яку визначив суд.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що оскаржуване рішення незаконне та необґрунтоване.
Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем здійснено розрахунок розміру пайового внеску без проведення звірок із відповідачем на предмет наявності технічної документації та правовстанволюючих документів на нерухоме майно. А тому відповідач не зобов'язаний приймати пайову участь у розвитку інфраструктури міста Вараш. Також судом першої інстанції, всупереч вимогам законодавства, взято за основу тільки загальну вартість всього будівництва. Судом першої інстанції не враховано витрати відповідача пов'язані з придбанням та виділенням земельної ділянки. В розрахунку неправомірно визначено загальну вартість будівництва магазину пропорційно площі магазину від загальної кошторисної вартості будівництва. Також не надано належної оцінки тому, що 13.02.2015р. відповідач звернувся з письмовою заявою до позивача, в якій повідомляється про готовність об'єкта до експлуатації, тобто відповідачем виконано вимоги ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, наведених у ній.
Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до постанови Верховної ради України від 19.06.2016р. №1377-VIII "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" м. Кузнецовськ Рівненської області перейменовано на м. Вараш Рівненської області.
Згідно рішення Кузнецовської міської ради від 06.04.2017р. №611 "Про перейменування Кузнецовської міської ради та її виконавчого комітету" назву органу місцевого самоврядування змінено з Кузнецовська міська рада на Вараську міську раду, а виконавчий комітет перейменовано на виконавчий комітет Вараської міської ради, відповідно.
Як вбачається із матеріалів справи, Кузнецовською міською радою Рівненської області 01.03.2013р. прийнято рішення №752 щодо затвердження Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ Рівненської області /а.с. 14-20/.
27.04.2016р. Кузнецовською міською радою Рівненської області прийнято рішення №247 "Про внесення змін до рішення Кузнецовської міської ради від 01.03.2013р. №752 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ Рівненської області" /а.с. 21-31/.
Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Таким чином, міською радою згідно приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняте рішення, яким врегульовано порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста.
05.02.2015р. Фізична особа-підприємець Антонюк Любов Платонівна зареєструвала в Управлінні державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № РВ 142150360387 по об'єкту "Будівництво індивідуального житлового будинку з вбудованим магазином та господарськими спорудами по вул. Соборній, 2 в м. Кузнецовськ Рівненської області" /а.с. 33 - 35/.
Листом від 18.08.2017р. №1105/02.3-28/05, Вараська міська рада звернулася до відповідача з пропозицією укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, копію якого надіслала разом з листом /а.с. 36 - 37, 42/.
28.09.2017р. ФОП Антонюк Л.П. звернулася із заявою до міського голови Вараської міської (вх. №033-09) з проханням реструктуризувати розмір пайової участі строком на 1 рік, однак договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вараш Рівненської області не укладений /а.с. 39/.
Враховуючи, що відповідач свого обов'язку щодо укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Вараш не виконав, позивач звернувся з позовом до суду щодо визнання укладеним договору у відповідній редакції.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом положень ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції, чинній на момент реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Рішенням Кузнецовської міської ради Рівненської області №752 від 01.03.2013р. визначений обов'язок щодо укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста.
Згідно пункту 3.1 Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ Рівненської області (далі - Порядок) договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Кузнецовськ укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладання, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до частини 1 статті 144 Конституції України зазначений Порядок є нормативно-правовим актом, обов'язковим для виконання на території Гореницької сільської ради.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування", акти ради, сільського,- селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Виходячи з імперативності зазначених вище норм матеріального права, саме на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов'язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим.
Таким чином, на Фізичну особу-підприємця Антонюк Любов Платонівну покладений обов'язок звернення у відповідну міську раду із заявою щодо укладання договору про пайову участь, але не пізніше ніж до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не виконано обов'язок щодо звернення до органу місцевого самоврядування із заявою у строки визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та в подальшому укладення договору щодо взяття участі у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ Рівненської області.
Як зазначалося вище, що листом від 18.08.2017р. №1105/02.3-28/05 Вараська міська рада звернулася до відповідача з пропозицією укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, копію якого надіслала разом з листом /а.с. 36 - 37, 42/. 28.09.2017р. ФОП Антонюк Л.П. звернулася із заявою до міського голови Вараської міської (вх. №033-09) з проханням реструктуризувати розмір пайової участі строком на 1 рік /а.с. 39/.
Тобто, відповідачем не надано відповіді на пропозицію укласти договір, договір не підписаний, будь яких зауважень або пропозицій, щодо укладання договору відповідачем не надано.
За приписами ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом, (ст. 649 ЦК України).
Отже, порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 ГК України та ст. 649 ЦК України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, та на спори, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов такого договору. При цьому, можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акта органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом). Тобто спонукання до укладення договору, визнання укладеним договору, можливе, зокрема, тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону.
Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов'язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.
На час ухвалення Кузнецовською міською радою Рівненської області рішення від 01.03.2013р. №752 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ" діяв Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у відповідній редакції). Даним Законом визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ" строк для укладення договору пайової участі у 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва у експлуатацію, встановлений саме для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від укладення договору, адже невиконання замовником обов'язку передбаченого законом не може надати йому переваг перед замовником.
Оскільки Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає обов'язок усіх замовників прийняти участь у створені та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури (окрім тих, які за цим Законом звільняються від такої участі) - то обов'язок приймати участь у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вараш Рівненської області є обов'язковим до виконання відповідачем. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16.11.2016 року зі справи №922/5937/15 та постановах Вищого господарського суду України від 29.03.2016 року зі справи №909/947/15, від 28.03.2016 року зі справи 920/881/15, від 22.03.2016 року зі справи №911/4538/15.
Як вбачається із позовної заяви, позивач нарахував для відповідача пайовий внесок у розмірі 53 059 грн. 97 коп., що складається з 27 167 грн. 40 коп. для житлових приміщень в розмірі 2 % від житлової кошторисної вартості будівництва та 25 892 грн. 57 коп. для нежитлових приміщень в розмір 10 % від нежитлової кошторисної вартості будівництва.
Пунктом 2.2 Порядку визначено, що величина пайової участі визначається у договорі, укладеному з міською радою відповідно до втсновленого розміру пайової участі у розвитку інфрастурктури, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами правилами та на підставі розрахунку, який є невід'ємною частиною договору. При цьому не враховуються витрати на прибирання та виділення земельної ділянки звільнення будівельного майданчика від будівлель, споруд та інженерних мереж влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд транспортних комунікацій.
Згідно п. 4 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках. Вказана позиція викладена у п. 4 ч. 2 п. 1.4 Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ"
Як вбачається із матеріалів справи, згідно декларації про готовність об'єкта, загальна площа будівлі становить 357,6 кв.м., з яких 196,4 кв.м. житлова площа, 78,4 кв.м. торгова площа (вбудований магазин), також площа нежитлових приміщень 132,1 кв.м. /а.с. 33-35/.
Згідно відомостей свідоцтва на право власності та технічного паспорту на спірну будівлю, загальна житлова площа становить 196,4 кв.м, вбудований магазин 78,4 кв.м, вбудований гараж на два місця 82,8 кв.м, господарські будівлі 102,9 кв.м, баня 29,2 кв.м. /а.с. 65-66/.
Таким чином, житлова площа будинку, становить 196,4 кв.м., тобто є меншою ніж 300 кв.м. А тому вказана площа не може бути врахована при визначенні розміру пайової участі.
Оскільки зазначена житлова площа (житловий будинок) є індивідуальним житловим будинком загальною площею до 300 кв.м. (196,4 кв.м.), відтак замовник такого будівництва не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Колегія суддів зазначає, що при здійсненні розрахунку розміру пайової участі, позивачем було визначено у відсотковому відношенні суму коштів, яка була витрачена на будівництво вбудованого магазину та нараховано пайову участь у більшому розмірі, ніж передбачено Порядоком. Із вказаного розрахунку вбачається, що плозивачем розділено будівлі загальною площею 357,6 кв.м. на ту, яка використовується, як індивідуальний житловий будинок, та яка використовується як магазин.
Відтак, площа, яка визначена як вбудований магазин і становить 78,4 кв.м. не може включатися в площу індивідуального житлового будинку, оскільки така площа не використовується для проживання.
Крім того, як свідчить технічний паспорт, біля будинку знаходяться господарські споруди, які відповідно до закону також не можуть бути включені в розрахунок суми пайової участі.
Враховучи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем вірно здійснено розрахунки щодо нарахування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Вараш, однак помилково включено у зазначений розрахунок суми щодо будівництва індивідуального житлового будинку, на який як зазначалося вище, таке нарахування не проводиться.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема, визнати укладеним договір в редакції, запропонованій позивачу Фізичній особі-підприємцю Антонюк Любові Платонівні, змінивши п. 2.4.1 договору, а саме зазначивши суму коштів пайової участі в розмірі 25 892 грн. 57 коп., а не 53059,97 грн.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника щодо звернення в добровільному порядку до органів місцевого самоврядування про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, а саме таким звернення є подання декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовника у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ" передбачено обов'язок забудовника укласти договір та перерахувати відповідні кошти (пайову участь).
Однак, як зазначалося вище, ФОП Антонюк Л.П. не підписала надісланий позивачем договір про пайову участь і кошти не перерахувала.
Крім того, колегія суддів зазначає, що заява ФОП Антонюк Л.П від 13.02.2015р. /а.с. 94/ не є зверненням до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору щодо взяття участі у розвитку інфраструктури м. Кузнецовськ Рівненської області. Оскільки у вказаній заяві відповідач лише повідомляє орган місцевого самоврядування про готовність об'єкта до експлуатації.
Також в матеріалах справи наявна заява ФОП Антонюк Л.П. від 28.09.2017р., в якій відповідач просить відповідний орган місцевого самоврядування розстрочити розмір пайової участі /а.с. 38/.
Скаржник також в апеляційній скарзі посилається на те, що в розрахунку розміру пайової участі не враховані кошти витрачені на придбання земельної ділянки та неправомірно визначено вартість вбудованого магазину від загальної кошторисної вартості.
Згідно ч. 8 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.
Тобто, відповідачу при поданні заяви про готовність об'єкта необхідно долучити до заяви усі документи, які впливають на обрахування розміру пайового внеску.
В матерілах справи відсутні докази надання позивачу документів, які впливають на визначення розміру пайової участі.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Судом встановлено, що у розрахунок розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Вараш, позивачем не враховано витрати на придбання та виділення земельної ділянки.
Також колегія суддів зазначає, що розрахунок величини пайової участі органом місцевого самоврядування здійснено з урахуванням відомостей про кошторисну вартість будівництва за затвердженою проектною документацією, що зазначені у Декларації про готовність об"єкта до експлуатації від 05.02.2015р. /а.с. 33-35/.
Під час розгляду справи відповідач, заперечуючи розрахунок величини пайового внеску, не надав суду будь-якого іншого розрахунку такої величини.
За викладених обставин, суд приймає розрахунок величини пайової участі, який здійснено органом місцевого самоврядування з урахуванням відомостей про кошторисну вартість будівництва за затвердженою проектною документацією, що зазначені у Декларації про готовність об"єкта до експлуатації від 05.02.2015р. /а.с. 33-35/, із виключенням суми щодо будівництва індивідуального житлового будинку, на який як зазначалося вище, таке нарахування не проводиться.
Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269-270, 273, 275-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця Антонюк Любові Платонівни на рішення господарського суду Рівненської області від 11.04.2018р. у справі №918/46/18 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Рівненської області від 11.04.2018р. у справі №918/46/18 залишити без змін.
3. Справу №918/46/18 повернути до господарського суду Рівненської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "22" червня 2018 р.
Головуючий суддя Савченко Г.І.
Суддя Павлюк І. Ю.
Суддя Демидюк О.О.