Апеляційний суд міста Києва
20 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 (Паленик),
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальні провадження № 12015100090007654, № 12016100090004503, № 12017100090000560, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , судимого:
1) вироком Жовтневого районного суду м. Києва від 13.02.1998 року
за ч.2 ст.141, ч.3 ст.140 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі
з конфіскацією майна;
2) вироком Печерського районного суду м. Києва від 29.03.2002 року
за ч.3 ст.185, ч.2 ст.309 КК України на 3 роки позбавлення волі;
3) вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18.05.2005 року
за ст.15, ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
4) вироком Оболонського районного суду м. Києва від 17.12.2009 року
за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України на 5 років позбавлення волі
з конфіскацією майна, постановою Уманського міськрайонного суду
Черкаської області від 25.03.2013 року звільненого умовно-достроково,
невідбутий строк 1 рік 6 місяців 26 днів,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 18 січня 2018 року,
Справа № 11-кп/796/1127/2018
Категорія: ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 18.01.2018 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України і йому призначено покарання:
- за ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі;
- за ч.2 ст.186 КК України - 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Також судом прийнято рішення про залік досудового тримання під вартою. На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року) ОСОБА_8 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 19.01.2017 року по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі і на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 2046-VIII від 18.05.2017 року) з 21.06.2017 року - з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Із змісту апеляційної скарги обвинуваченого вбачається, що він просить вирок суду першої інстанції змінити і зарахувати йому у строк відбування покарання попереднє ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 19.01.2017 року до дня набрання вироком законної сили включно.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, ОСОБА_8 посилається на ст.58 Конституції України, ст.5 КК України стосовно зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, і вважає, оскільки на час його затримання діяла ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року), яка в подальшому була змінена, чим погіршено його становище, суд повинен був застосувати положення вказаної норми щодо нього саме в попередній редакції.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого і захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити; доводи прокурора, який просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи, що судом першої інстанції прийнято правильне рішення про залік досудового тримання під вартою; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_8 повторно вчинив злочини проти власності за наступних обставин.
5 серпня 2015 року близько 10 години ОСОБА_8 , знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , помітив на дивані планшет “Galaxy tab 3” вартістю 2 189 гривень 97 копійок, який належав ОСОБА_10 . Реалізовуючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю сторонніх осіб та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_8 поклав планшет у пакет і залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Крім того, 17 квітня 2016 року близько 8 години 50 хвилин ОСОБА_8 , знаходячись поруч з технічним приміщенням, розташованим на першому поверсі в будинку АДРЕСА_3 , будучи впевненим, що на столі в приміщенні знаходиться телевізор, вирішив таємно його викрасти. Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_8 скористався тим, що в технічному приміщенні нікого не було, вхідні двері відчинені і за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу зайшов всередину, таємно викрав звідти телевізор “SHARP” MODEL 14 B-SC S\N 404582926 вартістю 2 000 гривень, який належав ОСОБА_11 , та направився до виходу. В цей час його злочинні дії були викриті консьєржем ОСОБА_11 , однак ОСОБА_8 , розуміючи це і не звертаючи уваги на зауваження потерпілої, продовжив утримувати при собі телевізор і залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_11 майнової шкоди на суму 2 000 гривень.
Крім того, 18 січня 2017 близько 16 години ОСОБА_8 , знаходячись у технічному приміщенні, розташованому на першому поверсі в будинку АДРЕСА_3 , де очікував на знайомого, помітив у ОСОБА_11 гаманець з грошовими коштами, який вирішив таємно викрасти. Реалізовуючи свій умисел, ОСОБА_8 скористався тим, що консьєрж ОСОБА_11 вийшла з приміщення і за його діями ніхто не спостерігає, та взяв гаманець вартістю 100 гривень, в якому знаходились грошові кошти в сумі 587 гривень, пенсійне посвідчення на її ім'я та платіжна картка “Ощадбанк”, які матеріальної цінності не представляють. Однак, будучи помічений під час вчинення крадіжки ОСОБА_11 , яка намагалась його зупинити, ОСОБА_8 , розуміючи, що його злочинні дії викриті, продовжив утримувати при собі гаманець і залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнової шкоди на загальну суму 687 гривень.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються наявними в ньому доказами і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно; та за ч.2 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, і призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Правильно судом застосовано і положення ч.5 ст.72 КК України при прийнятті рішення про залік досудового тримання під вартою.
Згідно з ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання” від 26.11.2015 року № 838-VIII зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
У відповідності з цією ж нормою у строк попереднього ув'язнення включався строк тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.
Вказана редакція ч.5 ст.72 КК України набрала чинності 24.12.2015 року і діяла до 20.06.2017 року включно.
Законом України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення” від 18.05.2017 року № 2046-VIII, який набрав чинності 21.06.2017 року, ця норма викладена в наступній редакції.
Попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.5 КК України, положення якої кореспондуються з ст.58 Конституції України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Вказаний принцип ретроактивності в повному обсязі було враховано судом першої інстанції, оскільки після набрання чинності законом України про кримінальну відповідальність, який не встановлював злочинність діяння і не посилював кримінальну відповідальність, але, фактично, погіршив становище обвинуваченого в частині регулювання предмету стосовно заліку попереднього ув'язнення, тим не менше тримання ОСОБА_8 під вартою протягом дії закону у попередній редакції було зараховано у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Тобто зворотна дія закону в часі у поточній редакції до нього застосована не була.
За таких обставин підстави для зміни вироку та задоволення апеляційної скарги обвинуваченого відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 18 січня 2018 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3