20 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/237/18
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Одеського апеляційного господарського суду №1
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Головея В.М.,
ОСОБА_1,
секретар судового засідання - Селиверстова М.В.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи “Держгідрографія”
на рішення Господарського суду Одеської області
від 26 березня 2018 року (повний текст складено 30.03.2018р.)
по справі № 916/237/18
за позовом Державної установи “Держгідрографія”
до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Ворлд ОСОБА_4”
про стягнення 3320,86 доларів США, що еквівалентно 95892,60 грн., -
суддя суду першої інстанції: ОСОБА_5
час та місце прийняття рішення: 26.03.2018р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 20.06.2018р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У лютому 2018 року Державна установа “Держгідрографія” звернулась до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Ворлд ОСОБА_4” про стягнення 3320,86 доларів США, що еквівалентно 95892,60 грн. з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача зобов'язань щодо сплати платежів по маяковому збору.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.03.2018р. у справі №916/237/18 (суддя Д'яченко Т.Г.) в позові Державній установі «Держгідрографія» до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Ворлд ОСОБА_4» відмовлено у повному обсязі.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять належних доказів та документів, які засвідчують та надають можливість суду встановити факт, що відповідач у даній справі є морським агентом суден: AVIOR, AZRA S, BELLATRIX, CERENCAN, RIVER PRIDE, VOLGO BALT, та у нього з судновласниками укладено будь-які правочини, а також є відповідні зобов'язання з виконання доручень судновласників вищеперелічених суден, зокрема, щодо обов'язку по сплаті маякового збору.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не підтверджено та не доведено будь-якими доказами, що визначені ним судна, відносяться до групи А і Б та прирівняних до них.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог як в частині стягнення маякового збору, так і в частині стягнення пені та штрафу, які є похідними від позовної вимоги про стягнення основного боргу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Держгідрографія» звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2018р. у справі №916/237/18 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог з посиланням на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права та за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Так, апелянт зазначає, що доказами здійснення господарської діяльності відповідача як морського агента, вказаних у позовній заяві суден, є інформаційні довідки про захід (вихід) суден А.і Б та прирівнюваних до них, що заходять для виконання вантажних/вантажопасажирських операцій до/із портів і причалів Іллічівського МРП, Іллічівського морського порту, Іллічівського паливного терміналу, Іллічівського СРЗ або проходять його (їх) транзитом за період з січня, лютого, березня, квітня 2016 року, отримані позивачем від ДП «Адміністрації морських портів України» в особі філії «Дельта-Лоцман».
Апелянт вказує, що зобов'язання відповідача по сплаті маякового збору виникли з Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України «Про портові збори» від 27.05.2013р. №316.
Крім того, скаржник зазначає, що ним правомірно здійснено нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу на підставі ст. 231 ГК України.
Серед іншого, на підтвердження особи боржника, скаржником до апеляційної скарги додано копії листів Іллічівської філії ДП «АМПУ» від 01.03.2018р. №151/15-04.1-03 та Філії «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ» від 03.03.2018р. №990.
З огляду на те, що вказані листи не були додані позивачем до суду під час розгляду справи по суті, враховуючи ненадання позивачем, з урахуванням ч.3 ст. 269 ГПК України, доказів неможливості подання вказаних листів до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не приймає надані документи при розгляді апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.05.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної установи “Держгідрографія” на рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2018р. у справі №916/237/18, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
21.05.2018р. від ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю “Ворлд ОСОБА_4” до Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2018р. справу №916/237/18 призначено до розгляду на 06.06.2018р.
Відповідно до ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2018р. розгляд справи відкладено на 20.06.2018р.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 07.06.2018р.
У судовому засіданні 20.06.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши доводи апеляційної скарги Державної установи “Держгідрографія”, заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, Державна установа „Держгідрографія” заснована на державній формі власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України і здійснює державні функції з навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України.
Згідно з Положенням про навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 29.05.2006 №514 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.06.2006р. №708/12582), навігаційно-гідрографічне забезпечення - це спеціалізована послуга, пов'язана з організацією безпеки мореплавства та надається суднам відповідно до міжнародних зобов'язань України.
Навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства організовується і проводиться державною установою „Держгідрографія” та фінансується згідно з чинним законодавством, а саме за рахунок маякового збору.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462, затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів. Цей Порядок є обов'язковим для застосування усіма суб'єктами господарювання незалежно від підпорядкованості та форми власності, які відповідно до чинного законодавства України є учасниками у справлянні із суден портових зборів.
Особливості та порядок нарахування і сплати маякового збору визначено Розділом IV Порядку справляння. Маяковий збір для суден груп А і Б нараховується під час кожного заходження судна у морський порт або за кожне проходження його транзитом. Сплата маякового збору у повному обсязі здійснюється судновласниками безпосередньо або через морських агентів, які є представниками судновласників, на банківські рахунки державної установи, що організовує та здійснює навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства. Нарахування маякового збору здійснюється уповноваженим представником Держгідрографії на підставі наданої морським агентом або судновласником інформації. Інформація про захід судна у порт має бути подана морським агентом або судновласником не пізніше дати заходження судна у порт.
Як зазначає позивач в позовній заяві, при проведенні звірки інформації, наданої Філією Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” „Дельта-лоцман”, про заходження суден груп А і Б та прирівняних до них до/із Іллічівського морського порту, Державною установою „Держгідрографія” виявлено, що протягом 2016 року до Іллічівського морського торговельного порту під навантаження для виконання закордонних рейсів заходили судна AVIOR, AZRA S, BELLATRIX, CERENCAN, RIVER PRIDE, VOLGO BALT.
Позивач звертає увагу, що інформацію про заходження цих суден до порту для оформлення рахунку на сплату маякового збору морським агентом Державній установі „Держгідрографія” не подано.
За твердженням позивача, згідно інформації про заходження суден, морським агентом за цих суден рахується ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_4”.
Як вказує позивач, відповідно до ст.ст. 116,117 Кодексу Торгового Мореплавства, відповідачем своєчасно не надано інформацію Державній установі „Держгідрографія” про заходження агентованих ним суден до порту для оформлення рахунків на сплату маякового збору, чим порушено Закон України “Про морські порти” та вимоги, встановлені Порядком справляння та розмірів ставок портових зборів.
Листом від 04.04.2017 № 3/13.01.04/454 Державна установа „Держгідрографія” звернулась до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_4” з вимогою надати письмову інформацію по суднозаходах, агентованих відповідачем у 2016 році суден, для нарахування маякового збору.
Проте, як стверджує позивач, з боку відповідача відповіді не надходило.
На підставі інформації про судна, наявної в базі позивача, та інформації про суднозаходи, наданої Державним підприємством „Адміністрація морських портів України” „Дельта-лоцман”, Державною установою „Держгідрографія” оформлено рахунки на сплату маякового збору по суднозаходам, що відбулись у 2016 році під агентуванням ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_4”, та про які не було вчасно надано інформації.
Матеріали справи свідчать, що листом від 22.05.2017р. №3/13.01.04/756 рахунки на сплату маякового збору було надіслано на адресу відповідача.
Позивач вказує, що станом на 23.01.2018р. ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_4” відповідей на листи позивача не надано, рахунки з маякового збору не сплачені.
Вказані обставини стали підставою звернення Державної установи „Держгідрографія” до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_4” заборгованості по маяковому збору у розмірі 2648,20 дол. США, що у гривневому еквівалента складає грошову суму у розмірі 76468,99 грн., заборгованості по платі пені у розмірі 487,29 дол. США, що у гривневому еквівалента складає грошову суму у розмірі 14070,90 грн. та по сплаті штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі 185,37 дол. США.
Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги Державної установи “Держгідрографія”, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Відповідно до Положення про навігаційне-гідрографічне забезпечення мореплавства у внутрішніх морських водах, територіальному морі та виключній (морській) економічній зоні України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 29.05.2006р. №514 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2006р. за №708/12582 (далі - Положення), навігаційно-гідрографічне забезпечення - це спеціалізована послуга, пов'язана з організацією безпеки мореплавства та надається суднам відповідно до міжнародних зобов'язань України.
Згідно з п. 1.4. Положення навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства організовується і проводиться державною установою "Держгідрографія" та фінансується згідно чинного законодавства.
Наказом Міністерства інфраструктури України „Про портові збори” від 27.05.2013р. №316, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.2013р. за №930/23462, зокрема, затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів. Цей Порядок визначає процедуру справляння портових зборів та встановлює розміри ставок портових зборів.
Положеннями п. 1.2. Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України „Про портові збори” від 27.05.2013р. №316, визначено, що згідно з частинами третьою - п'ятою статті 22 Закону України "Про морські порти України" портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом, а саме: причальний збір справляється на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача; канальний збір справляється на користь власника каналу; корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності Законом України "Про морські порти України"; маяковий збір справляється на користь державної установи, що організовує та здійснює навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України „Про морські порти”, у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.
Маяковий збір справляється на користь державної установи, що організовує та здійснює навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства.( ч. 5 ст. 22 Закону України „Про морські порти”).
Відповідно до п. 4.1. Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України „Про портові збори” від 27.05.2013р. №316, для суден груп А і Б маяковий збір нараховується під час кожного заходження судна у морський порт або за кожне проходження його транзитом, крім проходження Керч-Єнікальського каналу транзитом, за такими ставками: 0,045 долара США за 1 куб. м об'єму судна - із суден у закордонному плаванні; 0,0045 долара США за 1 куб. м об'єму судна - із суден у каботажному плаванні.
Для нафтоналивних суден у закордонному плаванні, які здійснюють перевезення (транспортування) транзитних нафтопродуктів за варіантом "море - берег - море" (завезення/вивезення вантажів виключно водним транспортом, вивантаження/навантаження з використанням причалів, розташованих у межах морських портів Чорноморськ, Миколаїв, Одеса, Южний), маяковий збір у морських портах Чорноморськ, Миколаїв, Одеса, Южний справляється за ставкою 0,0081 долара США за 1 куб. м об'єму судна.
Сплата маякового збору у повному обсязі здійснюється судновласниками безпосередньо або через морських агентів, які є представниками судновласників (далі - морські агенти), на банківські рахунки державної установи, що організовує та здійснює навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства. Нарахування маякового збору здійснюється уповноваженим представником державної установи, що організовує та здійснює навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства, на підставі наданої морським агентом або судновласником інформації. (п. 4.3. та п. 4.4. Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів).
Відповідно до п. 4.5. Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, , не пізніше дати заходження судна у порт морський агент або судновласник подає уповноваженому представнику державної установи, що організовує та здійснює навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства, інформацію про захід, копію обмірного свідоцтва, за необхідності - класифікаційне свідоцтво, коносамент та інші документи, необхідні для нарахування маякового збору і виписки рахунку на сплату маякового збору. Морський агент або судновласник відповідають за достовірність наданої інформації.
Адміністрація морських портів України, її відокремлені підрозділи щомісяця до 5 числа місяця, наступного за звітним, надають інформацію державній установі, що організовує та здійснює навігаційно-гідрографічне забезпечення мореплавства, про судна, які протягом місяця заходили до порту для виконання вантажних, пасажирських та/або вантажопасажирських операцій або проходили його транзитом. (п. 4.9. Порядку справляння та розміри ставок портових зборів).
Як вбачається з позовної заяви, позивач стверджує, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_4” є морським агентом суден: AVIOR, AZRA S, BELLATRIX, CERENCAN, RIVER PRIDE, VOLGO BALT, які, за твердженням позивача, заходили до/із Іллічівського морського порту протягом 2016 року під навантаження для виконання закордонних рейсів, та зазначено, що такі судна відносяться до груп А і Б, визначені Порядком справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженим Наказом Міністерства інфраструктури України „Про портові збори” від 27.05.2013р. №316.
Відповідно до ст. 116 Кодексу торгового мореплавства України, у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.
При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона його на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.
Згідно з ч. 1 ст. 117 Кодексу торгового мореплавства України, морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.
Відповідно до ч. 3 ст. 237 Цивільного Кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів та документів, які засвідчують та надають можливість суду встановити факт, що ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_4” є морським агентом суден: AVIOR, AZRA S, BELLATRIX, CERENCAN, RIVER PRIDE, VOLGO BALT, та у нього з судновласниками укладено будь-які правочини, а також є відповідні зобов'язання з виконання доручень судновласників вищевказаних суден, зокрема, щодо обов'язку по сплаті маякового збору.
За положеннями ст.73 Господарського процесуального Кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Апеляційний господарський суд зазначає, що в наданих позивачем інформаційних довідках пор захід (вихід) суден А і Б та прирівняних до них, що заходять для виконання вантажних/вантажопасажирських операцій до/із портів і причалів Іллічівського МРП, Іллічівського морського порту, Іллічівського паливного терміналу, Іллічівського СРЗ або проходять його (іх) транзитом за період з січня, лютого, березня, квітня 2016 року зазначено, що вони є Додатком №1 до Договору від 12.12.2016р. №27-П-ФДЛ (86/16), проте, в матеріалах даної справи відсутній такий договір, відтак, неможливо встановити, між якими сторонами його укладено, які правовідносини він регулює та які зобов'язання з нього випливають.
З огляду на те, що позивачем не підтверджено та не доведено доказами, що визначені ним судна є агентованими суднами ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Ворлд ОСОБА_4”, які здійснювали захід(вихід) до/із Іллічівського морського порту протягом 2016 року під навантаження для виконання закордонних рейсів, а також те, що вони відносяться до групи А і Б та прирівняних до них, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, є похідними від позовної вимоги про стягнення основного боргу, яка визнана судом безпідставною, вимоги в частині стягнення пені та штрафу також не підлягають задоволенню.
За таких обставин, наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
Отже, приймаючи до уваги вищевикладені висновки, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції було проголошено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2018р. у справі №916/237/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної установи “Держгідрографія” - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2018р. у справі №916/237/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складений і підписаний 21.06.2018р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Головей В.М.
Суддя Разюк Г.П.