21.06.2018 м.Дніпро Справа № 904/9123/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Подобєда І.М., Антоніка С.Г.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.,
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1810 від 26.10.2017;
від відповідача: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 у справі №904/9123/17 (суддя Бєлік В.Г., повний текст рішення складений 26.01.2018)
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філі "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської Ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 50 785 грн. 42 коп.,
У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філі "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - ПАТ "Українська залізниця") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської Ради на свою користь 50 785 грн. 42 коп. дебіторської заборгованості за надані послуги зв'язку пільговій категорії населення (період: 01.10.2015-31.08.2017).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 у справі №904/9123/17 (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено; з Управління праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської Ради на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" стягнуто 50 785 грн. 42 коп. збитків за надані послуги зв'язку пільговій категорії населення та 1 600 грн. судового збору.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог та за змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент соціальної політики виконкому Криворізької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вказує, що:
- суд першої інстанції, мотивуючи рішення, послався на те, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковість укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям населення, однак таке твердження не є обґрунтованим та спростовуються нормами чинного законодавства, зокрема ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України, ч.1 ст. 18 Закону України «Про місцеве самоврядування»;
- у 2016, 2017 роках договори на відшкодування наданих пільг населенню сторонами не укладалися, в зв'язку з чим відсутні підстави щодо взяття у відповідача відповідних зобов'язань по їх відшкодуванню; за відсутності між сторонами укладеного договору, останній не вправі розпоряджатися бюджетними коштами;
- однією з підстав для розпорядника бюджетних коштів здійснити виплати підприємствам недоотриманих грошових сум є наявність відповідного фінансування з державного бюджету; відсутність доказів, які підтверджують факт надання субвенції з державного бюджету на відшкодування підприємству недоотриманих коштів за спірний період є підставою для відмови у задоволенні позову.
- щодо заявлених збитків за період 2017 рік - дані видатки не передбачені у місцевому бюджеті;
- матеріали справи не містять доказів протиправності дій та вини відповідача, а також будь-яких доказів порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, тобто відсутній повний склад правопорушення, за наявності якого можливо стягнути збитки.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Апелянт звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване зайнятістю його представника в іншому судовому процесі, яке задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше, суд заслухав доводи представника апелянта в судовому засіданні, яке відбулось 26.04.2018, по-друге, з огляду на обмеженість строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що між Державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є ПАТ "Українська залізниця" (постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради (платник) укладений договір на відшкодування наданих пільг населенню №302 ПР/Ш-15100-НЮдч від 20.01.2015, предметом якого є відносини сторін щодо відшкодування пільг, пов'язаних з наданням послуг зв'язку населенню, яке має право на ці пільги згідно з діючим законодавством України.
У відповідності до п. 1.2. договору постачальник надає послуги зв'язку пільговим категоріям населення, а платник здійснює відшкодування пільг, пов'язаних з наданням послуг зв'язку в межах планових призначень на цю мету.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно п.2.12 договору постачальник зобов'язаний здійснювати надання пільг на послуги зв'язку в межах діючого законодавства та виділених на ці цілі асигнувань, встановлених на календарний рік.
Щомісячно до 25 числа місяця, що настає за звітним, постачальник відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2013 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" повинен надавати акти звірок щодо чисельності отримувачів пільг по категоріям та суми нарахованих пільг, за підписами керівників організації постачальника та управлінь праці та соціального захисту населення виконкомів районних у місті рад та рахунок на оплату нарахованих сум пільг. Відповідно до п. 2.4. Наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 названий рахунок повинен бути зареєстрований в органах Держказначейства протягом 7 робочих днів з дати його виписки (п. 2.1.3. договору).
Позивач умови договору виконав у повному обсязі, що підтверджується актом звіряння розрахунків від 15.12.2017 №976, рахунками-фактури №976 та 1062, наявними в матеріалах справи.
Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 2.2.1. договору платник зобов'язаний на протязі 20 днів з моменту прийняття місцевого бюджету інформувати постачальника про розмір коштів, які будуть спрямовані на відшкодування наданих пільг населенню.
Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що платник зобов'язаний здійснювати перерахування коштів, виділених за рахунок субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на оплату за надані послуги зв'язку пільговим категоріям населення.
Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 від 20.01.2015 до договору сума договору складає 56 210 грн., а за змістом додаткової угоди №3 від 09.12.2015 до договору сторони зменшили його суму, обсяг фактичних витрат на надання пільг населенню, відшкодування яких проводиться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на 2015 рік, зменшено на 14 691 грн. 95 коп. та складає 41 518 грн. 05 коп.
Додатковою угодою №4 від 25.12.2015 до договору та п.1 додаткової угоди №З від 09.12.2015 до договору сторони ще зменшили суму договору, обсяг фактичних витрат на надання пільг населенню, відшкодування яких проводиться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевому бюджету на 2015 рік, та вона складає 41 340 грн. 75 коп.
Відповідач, в свою чергу, не виконав вказаних зобов'язань, не сплатив грошові кошти за надані послуги позивачу.
Станом на 01.09.2017 заборгованість за надані послуги (період: 01.10.2015 - 31.08.2017) складає 50 785 грн. 42 коп.
Взаєморозрахунки за надані послуги пільговій категорії населення проводяться згідно договору за № 302-ПР/Ш-15100/НЮдч від 20.01.2015, з додатковими угодами №1 від 20.01.2015, №3 від 09.12.2015, №4 від 25.12.2015, який не втрачає чинності до остаточних розрахунків. Договір з структурним підрозділом “ Криворізька дистанція сигналізації та зв'язку” на відшкодування наданих послуг пільговим категоріям населення на 2016, 2017 Управління праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради не укладало.
Структурний підрозділ “Криворізька дистанція сигналізації та зв'язку” Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на адресу начальника Управління праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради від 11.03.2016 року направляв листа за вих.№АС-29-2 з проханням укласти договір на відшкодування наданих пільг, пов'язаних з наданням послуг зв'язку населенню на 2016 рік.
Листом від 22.03.2016 за вих. № 567 Управління праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради відмовило укласти вищезазначений договір, мотивуючи це тим, що в Законі України“ Про державний бюджет на 2016 рік”, субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку та інших, передбачених законодавством пільг, не передбачена.
Регіональна філія “Придніпровська залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” зверталась до голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації з приводу вирішення питання щодо погашення дебіторської заборгованості за отримані телекомунікаційні послуги пільговими категоріями населення по Дніпропетровській області (лист №Н-21/241 від 10.05.2016, лист за № Н-21/974 від 05.10.2016).
У відповідях, які надійшли з Дніпропетровської обласної державної адміністрації Департаменту соціального захисту населення, вбачається, що згідно з порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року за № 256 (із змінами), головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Разом з тим, місцеві органи виконавчої влади відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України можуть самостійно передбачати з місцевого бюджету видатки на компенсацію пільговій категорії громадян.
Як вбачається з позовної заяви структурний підрозділ "Криворізька дистанція сигналізації та зв'язку" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства “ Українська залізниця” неодноразово звертався до Криворізького міського голови по вищевказаному питанню (лист за №АС-29 від 18.02.2016, №АС-29/3 від 25.10.2016, №АС-17/103 від 05.12.2016, №АС -17/5 від 01.02.2017., №АС/28 від 14.02.2017, претензія за №АС-17/28 від 24.02.2017, №АС-17/29 від 29.03.2017, №АС-17/36 від 20.04.2017, №АС-17 від 10.05.2017, №АС-17/44 від26.05.2017).
Відповідач в своїх відповідях вказує на відсутність видатків у вигляді субвенцій з державного бюджету та сплачувати грошові кошти відмовляється. Вказує, що фінансування на відшкодування послуг телефонного зв'язку пільговій категорії населення з міського бюджету відсутнє на 2016-2017 роки, та першочергове погашення заборгованості відбудеться після внесення змін до законодавства України або у разі отримання роз'яснень від Міністерства соціальної політики України.
Позивач направив відповідачу претензію № АС-17/28 від 24.02.2017, в якій зазначив про існування заборгованості за Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради, з проханням її сплатити та вимогою укласти договір на відшкодування наданих пільг населенню.
Однак, відповідач листом №568 від 03.03.2017 повідомив, що Управління праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської ради направило лист до фінансового управління виконкому Криворізької міської ради з проханням розглянути можливість передбачення коштів в міському бюджеті щодо відшкодування наданих пільг населенню, враховуючи фінансовий ресурс міського бюджету. У разі позитивного вирішення порушеного питання, внесення змін до міського бюджету можливо на черговому засіданні міської ради, яке відбудеться у березні 2017 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до п.2 Порядку фінансування видатків бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджетах міст, міст республіканського і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» не передбачена субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян.
Також зазначає, що відповідно до ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть зобов'язання, здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років , довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.
Окрім того, посилається на ч.1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, якою визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Вважає, що оскільки фінансування з бюджетної програми у 2016 році не було передбачено у вигляді субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на рішення Дніпропетровської міської ради «Про міський бюджет на відшкодуванню 2016 рік», то і відсутні підстави брати на себе зобов'язання по відшкодуванню коштів за пільги, без наявності відповідного бюджетного призначення.
До того ж, апелянт вказує на те, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб 'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Звертає увагу суду на Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якого відносини місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі Порядок), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за надані пільги окремим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України. Пунктом 2 Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Пунктами 3, 4 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевий держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення; а перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.
Згідно з п. 5, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.
Компенсаційні виплати на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільгові послуги телекомунікаційного зв'язку окремих категорій громадян, відповідно до підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст.89 Бюджетного кодексу України, віднесено до видатків, які здійснюються з бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Видатки місцевих бюджетів, передбачені вказаною вище правовою нормою, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачена субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання компенсації за пільгові послуги зв'язку окремим категоріям громадян.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".
Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:
- у ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
- у ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;
- у ст. 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Зазначеними Законами закріплюється реалізація державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Статтею 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання, що спростовує доводи відповідача про необґрунтованість заявленого позову з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, який врегульовував би спірні відносини.
Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України. Зазначене спростовує заперечення відповідача про неможливість оплати отриманих послуг без укладення відповідного договору та отримання видатків із державного бюджету.
Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1- 4 статті 48 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Як правильно враховано судом першої інстанції, за змістом ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Сума боргу відповідача перед позивачем підтверджена актом звірки від 15.12.2017, підписаним представниками сторін та складає 50 785 грн. 42 коп., яка відповідачем не сплачена. Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, внаслідок чого оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення покладаються на Управління праці та соціального захисту населення виконкому Криворізької міської Ради.
Керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики виконкому Криворізької міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 у справі №904/9123/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду з підстав, встановлених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Подобєд
Суддя С.Г. Антонік
(Повний текст постанови складено 22.06.2018).