20 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/976/17
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Головея В.М.
Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,
секретар судового засідання Селиверстова М.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Піхотний М.Д. (за довіреністю),
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Поврозника Василя Петровича
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.04.2018
у справі № 915/976/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації»
до Фізичної особи-підприємця Поврозника Василя Петровича
третя особа у справі без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО»
про стягнення 163 867, 27 грн.
В вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейське бюро реструктуризації» (далі - Фінансова компанія, позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Поврозника Василя Петровича (далі - ФОП Поврозник В.П., відповідач) третя особа у справі без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (далі - Товариство, третя особа) про стягнення заборгованості 163 867, 27 грн. та витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення договірних умов, відповідачем не виконано своїх грошових зобов'язань по оплаті вартості поставленого Товариством товару. В подальшому, між Фінансовою компанією та Товариством було укладено Договір надання послуги факторингу №Ф160517/18, за умовами якого, третя особа передала позивачу право вимоги до боржника ФОП Поврозника В. П. за Договором поставки на суму 163 867,27 грн. 04.07.2017 Фінансовою компанією було надіслано на адресу відповідача письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Договором поставки із вимогою про сплату зазначеного боргу. Проте, станом на день звернення позивачем до суду, відповідач вказану вимогу про сплату боргу залишив без виконання.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.04.2017 (суддя Мавродієва М.В.) позовні вимоги задоволенні в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 163 867,27 грн. заборгованості та 2 458,01 грн. судового збору.
Задовольняючи позов, господарський суд визнав його вимоги доведеними та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які визнані судом обґрунтованими.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, ФОП Поврозник В.П. звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, винести нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що позивач та третя особа, надали докази заборгованості на підставі тільки документів бухгалтерського обліку, які підтверджують факт поставки, а жодних розрахункових документів, так само як і розрахунку заборгованості на підставі цих документів не надали. Скаржник вважає рішення суду незаконним з підстав невірного застосування судом норм Цивільного та Господарського кодексів України. ФОП Поврозник В.П. зазначає, що він виконав умови договору поставки в повному обсязі, оскільки оплата здійснена як готівкою, в сумі 2 723 267,07 грн. та в безготівковій формі на суму 1 858 474,47 грн. При цьому готівкою відповідач здійснював оплату на вимогу постачальника - Товариства, в телефонному режимі через водіїв-експедиторів.
11.06.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли пояснення, в яких остання зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки наявними у справі матеріалами, зокрема, копією Договору поставки товару, реєстром податкових накладних та копіями товарно-транспортних накладних, які підписані в двосторонньому порядку, скріплені печаткою Товариства та штампом відповідача, підтверджується поставка товару, факт якої відповідач не спростовує. Натомість наданні відповідачем виписки банків свідчать лише про часткову сплату вартості медикаментів. При укладанні договору надання послуг факторингу зазначені проплати відповідача були враховані, а сума заборгованості передана фактору включає лише фактично не плачену суму заборгованості. У зв'язку з чим, Товариство просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
13.06.2018 до суду апеляційної інстанції від Товариства надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.
Відповідач та третя особа належним чином повідомлялись про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення поштових відправлень від 25.05.2015 проте їх представники в судове засідання 20.06.2018 не з'явився, враховуючи викладене та приймаючи до уваги клопотання Товариства від 13.06.2018, судова колегія вважає за можливе задовольнити останнє та розглянути дану справу без участі представників відповідача та третьої особи, за наявними матеріалами справи, адже явка представників сторін ухвалою про призначення справи до розгляду не визнавалась обов'язковою.
В судовому засіданні 10.01.2018 представник позивача надав пояснення, в яких просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 24.11.2014 між Товариством (постачальник) та ФОП Поврозником В. П. (покупець) було укладено Договір поставки товару №1577 за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Згідно п.1.2. Договору поставки, загальна кількість товару, що має бути поставлена, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями та складають невід'ємну частину цього договору. Постачання товару здійснюється партіями. Партією товару є товар, наведений в одній видатковій накладній.
Строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій, або у готівковій формі, відповідно до законодавства. Суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником в рахунок оплати по накладним, які не сплачені, та строк оплати яких настав (п.п. 4.1. - 4.3. Договору поставки).
Згідно п.5.2. Договору покупець зобов'язаний прийняти, а також оплатити товар у строк, вказаний у накладних.
На виконання умов Договору за спірний період з 02.02.2017 по 28.02.2017 Товариство поставило відповідачу медичні вироби всього на суму 165 315,11 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1, а.с. 49-136).
У товарно-транспортних накладних, крім іншого, визначено строк їх оплати - 7 днів з моменту одержання товару.
Поставлений товар було прийнято відповідачем без зауважень і заперечень щодо кількості та якості, про що свідчать підписи та відтиски печатки ФОП Поврозника В. П. на товарно-транспортних накладних.
Вказані товарно-транспортні накладні містять в собі елементи як видаткових накладних, так і специфікацій до договору, оскільки дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, містять відомості про дату складання документу, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції (кількість переданого товару, його асортимент, ціну та загальну суму поставки).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково погашено заборгованість за поставлений по товарно-транспортній накладній №44312/1 від 02.02.2017 (замовлення ДФЗМ0044312/1) товар у сумі 1 447,84 грн. У зв'язку з чим залишок заборгованості склав 163 867,27 грн.
Так, у відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наявні в матеріалах докази дійсно свідчать про залишок невиконаних грошових зобов'язань відповідача перед Товариством за Договором поставки у розмірі 163 867,27 грн.
16.05.2017 між Фінансовою компанією (фактор) та Товариством (клієнт) було укладено Договір надання послуги факторингу №Ф160517/18 (надалі - Договір факторингу), відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 163 867,27 грн. ( надалі - «Кошти) у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за Договором поставки товару №1577 від 24.11.2014 до ФОП Поврозника В. П.(боржник) в розмірі 163 867,27 грн., далі - «сума відступленої грошової вимоги» (п. 1.1. Договору факторингу).
У відповідності до п.2.1. Договору факторингу, детальна інформація про вимогу, строк та порядок відступлення вимоги, строки та умови проведення відповідних розрахунків між клієнтом і фактором визначені у Додатку №1 та Додатку №2 до цього Договору.
Пунктом 6.2. Договору факторингу сторонами погоджено, що строк цього договору складає 1 рік та починає свій перебіг з моменту, визначеного у п.6.1. цього договору, та закінчується 16.05.2018.
Факт переходу права вимоги по вищевказаному договору №Ф160517/18 від 16.05.2017, свідчить підписаний та скріплений печатками позивача та третьої особи акт від 16.05.2017 (т.1 а.с.142).
04.07.2017 позивачем на адресу відповідача було надіслано письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Договором поставки товару №1577 від 24.11.2014 із вимогою про сплату боргу в розмірі 163 867,27 грн., яке було отримано відповідачем 08.07.2017 (т.1 а.с.144, 145, 146).
Відповідно до ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. ст. 512 - 514, 516 ЦК України).
Отже, Договір надання послуги факторингу №Ф160517/18 від 16.05.2017 укладено між сторонами з дотриманням всіх відповідних норм права, які регулюють такі правовідносини. Проте, ані на користь постачальника, ані на користь позивача, відповідачем вищевказана заборгованість погашена не була.
Приймаючи до уваги викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню, адже відповідач не спростував наявність заборгованості за Договором поставки товару в розмірі 163 867,27 грн., належні докази, які б підтверджували факт повної оплати відповідачем, як покупцем поставленого Товариством товару по Договору поставки товару або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин, в матеріалах справи відсутні.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що у відповідача відсутня заборгованість перед Товариством, у зв'язку з оплатою суми боргу у період з 14.02.2017 по 13.03.2017, оскільки в платіжних дорученнях в графі «призначення платежу» вказано - «за медикаменти», а будь яка інформація з приводу того, що оплата здійснена саме по договору №1577 від 24.11.2014 за товар отриманий по накладним в період з 02.02.2017 по 28.02.2017 відсутня.
Крім цього, надана ж відповідачем копія журналу розрахунків (готівкою) з Товариством (т.1 а.с.-181) та заява свідка ОСОБА_4 (т.2 а.с.196) не можуть бути належним і допустимим доказом, оскільки дати готівкових платежів вказані в журналі не стосується спірного періоду (з 02.02.2017 по 28.02.2017). З вказаного журналу не можливо встановити якою особою приймались готівкові кошти та на яких підставах (довіреність, договір доручення тощо). Будь-які первинні бухгалтерські документи, які були б підписані уповноваженими особами постачальника та свідчили про факт прийняття готівки, також відсутні.
Згідно п.4.2 Договору поставки, розрахунки за товар можуть здійснюватися покупцем у безготівковій або готівковій формі, відповідно до законодавства.
Відповідно до абз.3 п.1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (далі - Положення №637), яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, під готівкою (готівкові кошти) розуміються грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами.
Пунктом 1.2. Положення №637 передбачено, що готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
При цьому, первинним документом, що застосовується для оформлення надходжень готівки в касу є прибутковий касовий ордер. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.
Доказів видачі з боку представника Товариства відповідного прибуткового касового ордеру в підтвердження факту оплати товару готівкою, відповідачем суду не надано.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо обов'язку позивача надати фіскальний чек при розрахунку за отриманий товар в готівковій формі, із застосування реєстратору розрахункових операцій, судова колегія зазначає наступне.
У відповідності до ст.2 та п.15 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за №265/95-ВР від 06.07.1995 розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну. Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування.
Тобто, видача фіскального чеку при готівкових розрахунках дійсно є обов'язком продавця, який в той же час не виключає права покупця вимагати такий чек з метою підтвердження, у разі необхідності, факту оплати товару готівкою.
Отже, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Перевіряючи згідно приписів ст.269 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційних скаргах, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст. ст. 277-279 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Миколаївської області від 12.04.2018 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Головей В.М.
Судді: Разюк Г.П.
Савицький Я.Ф.