Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" червня 2018 р.Справа № 922/1375/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків
до Приватного акціонерного товариства "Харківський проектно-вишукувальний інститут об'єктів транспорту", м. Харків
про стягнення 92509,91 грн.
за участю представників:
позивач - ОСОБА_1 (дов. № Др-15-0218 від 27.02.2018 р.)
відповідач - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 17.01.2018 р.)
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", 24.05.2018 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Харківський проектно-вишукувальний інститут об'єктів транспорту" коштів у розмірі 92509,91 грн. Свої вимоги обґрунтовує неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу за Договором про постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та інші суб'єкти господарювання) № 114101ASCKGP016, укладеним між сторонами 01.01.2016 р. Відповідно до позовної заяви ціна позову складається з суми основного боргу у розмірі 87717,24 грн., пені у розмірі 3678,37 грн., 3% річних у розмірі 324,56 грн., інфляційних втрат у розмірі 789,74 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1375/18, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 19.06.2018 р. о 10:00.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги визнає.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01.01.2016 між ТОВ "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Харківський проектно-вишукувальний інститут об'єктів транспорту" (споживач, відповідач) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 114101ASCKGP016 (арк. справи 11-19).
Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно з п. 11.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 року до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір визнається продовженим на період до 31 грудня2018 р., враховуючи п. 11.2 договору, яким узгоджено, що договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, та про протилежне не заявлено сторонами.
Річний плановий обсяг постачання газу згідно з п. 1.2. Договору складає до 59,000 тис.куб.м.
Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:
- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
- у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.
- остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Пунктом 2.9.2. Договору на постачання природного газу передбачено, що на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.
Так, за підсумками надання послуг з газопостачання у березні 2018 року сторонами було підписано Акт приймання-передачі природного газу № ХО300009351 від 31.03.2018 р. відповідно до якого позивачем у період з 01.03.2018 р. по 31.03.2018 р. були передані Відповідачу 12,521 тис.куб.м. природного газу вартістю 140945,39 грн. (арк. справи 21).
Як вбачається з матеріалів справи, вартість спожитого природного газу, поставленого у березні 2018 року згідно з Договором № 114101ASCKGP016 від 01.01.2016 р. відповідачем було оплачено частково на суму 53228.15 грн.
З урахуванням вищевикладеного не оплаченою за договором № 114101ASCKGP016 від 01.01.2016 р. залишилась вартість спожитого природного газу, поставленого у березні 2018 року у розмірі 87717,24 грн.
Позивач стверджує, що на час звернення до суду відповідач свої грошові зобов'язання з оплати спожитого газу за березень 2018 року у повному обсязі не виконав, що зумовило нарахування на підставі п. 6.2.1 Договору на постачання природного газу пені за період з 11.04.2018 по 23.05.2018 у розмірі 3678,37 грн.; на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних за період з 11.04.2018 по 23.05.2018 у розмірі 324,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 789,74 грн.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що на виконання умов договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів у березні 2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв 12,521 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 140945,39 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи документами, а також визнається відповідачем.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Позивач стверджує, що відповідач за отриманий у березні 2018 року природний газ розрахувався не у повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості за договором на постачання природного газу у розмірі 87717,24 грн.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст. 73, 74 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про оплату отриманого природного газу у повному обсязі. Окрім того, факт заборгованості перед позивачем з оплати отриманого природного газу на суму 87717,24 грн. визнається представником відповідача у судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 114101ASCKGP016 від 01.01.2016 р. на суму 87717,24 грн., а отже позов в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 87717,24 грн. підлягає задоволенню.
Розглянувши вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 6.2.1. договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 114101ASCKGP016 від 01.01.2016 р. у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 114101ASCKGP016 від 01.01.2016 р. відповідачу нарахована пеня за період з 11.04.2018 по 23.05.2018 у розмірі 3678,37 грн.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.
За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 3678,37 грн. на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а відтак такими що підлягають задоволенню.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 324,56 грн. 3% річних та 789,74 грн. інфляційних втрат задовольнити.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 4, 13-15, 41-46, 74, 80, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський проектно-вишукувальний інститут об'єктів транспорту" (61052, Харківська обл., м. Харків, вул.. Різдвяна, буд. 29-Б; ідент. код 01388452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59; п/р 26008010058 в АБ «Кліринговий дім» м. Київ, МФО 300647; ідент. код 39590621) заборгованість по договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 114101ASCKGP016 від 01.01.2016 р. у розмірі 87717,24 грн. основного боргу, 3678, 37 грн. пені, 324,56 грн. - 3% річних; 789,74 грн. інфляційних втрат та 1762,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 21.06.2018 р.
Суддя ОСОБА_3