79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.06.2018р. Справа №914/734/18
місто Львів
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів
до відповідача: Золочівського коледжу Львівського національного аграрного університету, с. Новоселище, Золочівський район, Львівська область
про стягнення 300 068, 37 грн.
Суддя Н.Мороз
При секретарі М.Бурак
Представники:
Від позивача: н/з
Від відповідача: н/з
Суть спору:
Позовну заяву подано приватним акціонерним товариством «Львівобленерго», м. Львів до Львівського національного аграрного університету в особі Золочівського коледжу Львівського національного аграрного університету, с. Новоселище, Золочівський район, Львівська область про стягнення 300 068, 37 грн.
Згідно уточнення позовних вимог, поданого позивачем 04.06.2018р., останній просить суд визнати відповідачем у справі - Золочівський коледж Львівського національного аграрного університету та стягнути позовні вимоги на користь позивача з Золочівського коледжу Львівського національного аграрного університету.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.04.2018р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.05.2018р.
В судових засіданнях 22.05.2018р. та 05.06.2018р. оголошувалась перерва, про що представники сторін були ознайомлені під розписку.
Представник позивача в судове засідання 18.06.2018р. не з'явився, однак, через службу діловодства господарського суду подав клопотання, згідно якого повідомив про повну сплату відповідачем основного боргу за активну та реактивну електроенергію. В підтвердження здійснених відповідачем оплат долучив виписки по рахунку відповідача за 25.04.2018р. та 13.06.2018р. Просить суд в частині основного боргу провадження закрити та стягнути з відповідача на користь позивача - 8007,26 грн. - пені за прострочення оплати активної електричної енергії, 224,72 грн. - пені за прострочення оплати реактивної електричної енергії, 730,90 грн. - 3% річних, 2113,75 грн. - інфляційних нарахувань та 4501,03 грн. судового збору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 15.06.2018р. через службу діловодства суду подав клопотання, згідно якого повідомив, що відповідачем здійснено оплати заборгованості за активну електричну енергію в розмірі 383 270, 10 грн. та за реактивну електричну енергію в розмірі 1 466,65 грн., що підтвердив долученими платіжними дорученнями від 12.06.2018р. №73 та №74. Просить суд закрити провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.
05.11.2010р. між відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго», перейменоване у приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» (позивач, за договором - постачальник) та Золочівським коледжем Львівського національного аграрного університету (відповідач, за договором - споживач), укладено договip про постачання електричної енергії №09175.
Відповідно до п. 1.5. Положення про Золочівський коледж Львівського національного аграрного університету встановлено, що коледж може за погодженням з Університетом від його імені набувати майнових прав і особистих немайнових прав, мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.
Згідно п. 1 вищезазначеного договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку №6 “Однолінійна схема”.
У відповідності до п. 2.2.2 договору, постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: - в обсягах визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 “Обсяги споживання електричної енергії”); - згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності енергопостачання схем електропостачання, визначених додатком №11 “Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”; - із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; - забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності зазначеної в додатку №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
Відповідно до п. 2.3.3 договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».
Так, пунктом 2 додатку №2 визначено, що розрахунковим періодом вважається період з 14 числа попереднього місяця до 13 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії.
Як зазначено в п.4 додатку №2, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії, за поточний розрахунковий період.
Відповідно до п. 6 додатку №2, рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих коштів має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.
Згідно п. 2.3.4. договору, споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Так, пунктом 17 додатку №7 визначено, що за підсумками розрахункового періоду до 13 дня періоду наступного після розрахункового, електропередавальна організація надсилає споживачу розрахункові документи на оплату за перетікання реактивної електроенергії. До рахунка додається розрахунок, здійснений відповідно до зазначеного вище порядку. Кошти оплати за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок електропередавальної організації протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів.
Позивач, на виконання умов договору від 05.11.2010р., поставив відповідачу електричну енергію та виставив рахунки на оплату за активну та реактивну електроенергію за лютий 2018р. та березень 2018р., які були отримані представником відповідача під розписку (докази в матеріалах справи).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати за спожиту електричну енергію, у останнього виникла заборгованість в розмірі 281 099, 68 грн. - за активну електричну енергію та 7892,05 грн. - за реактивну електричну енергію, що призвело до звернення позивача з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
В процесі розгляду справи, відповідач здійснив оплату основного боргу за активну електричну енергію на суму 383 270, 10 грн. та за реактивну електричну енергію на суму 13 595,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №73 та №74 від 12.06.2018р. та виписками по рахунку відповідача (в матеріалах справи).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи здійснені відповідачем оплати, суд дійшов висновку закрити провадження в частині стягнення основного боргу на суму 281 099, 68 грн. - за активну електричну енергію та 7892,05 грн. - за реактивну електричну енергію.
Відтак, станом на день розгляду справи, згідно клопотання від 15.06.2018р. позивач просить стягнути з відповідача 8007,26 грн. - пені за прострочення оплати активної електричної енергії, 224,72 грн. - пені за прострочення оплати реактивної електричної енергії, 730,90 грн. - 3% річних, 2113,75 грн. - інфляційних нарахувань та 4501,03 грн. судового збору.
Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання , що ним використовується.
Відповідно до ч.1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
У відповідності до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Стаття 216 ГК України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором. При цьому, у відповідності до ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).
Згідно п. 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених цим договором з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
На підставі зазначеного пункту договору, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати за використану електроенергію, позивачем правомірно нараховано відповідачу (за період з 22.02.2018р. по 10.04.2018р.) - 8007,26 грн. - пені за прострочення оплати активної електричної енергії та 224,72 грн. - пені за прострочення оплати реактивної електричної енергії (розрахунок в матеріалах справи).
Згідно ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7 додатку №2 до договору №09175 від 15.02.2008р. передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Згідно п.3.2 вищевказаної Постанови, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивачем, на підставі умов договору та ч.2 ст.625 ЦК України, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань правомірно нараховано відповідачу 730,90 грн. - 3% річних (за період з 22.02.2018р. по 10.04.2018р.) та 2113,75 грн. - інфляційних втрат (за період з 22.02.2018р. по 31.03.2018р.), відповідно до розрахунку долученого до позовної заяви.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на відсутність бюджетного фінансування на оплату використаної електричної енергії та важке фінансове становище Золочівського коледжу, судом до уваги не приймається, враховуючи вимоги ст.625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Суд зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ст. 617 ЦК України).
Суд звертає увагу відповідача на приписи ч.1 ст.96 ЦК України, згідно якої юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а також ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України якими встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору щодо оплати за спожиту електричну енергію, підтверджена матеріалами справи та становить 8007,26 грн. - пені за прострочення оплати активної електричної енергії, 224,72 грн. - пені за прострочення оплати реактивної електричної енергії, 730,90 грн. - 3% річних, 2113,75 грн. - інфляційних нарахувань. Доказів зворотнього суду не надано.
Крім того, згідно відзиву на позовну заяву, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення господарського суду на строк до 31.12.2018р.
Згідно ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Згідно п.7.1.1 та п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” відстрочкою є відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Господарсько-процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами ст. 86 ГПК України.
Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з винятковими (об'єктивними, непереборними) та виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
Питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.
При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки як для відповідача (боржника) при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом так і для позивача (стягувача) при затримці виконання рішення.
Суд звертає увагу, що відповідачем не подано жодних належних та обґрунтованих доказів важкого фінансового становища підприємства, доказів, що ускладнюють своєчасне виконання рішення суду, також не подано доказів того, що в майбутньому у відповідача з'являться кошти на погашення заборгованості.
З огляду на викладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, наведені обставини справи та здійснення відповідачем оплати основного боргу, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання про відстрочку виконання рішення суду на строк до 31.12.2018р. відмовити.
Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 46, 73, 74, 76-78, 129, 231, 233, 236-238, 240, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Золочівського коледжу Львівського національного аграрного університету, Львівська область, Золочівський район, с. Новоселище, (код ЄДРПОУ 00728440) на користь Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів, вул. Козельницька, 3 (код ЄДРПОУ 00131587) - 8007,26 грн. - пені за прострочення оплати активної електричної енергії, 224,72 грн. - пені за прострочення оплати реактивної електричної енергії, 730,90 грн. - 3% річних, 2113,75 грн. - інфляційних нарахувань та 4501, 03 грн. судового збору.
3. В частині стягнення основного боргу - провадження закрити.
Рішення складено 22.06.2018р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.