Справа №560/1212/15-ц
12 червня 2018 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з залі суду м.Дубровиця цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль» про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача та просить виділити їй в натурі належну їй 1/2 частку із нежитлової будівлі, торгівельного закладу, а також 1/2 частки земельної ділянки, що знаходиться по вулиці Миру, 1а, в м. Дубровиця Рівненської області, згідно із можливим варіантом виділу, запропонованого висновком судової інженерно-технічної експертизи.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 вересня 2000 р. між нею та відповідачем був укладений шлюб, який в подальшому в 2012 році було розірвано. У період зареєстрованого шлюбу із відповідачем сторонами було набуто майно, зокрема: нежитлову будівлю - торгівельний заклад, який знаходиться по вулиці Миру, 1а, в м.Дубровиця, Рівненської області та земельну ділянку площею 0,0177 га, розташовану за цією ж адресою. 29 жовтня 2013 р. та 15 січня 2014 р. за позивачем було зареєстровано право власності на 1/2 частку вищезазначених будівлі та земельної ділянки.
Тому, вказує, що на підставі ч.1 ст.364 ЦК України має право на виділ в натурі належної їй ? частки із торгівельного закладу та земельної ділянки, розташованих по вулиці Миру, 1а, в м.Дубровиця Рівненської області, а також на підставі ч.3 ст.358 ЦК України вказує, що має право на надання їй у користування частини приміщення торгівельного закладу у натурі, яка відповідає належній їй ? частці у праві власності на це майно.
Від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.
Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Як вбачається із поштового повідомлення (а.с.13), відповідач отримав судову повістку 02 червня 2018 року, проте ні він, ні його представник в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, тому суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.
Від представника третьої особи до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони з 02 вересня 2000 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який на підставі рішення Дубровицького районного суду від 24 квітня 2012 року розірвано (Т.1, а.с.4).
У період шлюбу відповідачем було придбано нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю - торгівельний заклад, який знаходиться по вулиці Миру, 1а, в м.Дубровиця Рівненської області та земельну ділянку площею 0,0177 га, розташовану за цією ж адресою, що підтверджується договорами купівлі - продажу від 10 квітня 2008 року та від 21 жовтня 2008 року (Том 1, а.с.10,11).
Вказане майно рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 19 червня 2013 року було поділено між сторонами і визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по ? частині нежитлової будівлі (торгівельного закладу), який знаходиться в м. Дубровиця по вул. Миру, 1-а, Рівненської області (Т.1, а.с.5-7).
Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №11983924 від 31.10.2013 року та №16451791 від 21.01.2014 року, ОСОБА_1 має у спільній частковій власності 1/2 частину будівлі, торгівельного закладу, нежитлової будівлі та земельну ділянку кадастровий номер: 5621810100:01:008:0142 за адресою: Рівненська область, Дубровицький район м.Дубровиця, вул. Миру, буд. 1а ( Том 1, а.с.8,9).
За клопотанням сторін Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 03 червня 2016 року було призначено по справі судову інженерно-технічну експертизу. На вирішення експертам поставлено наступні питання: -чи є технічна можливість, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, виділити в натурі одному із співвласників 1/2 частку із нежитлової будівлі торгівельного закладу, що знаходиться по вулиці Миру, 1-а, в м.Дубровиця Рівненської області із урахуванням того, що є два співвласники цього об'єкта нерухомого майна, кожному з яких належить по 1/2 частці, і якщо так, то які варіанти виділу 1/2 частки із цього торгівельного закладу можливо визначити? -чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів виділити в натурі одному із співвласників 1/2 частку із земельної ділянки, що знаходиться по вулиці Миру, 1-а, м.Дубровиця Рівненської області, відповідно до часток двох співвласників цієї земельної ділянки (належить по 1/2 частці кожному), і якщо так, то які варіанти виділу цієї частки земельної ділянки можливі з урахуванням запропонованих при відповіді на попередні питання варіантів виділу 1/2 частки із торгівельного закладу, який знаходиться на цій земельній ділянці? - яка ринкова вартість нежитлової будівлі (торгівельного закладу) та земельної ділянки, що знаходяться по вулиці Миру, 1-а, в м.Дубровиця Рівненської області? (Том 1, а.с.150).
Відповідно до висновку судово інженерно-технічної експертизи складеного Волинським відділенням Львівського Наково-дослідного інституту судових експертиз №7575-7576 від 11 травня 2017 року, виділення в натурі одному із співвласників ? частки із нежитлової будівлі торгівельного закладу, що знаходиться по вулиці Миру, 1-а, в м.Дубровиця Рівненської області, без порушення вимог п.4.3, п.6.1.7, п.6.1.8, 6.1.9, п.6.2.10, п.8.8 державних будівельних норм ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» є технічно неможливим. Так як виділення в натурі одному із співвласників ? частки із нежитлової будівлі торгівельного закладу, що знаходиться по вулиці Миру, 1-а, в м.Дубровиця Рівненської області, без порушення вимог п.4.3, п.6.1.7, п.6.1.8, 6.1.9, п.6.2.10, п.8.8 державних будівельних норм ДБН В.2.2-23:2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі» є технічно неможливим, то виділити в натурі одному із співвласників ? частку із земельної ділянки, на якій розташована досліджувана будівля, відповідно до часток двох співвласників цієї земельної ділянки не вдається можливим. Ринкова вартість нежитлової будівлі (торгівельного закладу) та земельної ділянки, що знаходиться по вулиці Миру, 1-а, в м.Дубровиця Рівненської області, станом на дату проведення експертизи становить 743700,00 грн. (Том 1, а.с.174-186).
Положеннями ч.2 ст.183 ЦК України визначено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до ч.2 ст.370 ЦК України, у разі виділу частки із, майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.
Відповідно до ч.3 ст.370 Цивільного кодексу України, виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
За положеннями статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України усі громадяни є рівними у своїх правах, усім забезпечуються рівні умови здійснення своїх, у тому числі майнових прав, а відтак правовий режим спільної часткової власності визначається з урахуванням інтересів усіх співвласників.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Згідно ч.ч.1-3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Згідно ч.1-3 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
За правилами ч. 5 ст.319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.
У позовній заяві позивач вказувала, що у разі, якщо за наслідками проведення судової-інженерно-технічної експертизи буде встановлено, що виділ у натурі частки із торгівельного закладу, або земельної ділянки не допускається, згідно із законом або є неможливим, то в такому випадку будуть підстави для встановлення порядку користування цим неподільним об'єктом із наданням їй та відповідачу у користування конкретної частини цього спільного майна та вказувала, що в такому випадку будуть підстави для зміни предмету позову.
Відповідно до ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Проте, заяви про зміну предмету позову позивачем протягом усього часу, після надходження висновку інженерно-технічної експертизи не подано, тому посилання є безпідставні.
Крім того, ОСОБА_2 в процесі розгляду справи було подано зустрічний позов про припинення права на частку в спільному майні, проте за його заявою, поданою у зв'язку з відсутністю фінансової можливості виплатити позивачу за первісним позовом грошову компенсацію за належну їй частку майна, ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 26 квітня 2018 року зустрічний позов було залишено без розгляду. Тому, з врахуванням зазначеного, оскільки відповідно до висновку експертизи торгівельний заклад, а також земельна ділянка, на якій торгівельний заклад розташований по вулиці Миру, 1а, в м.Дубровиці Рівненської є неподільними, встановлення порядку користування ними між сторонами не досягнуто, а позивач, яка бажає виділу не надала згоди на присудження їй грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно. тому у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль» про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повний текст судового рішення виготовлено 21 червня 2018 року.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області ОСОБА_4