Апеляційне провадження № 22-ц/796/5316/2018 Головуючий у 1 інстанції - Піхур О.В.
Унікальний номер справи № 761/2498/18 Доповідач - Андрієнко А.М.
21 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді Андрієнко А.М.
Суддів: Заришняк Г.М.
МараєвоїН.Є.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гартування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова ОлександраЮрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним,
В листопаді 2017 року позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулись до суду з позовом доУповноваженої особи Фонду гартування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.01.2018 року вказані позовні вимоги роз'єднано в окремі самостійні провадження.
Виділено в окреме провадження позов ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гартування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гартування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним.
Не погоджуючись із ухвалою суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала була винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що позови про відшкодування коштів за вкладами є цивільно-правовими спорами, оскільки ґрунтуються на цивільно-правових угодах, укладених між клієнтом та банком, позов пов'язаний із правом особи на її особисте майно ( вклад), яке було передано в банк на зберігання.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, що не з'явились.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження по справі, суд виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» зазначене у Наказі №42/2 від 01.06.2016 року в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет нікчемності, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» по перерахуванню коштів на рахунки позивача ОСОБА_3 на загальну суму 15 219,49 грн.; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно позивача, який має право на відшкодування коштів у розмірі 15 219,49 грн., які знаходяться на поточних рахунках позивача ОСОБА_3 в ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 27.04.2016 року.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких спорів проводиться за правилами іншого судочинства.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, регулюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі по тексту Закон № 4452-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої ст. 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Отже правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку - боржника і не породжують прав та обов'язків для банку.
Саме тому у ч. 8 ст. 36 Закону № 4452-VI зазначено, що дія Закону № 2343-ХІІ на банки не поширюється.
Відтак, відсутні підстави вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участі банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.
Наведене свідчить, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно - правовим і не є спором у зв'язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону № 4452-VI).
Така правова позиці викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №820/11591/15.
Положення про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах, зокрема, і у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, міститься в п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач ставив питання про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладами за рахунок Фонду , а також оспорював виключно дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», як суб'єкта владних повноважень, а тому суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Посилання апелянта на ту обставину, що справу необхідно розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки спір ґрунтується на цивільно-правових угодах, укладених між клієнтом та банком, позов пов'язаний із правом особи на її особисте майно ( вклад), яке було передано в банк на зберігання, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки позивач звернувся до суду із позовом не до банку, а саме до Фонду, як до органу владних повноважень.
За таких обставин, суддею першої інстанції було дотримано норми матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів прийшла до висновку про залишення ухвали без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегіясуддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 червня 2018 року.
Головуючий: Судді :