79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.06.2018р. Справа №914/376/18
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі
Головуючого судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», Львівська область, м.Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Матвіїва Андрія Богдановича, Львівська область, м.Львів
про: стягнення вартості недорахованої електричної енергії
ціна позову: 181273,66 грн.
Представники:
Позивача: Зубар У.Я. - представник (довіреність від 02.01.2018р. №119-001/2);
Відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Матвіїва Андрія Богдановича про стягнення вартості недорахованої електричної енергії; ціна позову 181273,66 грн.
Підставами позовних вимог Позивач визначає порушення Відповідачем пунктів 1.3., 5.1., 7.6., 10.2 ПКЕЕ, про що було складено акт про порушення правил користування електроенергією, а саме актом від 10.04.2017р. №028439 зафіксовано самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів та електропроводки до електричної мережі енергопостачальника по об'єкту торговий павільйон (продукти, м'ясний), за адресою: м.Львів вул.Патона (31-33) та, згідно протокольного рішення від 15.12.2017р. №028439, Позивачем нараховано Відповідачу 181273,66 грн. обсягу та вартості не облікованої електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.03.2018р. позовну заяву залишено без руху, надано Позивачу десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме: зазначити дату посвідчення копій документів та зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.03.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 24.04.2018р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2018р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання відкласти на 15.05.2018р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.05.2018р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 05.06.2018р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.06.2018р. відкладено розгляд даної справи на 11.06.2018р.
Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 11.06.2018р. суд постановив у задоволенні клопотання представника Фізичної особи-підприємця Матвіїва Андрія Богдановича Цитульського В.І. від 11.06.2018р. б/н (вх.№21069/18) про відкладення розгляду справи відмовити з причин та підстав, зазначених в ухвалі.
Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили впродовж розгляду справи представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.
Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.
Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала повністю з причин та підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив; в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначила про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.
24.04.2018р. за вх.№141463/18 Позивачем на виконання вимог ухвали суду від 12.03.2018р. подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів перебування Сторін в ЄДРЮОФОПтаГФ.
10.05.2018р. за вх.№16406/18 Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.
15.05.2018р. за вх.№17086/18 Позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи фото фіксації порушень, зафіксованих актом від 10.04.2017р. №028439.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, впродовж розгляду справи проти позову заперечив повністю з причин та підстав, зазначених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.
16.04.2018р. за вх.№13374/18 Відповідачем подано відзив на позовну заяву.
15.05.2018р. за вх.№17087/18 Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
04.06.2018р. Відповідач подав заперечення щодо врахування доказів, долучених Позивачем (вх. №19888/18).
Позиція Позивача:
Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 181273,66 грн. вартості недоврахованої енергії у зв'язку із порушенням Відповідачем пунктів 1.3., 5.1., 7.6., 10.2 ПКЕЕ, про що було складено акт про порушення правил користування електроенергією від 10.042017р. №028439, яким зафіксовано самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів та електропроводки до електричної мережі енергопостачальника по об'єкту торговий павільйон (продукти, м'ясний), за адресою: м.Львів вул.Патона (31-33) та, згідно протокольного рішення від 15.12.2017р. №028439, Позивачем нараховано Відповідачу 181273,66 грн. обсягу та вартості не облікованої електричної енергії.
Позиція Відповідача:
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що рішення комісії електропостачальника може прийматись лише щодо власників або користувачів електроустановок, а Позивачем не доведено факту наявності речових прав Відповідача на тимчасову споруду за адресою: м.Львів, вул.Патона, 31-33.
Також, як на підставу своїх заперечень проти заявленого позову Відповідач покликається на те, що Позивачем при складанні Акта про порушення правил користування електроенергією від 10.042017р. №028439 не дотримано вимог щодо повідомлення і присутності повноважного представника Споживача при складанні Акту, надання йому можливості подати пояснення на акт та підписати його.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.
За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.
10.04.2017р. представниками служби технічного аудиту Виконавчої дирекції ПАТ «Львівобленерго» на підставі пункту 6.40 та пункту 6.41 ПКЕЕ складено Акт про порушення ПКЕЕ за адресою Львівська область, м.Львів, вул.Патона, 31-33 №028439, а саме: встановлено самовільне підключення електроустановок, електропроводки до електричної мережі енергопостачальника, що є порушенням пунктів 1.3., 5.1., 7.6. та 10.2. Правил користування електричною енергією. В графі «За участю споживача» даного акту зазначено «продавець магазину, представитись відмовилась, власник магазину ФОП Матвіїв Андрій Богданович, договір відсутній»; в графі «Комісія постачальника електроенергії з розгляду складеного акта про порушення буде проводити засідання 28.04.2017р. за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 1».
Проте, незважаючи на зазначення в Акті про порушення ПКЕЕ від 10.04.2017р. №028439 про проведення засідання комісії з розгляду Акту 28.04.2017р. за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 1, Позивачем не надано доказів наявності Рішення комісії від 10.04.2017р., як і не надано доказів причин відсутності такого.
Згідно листа Позивача від 01.12.2017р. №9004249 Відповідача повідомлено про засідання комісії з розгляду Акту на 15.12.2017р. Як доказ надіслання листа від 01.12.2017р. №9004249 Позивачем представлено фіскальний поштовий чек від 01.12.2017р. З врахуванням п.п.2, 61 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених Постановою КМ України від 05.03.2009р. №270 суд зазначає, що фіскальний поштовий чек не є достатнім доказом скерування Відповідачеві зазначеного повідомлення, оскільки не містить інформації яка саме кореспонденція скерована.
Рішенням ПрАТ «Львівобленерго», оформленим Протоколом засідання комісії Львівських МЕМ ПрАТ «Львівобленерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 15.12.2017р. №028439а розглянуто Акт про порушення ПКЕЕ від 10.04.2017р. №028439 у відповідності до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою Постановою НКРЕ від 04.05.2006 року №562 із змінами та доповненнями, Відповідачу проведено нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії в обсягах 79118кВт-год. на суму 181273,66 грн., виписано Рахунок на оплату вказаної заборгованості (від 15.12.2017р. №32-028439а). Як вбачається із даного Протоколу розгляд Акта про порушення ПКЕЕ від 10.04.2017р. №028439 відбувалась без участі представника Споживача (Відповідача у справі).
Належних, достатніх та допустимих доказів повідомлення Споживача (Відповідача) про місце, дату і час розгляду Акта про порушення ПКЕЕ від 10.04.2017р. №028439а станом на час розгляду справи по суті Учасниками справи не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Згідно супровідного листа від 17.12.2017р. №3004482 Позивачем 18.12.2017р. надіслано Відповідачу копію Протоколу засідання комісії Львівських МЕМ ПрАТ «Львівобленерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 15.12.2017р. №028439а та Рахунок для оплати вартості необлікованої електричної енергії від 15.12.2017р. №32-028439а на суму 181273,66 грн. Як доказ надіслання зазначеного листа Позивачем представлено фіскальний поштвий чек від 18.12.2017р. Проте, з врахуванням п.п.2, 61 "Правил надання послуг поштового зв'язку", затверджених Постановою КМ України від 05.03.2009р. №270 суд зазначає, що фіскальний поштовий чек не є достатнім доказом скерування Відповідачеві зазначеного супровідного листа та додатків до нього, оскільки не містить інформації яка саме кореспонденція скерована.
Належних, достатніх та допустимих доказів повної чи часткової оплати Відповідачем Рахунку для оплати вартості необлікованої електричної енергії від 15.12.2017р. №32-028439а на суму 181273,66 грн. станом на час розгляду справи по суті Учасниками справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 181273,66 грн. вартості недоврахованої енергії.
Судом застосовано наступні права, в тому числі ті, на які посилалися Сторони, з мотивів, що такі необхідні для вирішення даного спору, регулюють спірні правовідносини та права Сторін в межах спору, а також застосовані при оцінці аргументів Сторін, висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову. Інші норми права, на які посилалися Сторони, суд не застосував з мотивів достатності застосованих норм права для вирішення спору.
У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч.2 ст.216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст.235 ГК України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Згідно ст.237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
За змістом частини 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Пунктом 1.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕУ від 31.07.1996 №28 (із змінами і доповненнями, чинними на момент проведення перевірки та складання Акту) (надалі - ПКЕЕ) передбачено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Згідно з абзацом 2 пункту 5.1 Правил споживання електричної енергії без договору не допускається.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про електроенергетику», правопорушенням в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку, пошкодження приладів обліку, порушення ПКЕЕ.
Як вбачається з п.п. 15 та 16 п.8.1 Правил постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.
Згідно з підпунктом п'ятим п. 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 04.07.2006р. за №782/12656 (далі - Методика) Методика застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника.
Пунктом 2.6 Методики встановлено порядок визначення обсягу та вартості самовільно спожитої електричної енергії в разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпункті 5 пункту 2.1 Методики, та за умови відсутності у такого споживача договору про постачання електричної енергії.
Відповідно до п.6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень; в акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень; акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві; акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача; у разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову; у цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації); споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання; акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Згідно п.6.42 ПКЕЕ, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків; рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків; споживач має право оскаржити рішення комісії в суді.
Відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов'язує (рівно, як і зобов'язують інші речові права щодо майна). В статті 322 ЦК України зазначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (норми даної статті поширюються не лише на власника, а й на особу, яка наділена майновими правами щодо нього у найбільшому обсязі).
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Ухвалою Львівської міської ради від 02.03.2017р. №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» (чинною станом на час складення Акта про порушення ПКЕЕ за адресою Львівська область, м.Львів, вул.Патона, 31-33 від 10.04.2017р. №028439) Львівська міська рада ухвалила продовжити термін здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах, що розміщені на території м. Львова, до 31.05.2018 згідно з додатком №1.
Додатком №1 до вказаної ухвали, серед іншого визначено Перелік тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у АДРЕСА_1 встановлена тимчасова споруда, яка належить ОСОБА_5 (площа окремого конструктивного елементу благоустрою 30 м.кв.), за адресою АДРЕСА_2 встановлена тимчасова споруда, яка належить ОСОБА_6 (площа окремого конструктивного елементу благоустрою 50 м.кв.).
У зазначеному в Додатку №1 переліку відсутній Відповідач як власник тимчасової споруди за зазначеними адресами.
Відтак, Позивачем не доведено приналежність споруди за адресою: м.Львів, вул.Патона, 31-33 Відповідачу, в тому числі на праві власності чи іншому праві користування.
Посилання Позивача на наявність в тимчасовій споруді в Кутку споживача Виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ щодо Відповідача не є належними, достатніми та допустимими доказами того, що саме Відповідачу належить на праві власності чи будь-якому іншому речовому праві тимчасова споруда за адресою: м.Львів, вул.Патона, 31-33, а також того, що саме Відповідач здійснює в ньому господарську діяльність. Крім того, з долученої Позивачем до позовної заяви копії Виписки не можливо встановити, що така знаходилась саме в Кутку споживача за адресою: м.Львів, вул.Патона, 31-33. Інших достатніх, належних та допустимих доказів в підтвердження такого факту Учасниками справи станом на час розгляду справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Відповідно до п.п. «б» п.3.3 Методики розрахунок вартості необлікованої електричної енергії здійснюється за кількістю днів у разі самовільного підключення споживачем електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника - із дня набуття споживачем права власності на електроустановку чи права користування електроустановкою або із дня здійснення останньої технічної перевірки електричної мережі, до якої було здійснене самовільне підключення, але не більше сумарної кількості днів за дванадцять календарних місяців, що передували дню виявлення порушення, та до дня усунення порушення.
Згідно п.1.2 ПКЕЕ об'єкт - електрифікована споруда (сукупність електрифікованих споруд на одній території) або частина електрифікованої споруди, що належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування.
З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що рішення комісії електропостачальника про нарахування обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника, може прийматись лише щодо власників або користувачів електроустановок. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.12.2015р. у справі №918/283/15.
Окрім того, суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16.12.2015р. №3 «Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання», що для донарахування споживачу суми електроенергії визначальним є факт порушення Правил особою, яка вчинила правопорушення. Якщо ж таку особу встановити неможливо, то відповідає власник майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння).
Отже, у вирішенні спорів про стягнення вартості електричної енергії, спожитої внаслідок самовільного підключення до об'єктів електроенергетики, та визначенні особи, яка є споживачем та належним відповідачем у спорі, судам слід виходити з приписів положень ст. 319, 322 ЦК України та враховувати, що відповідальність щодо належного утримання майна несе власник цього майна або особа, що володіє іншими речовими правами щодо цього майна (зокрема, правом володіння). Таким чином, позаобліково спожита електрична енергія - це збитки енергопостачальника, завдані внаслідок вчинення правопорушень споживачем у сфері електроенергетики, які підлягають доказуванню з урахуванням приписів статті 225 ГК України та статей 22, 614, 1212, 1213 ЦК України.
Рішення комісії електропостачальника про нарахування обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника, може прийматись лише щодо власників або користувачів електроустановок. Для донарахування споживачу вартості електроенергії визначальним є факт порушення ним Правил; якщо ж особу порушника встановити неможливо, відповідає власник майна або особа, яка має інші речові права щодо цього майна.
Аналогічну правову викладено, зокрема у постановах Вищого господарського суду України у справах №917/1143/14 та №914/4296/13.
Відтак, Позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами у справі того, що Відповідач є особою, на яку відповідно до положень чинного законодавства покладено обов'язок з відшкодування позивачу вартості позадоговірного споживання електроенергії, оскільки не доведено факту належності саме Відповідачу на праві власності чи іншому речовому праві тимчасової споруди, яка розташована за адресою: м.Львів, вул.Патона, 31-33, де працівниками Позивача виявлене порушення ПКЕЕ, зафіксоване Актом про порушення ПКЕЕ за адресою Львівська область, м.Львів, вул.Патона, 31-33 від 10.04.2017р. №028439, а також того, що саме Відповідач здійснив самовільне підключення електроустановок до електромережі Позивача. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 23.07.2014р. №910/21233/13.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що Позивачем не доведено вчинення саме Відповідачем порушення ПКЕЕ, а відтак і підстави притягнення Відповідача до відповідальності, в тому числі у вигляді стягнення вартості недорахованої електричної енергії.
Крім цього суд зазначає, що відповідно до п.6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.
В Акті №028439 у графі «За участю споживача» зазначено «продавець магазину, представитись відмовилась, власник магазину ФОП Матвіїв Андрій Богданович, договір відсутній».
Проте, жодних доказів наявності повноважень представника Відповідача Позивачем не надано, як і не вказано в присутності якого саме (ім'я) представника проводилась перевірка.
Таким чином, Позивачем при складанні Акта про порушення ПКЕЕ за адресою Львівська область, м.Львів, вул.Патона, 31-33 від 10.04.2017р. №028439 не дотримано вимог чинного законодавства України щодо перевірки наявності та достатності повноважень представника Відповідача (продавця в магазині), який був присутній при його складанні та, в подальшому відмовився від його підпису, про що зазначено в самому акті.
При цьому суд бере також до уваги те, що, незважаючи на зазначення в Акті про порушення ПКЕЕ від 10.04.2017р. №028439 про проведення засідання комісії з розгляду Акту 28.04.2017р. за адресою: м.Львів, вул.Шевченка, 1, Позивачем не надано доказів наявності Рішення комісії від 10.04.2017р., як і не надано доказів причин відсутності такого.
Крім того, в матеріалах справи відсутні достатні докази надсилання Відповідачеві листа Позивача від 01.12.2017р. №9004249 з повідомленням про засідання комісії з розгляду Акту на 15.12.2017р. та листа від 17.12.2017р. №3004482 з копією Протоколу засідання комісії Львівських МЕМ ПрАТ «Львівобленерго» з розгляду актів про порушення ПКЕЕ від 15.12.2017р. №028439а та Рахунку для оплати вартості необлікованої електричної енергії від 15.12.2017р. №32-028439а на суму 181273,66 грн.
Також, як зазначено в описовій частині рішення, 04.06.2018р. Відповідач подав заперечення щодо врахування доказів, долучених Позивачем (вх. №19888/18), у яких вказує на те, що докази, які Позивач подав в судовому засіданні 15.05.2018р. подані з пропуском встановленого строку на їх подання, клопотання про поновлення такого строку Позивачем не заявлялось. Щодо змісту доказів Відповідач зазначає, що такі не можуть достовірно підтверджувати місця та дати фотографування і даних пристрою, за допомогою якого воно здійснювалось. Окрім того, Відповідач стверджує, що такі докази не спростовують факту відсутності у Відповідача речових прав на тимчасову споруду за адресою: м.Львів, вул.Патона, 31-33. Вказане заперечення оглянуто судом та долучено до матеріалів справи в інформативному порядку.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Позивачем 15.05.2018р. подано до суду Клопотання (вх. №17086/18), у якому просить суд долучити до матеріалів справи копії фото порушення ПКЕЕ, зафіксованого Актом від 10.04.2017р. №028439 та повідомляє, що оригінали зазначених документів знаходяться в Позивача.
Приписами ч.2 ст.80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до ч.8 вказаної статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно ч.1 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З підстав наведеного суд не приймає до розгляду докази, подані Позивачем 15.05.2018р. за вх. №17086/18, оскільки Позивачем не зазначено про наявність в нього оригіналів доказів, таких суду не представлено, як і зазначено про відсутність оригіналу носія доказів, докази датуються 10.04.2017р., тобто існували і були наявні в Позивача станом на час подання позовної заяви до суду, проте не були подані разом з позовною заявою. Окрім того, у поданому клопотанні (від 15.05.2018р. вх. №17086/18) Позивач не обґрунтовує та не підтверджує жодними належними, достатніми та допустимими доказами неможливість їх подання разом з позовною заявою та не заявлено клопотання про поновлення такого строку.
Поряд з цим суд зазначає, що представником Позивача не наведено достатніх обґрунтувань щодо наявності у додатках до клопотання фото фіксації як порушення правил ПКЕЕ загалом, так і вчиненого, згідно доводів Позивача, порушення саме Відповідачем ПКЕЕ.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що Позивачем не доведено приналежність споруди за адресою: м.Львів, вул.Патона, 31-33 Відповідачу, в тому числі на праві власності чи іншому праві користування, а рішення комісії електропостачальника про нарахування обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або проводів до електричних мереж енергопостачальника, може прийматись лише щодо власників або користувачів електроустановок, відтак, не доведено того, що саме Відповідач здійснив самовільне підключення електроустановок до електромережі Позивача, а відтак і підстави притягнення Відповідача до відповідальності; беручи до уваги недоведеність проведення перевірки та складання Акту в присутності представника Відповідача в порушення ПКЕЕ, суд приходить до висновку про те, що Відповідачем спростовано доводи позовної заяви, а відтак, в задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 181273,66грн. вартості недоврахованої електричної енергії слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.
Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2719,10грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.
Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 23.02.2018р. №32638 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 2719,10грн.
Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 2719,10грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, залишити судові витрати за Позивачем.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.216, 235, 237, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 319, 322, 1212, 1213 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 26, 27 Закону України «Про електроенергетику», п.1.2, 1.3, 5.1, , 6.41, 6.42, 8.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕУ від 31.07.1996 №28, п.2.1, 2.6, 3.3 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006р. №562, суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.
3. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.06.2018р.
Суддя Фартушок Т. Б.