20 червня 2018 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 761/2512/18
Апеляційне провадження № 22-ц/796/5331/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Білич І.М., Шахової О. В.,
при секретарі - Іваницькій О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Піхур О.В. 17 травня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним,
Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У грудні 2017 року позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 звернулись до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 липня 2016 року №1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з даним рішенням, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський». Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 01 вересня 2016 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до якого всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову О.Ю. з 05 вересня 2016 року.
Так, позивачам у встановлені Законом терміни після розпочатої процедури ліквідації гарантована сума виплачена не була, на що позивачами на адресу уповноваженої особи Фонду скеровано заяви із вимогою про включення до Переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми. Разом з тим, уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку прийнято рішення про нікчемність правочину, оформленого Наказом від 01 червня 2016 року №42/2 «Про затвердження висновків комісії та перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними». Позивачі вважають таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято без належного правового обґрунтування.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 січня 2018 року виділено в окреме провадження, зокрема, позов ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом, скасування рішення про визнання правочину нікчемним.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2018 року провадження у даній справі - закрито (а.с.113-116).
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 22 травня 2018 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2018 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема, тим, що судове рішення не відповідає вимогам частини 2 та частини 5 статті 263 ЦПК України, оскільки є необґрунтованим, судом повно і всебічно не з'ясовано обставини справи та не надано оцінки усім аргументам позивача, викладеним у позовній заяві. Так, суд помилково закрив провадження у справі, оскільки спори, які виникають з питань відшкодування вкладів фізичних осіб, повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства, а юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється, що підтверджується висновками Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
До суду апеляційної інстанції учасники справи та/або їх представники не з'явились, по дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, а тому колегія суддів вважала за можливе на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглядати справу за їх відсутності.
14 червня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшов відзив Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», з якого, зокрема, вбачається, що при розгляді даної справи судом першої інстанції досліджувалася реальна правова природа відносин, що виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду, з'ясовано позовні вимоги позивача, статус Фонду, мета його створення, завдання, повноваження та обов'язки Фонду та інше. Враховуючи, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України. Велика Палата Верховного суду постановою від 12 квітня 2018 року у справі №820/11591/15 дійшла висновку, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і не є спором у зв'язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п.4 ч.2 ст.4 Закону №4452-VI).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що обсяг та зміст конкретних обставин даної справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що не включення рахунку позивача до переліку рахунків, за яким вона зможе отримати відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також незгода з рішенням про віднесення правочину до переліку нікчемних, підстави визнання яких встановлені законом, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, регулюються Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону (…).
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої ст. 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Отже, правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов'язків для банку. Саме тому у ч. 8 ст. 36 Закону № 4452-VI зазначено, що дія Закону № 2343-ХІІ на банки не поширюється.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участі банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.
Наведене свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами, є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону № 4452-VI).
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №804/15159/15.
Положення про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, і у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, містить п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України.
В даному випадку, звертаючись до суду з позовом, позивач оспорювала виключно дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», як суб'єкта владних повноважень, та ставила питання про скасування рішення про визнання правочину нікчемним та визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом (оскільки її не включено до Переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми). Тому, у справі яка переглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку з порушенням відповідачем права позивача на отримання з рахунку Банку грошей та включення до реєстру вкладників, які мають право на виплату гарантованої за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суми.
Зважаючи на викладене, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Доводи скаржника про те, що даний спір, який виник з питання відшкодування вкладів фізичних осіб, повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, є необґрунтованими та спростовуються наведеним вище.
Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №461/12052/15-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15, постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №910/8132/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №755/1700/16-ц, є безпідставними, оскільки вказані постанови не мають жодного відношення до даної справи та не містять жодного правового висновку щодо юрисдикції справ за позовом фізичної особи до Уповноваженої особи Фонду та/або Фонду стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат.
Інша судова практика, на яку посилається представник позивача, не має тотожного предмета спору, підстав позову та аналогічних обставин справи із позовними вимогами у справі, що переглядається.
Інші аргументи та доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києвавід 17 травня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: І.М.Вербова
Судді: І.М. Білич
О.В.Шахова
Повний текст судового рішення складено 20 червня 2018 року