проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"20" червня 2018 р. Справа № 922/909/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В., суддя Медуниця О.Є.
при секретарі Бєлкіній О.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського національного університету ім. Каразіна, м. Харків (вх. № 1065 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2018 (повний текст рішення складено 10.05.2018) у справі № 922/909/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків
до Харківського національного університету ім. Каразіна, м. Харків
про стягнення 40 828,95 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.05.2018 у справі № 922/909/18 (суддя Жигалкін І.П.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Харківського національного університету ім. Каразіна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" заборгованість по договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41GBKhz569-18 від 05.03.2018 суму основного боргу в розмірі 40017,64 грн., пеню в розмірі 745,53 грн., 3% річних в сумі 65,78 грн. та судовий збір в розмірі 1762,00 грн.
Відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2018 у справі № 922/909/18, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити задоволенні позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 40 017,64 грн., зменшити його до 38302,71 грн.; зменшити розмір пені, виходячи із зменшення розміру основного боргу та наявності вини позивача.
Відповідач в обґрунтування викладених вимог зазначає, що судом першої інстанції не було враховано вину позивача, яка полягала в підписанні ним протоколу проведення переговорів по закупівлі газу від 21.02.2018 та договору від 05.03.2018, які містили тариф на природний газ грудня 2017 року замість тарифу станом на 01.02.2018, що призвело до прострочення університетом оплати за спожитий газ, в зв'язку з чим відповідач вважає, що сума основного боргу, а також нараховані пеня та річні підлягають зменшенню. При цьому, відповідач визнає суму основного боргу в розмірі 38 302,71 грн. відповідно до п. 3.2 договору (об'єм газу 3,555 тис.куб.м. газу х тариф з ПДВ 10774,32 грн.).
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 (головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківського національного університету ім. Каразіна на рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2018 (повний текст рішення складено 10.05.2018) у справі № 922/909/18 та призначено до розгляду на 20.06.2018.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, посилаючись на те, що договір на постачання природного газу є чинним та обов'язковим для виконання їх сторонами в силу приписів ст. 629 ЦК України, та є таким, що породжує для відповідача обов'язок оплатити послуги з постачання природного газу.
Відповідач надав додаткові пояснення по справі, в яких зокрема зазначає, що додаткові угоди № 1 та № 2 від 05.03.2018 не були зареєстровані органом Державної казначейської служби України у зв'язку з тим, що протокол переговорів між Харківським національним університетом ім. Карабіна та ТОВ "Харківгаз Збут" щодо закупівлі за кодом ДК 021:2015 « 09120000-6 газове паливо» від 21.02.2018 та договір були підписані з ціною на газ, виходячи з тарифу на природний газ грудня 2017 року, замість тарифу станом на 01.02.2018, тому відповідач не мав можливості сплатити за спожитий газ у лютому 20158 року.
Відповідач також вказує на те, що додатковою угодою № 3 від 05.03.2018 були розірвані додаткові угоди № 1 та № 2 від 05.03.2018, а згідно нової редакції пункту 1.3 розділу 1 договору ціна на газ в лютому становила 10 774,32 грн.
Відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції про законність стягнення пені в розмірі 745,53 грн. у повному обсязі, вважає, що вона підлягає зменшенню, виходячи з суми основного боргу в розмірі 38 302,714 грн.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.03.2018 між ТОВ "Харківгаззбут" (постачальником) та Харківським національним університетом ім. Каразіна (споживачем) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установи та організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) № 41GBKhz569-18.
Згідно п. 11.1., договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та діє до 31.12.2018, умови договору застосовуються до відносин, що склались між сторонами з 01.01.2018 відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
П. 4.2. договору визначено, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника в наступному порядку:
- оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі актів приймання-передачі природного газу, які надаються Постачальником або 30% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання відповідно до Постанови КМУ № 117 від 23.04.2014 р.;
- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 4.2.3. договору).
За підсумками надання послуг з газопостачання в лютому 2018 року сторонами було підписано акт приймання-передачі природного газу № ХОЗ00007023 від 28.02.2018, згідно якого позивачем в період з 01.02.2018 по 28.02.2018 були передані відповідачу 3,555 тис. куб.м. природного газу вартістю 40017,64 грн. Підписаний сторонами акт приймання-передачі за вказаний період свідчить про факт отримання Відповідачем послуг з постачання природного газу.
Позивач направив на адресу відповідача претензію № Khz07-ПЯ-3326-0318 від 27.03.2018 щодо необхідності виконати умови договору в частині проведення остаточного розрахунку, але відповідач не провів оплату спожитого обсягу газу.
Виходячи з викладених обставин та керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 532, 625 ЦК України, ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86 ГПК України, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що прострочення університетом оплати за спожитий газ виникло з вини позивача, який підписав протокол проведення переговорів по закупівлі газу від 21.02.2018 та договору від 05.03.2018 з тарифом на природний газ грудня 2017 року замість тарифу станом на 01.02.2018; додаткові угоди № 1 та № 2 від 05.03.2018 не були зареєстровані органом Державної казначейської служби України, тому відповідач не мав можливості сплатити за спожитий газ у лютому 2018 року. В зв'язку з чим відповідач вважає, що сума основного боргу, а також нараховані пеня та річні підлягають зменшенню.
При цьому, відповідач визнає суму основного боргу в розмірі 38 302,71 грн. відповідно до п. 3.2 договору (об'єм газу 3,555 тис.куб.м. газу х тариф з ПДВ 10774,32 грн.). Відповідач також вказує на те, що додатковою угодою № 3 від 05.03.2018 були розірвані додаткові угоди № 1 та № 2 від 05.03.2018, а згідно нової редакції пункту 1.3 розділу 1 договору ціна на газ в лютому становила 10 774,32 грн.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 05.03.2018 між ТОВ "Харківгаззбут" (постачальником) та Харківським національним університетом ім. Каразіна (споживачем) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установи та організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) № 41GBKhz569-18, відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався передати у власність споживача у 2018 році газ природний, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу в розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно п. 3.1 договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.
Відповідно до п. 3.2 договору ціна газу становить 8978,60 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1795,72 грн., всього з ПДВ 10774,32 грн.
П. 3.3 договору сторони домовились, що ціна, зазначена в п. 3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Матеріали справи свідчать про те, що 05.03.2018 сторонами підписані додаткові угоди № 1-3 до договору, якими врегульовано питання вартості природного газу на відповідний період його споживання.
Так, додатковою угодою № 1 від 05.03.2018 до договору п. 3.2 договору викладено в наступній редакції: «Ціна газу становить 9656,10 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1931,22 грн., всього з ПДВ 11 587,32 грн.».
Додатковою угодою № 2 від 05.03.2018 до договору п. 3.2 договору викладено в наступній редакції: «Ціна газу становить 9380,60 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1876,12 грн., всього з ПДВ 11 256,72 грн.».
Додатковою угодою № 3 від 05.03.2018 до договору сторони домовились розірвати додаткові угоди № 1 та № 2 до договору, а також п. 3.2 договору викладено в наступній редакції: «Ціна газу становить 9380,60 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1876,12 грн., всього з ПДВ 11 256,72 грн.».
Посилання відповідача на те, що додатковою угодою № 3 встановлено ціну на газ в розмірі 10 774,32 грн., колегія суддів відхиляє, оскільки дана сума зазначена в таблиці п. 1.3 додаткової угоди № 3, яким визначено планові обсяги постачання газу по місяцях, тоді як ціна газу передбачена п. 3.2 договору та відповідно до умов додаткової угоди № 3 складає 11 256,72 грн. з ПДВ.
На виконання умов договору позивачем в період з 01.02.2018 по 28.02.2018 були передані відповідачу 3,555 тис. куб.м. природного газу за ціною 9 380,60 грн. (без ПДВ) вартістю 40017,64 грн., що відповідає умовам п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди № 3 до договору від 05.03.2018. За підсумками надання послуг з газопостачання в лютому 2018 року сторонами було підписано акт приймання-передачі природного газу № ХОЗ00007023 від 28.02.2018 (а.с. 19).
При цьому, вказаний акт підписаний відповідачем без зауважень чи заперечень, у тому числі щодо обсягу та ціни поставленого природного газу. Наявність будь-яких недоліків у виконанні позивачем своїх зобов'язань за договором відповідачем не наведено та таких доказів матеріали справи не містять. Під час розгляду справи відповідач жодним чином не посилався на неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором. Отже, підписання відповідачем акту підтверджує той факт, що відповідач отримав від позивача зазначені в акті послуги з постачання природного газу та взяв на себе зобов'язання по оплаті вартості послуг постачання природного газу, що вказана в акті та погоджена відповідачем в п. 3.2 додаткової угоди № 3 до договору.
Більш того, у відзиві на позовну заяву відповідач фактично визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, зазначивши про те, що враховуючи фактичне споживання університетом природного газу в лютому 2018 року згідно з актом № ХОЗ00007023 від 28.02.2018 приймання-передачі природного газу в обсязі 3,555 тис.куб.м газу за тарифом 9380,6000 грн. (без ПДВ) за 1000 куб.м всього на суму 40 017,64 грн., позов в цій частині має бути задоволено (а.с. 32).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, враховуючи доведеність виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а також беручи до уваги, що відповідачем заборгованість в розмірі 40 017,64 грн. належними доказами не спростовується, доказів сплати суми боргу він не надав, аргументованих заперечень щодо позовних вимог не представив, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення суми боргу в зазначеній сумі є обґрунтованими, законними, підтвердженими належними доказами по справі та такими, що підлягають задоволенню.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.2.1. договору, в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
В зв'язку з встановленням факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання у сумі 745,53 грн., 3% річних у сумі 65,78 грн., також є правомірними за їх документальною та матеріальною обґрунтованістю., оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства та обґрунтовані наданим позивачем розрахунком (а.с. 18).
Посилання відповідача на те, що прострочення оплати за спожитий газ виникло з вини позивача, який підписав протокол проведення переговорів по закупівлі газу від 21.02.2018 та договору від 05.03.2018 з тарифом на природний газ грудня 2017 року замість тарифу станом на 01.02.2018; додаткові угоди № 1 та № 2 від 05.03.2018 не були зареєстровані органом Державної казначейської служби України, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до п. 11.1 договору, останній набув чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності), а отже в силу ст. 629 ЦК України умови договору щодо обов'язку відповідача оплатити послуги з природного газу та умови щодо наслідків порушення споживачем строків оплати є обов'язковими.
Відповідач під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності наведених в апеляційній скарзі доводів. Твердження відповідача про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Підстав для скасовування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в рішенні суду висновків.
Керуючись ст.ст. 254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Харківського національного університету ім. Каразіна, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 06.05.2018 у справі № 922/909/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів в порядку ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.06.2018.
Головуючий суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н. В.
Суддя Медуниця О.Є.