20 червня 2018 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 760/26834/14-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/796/5362/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Білич І.М., Шахової О. В.,
при секретарі - Іваницькій О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Кізюн Л. І. 10 квітня 2018 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про розірвання кредитного договору,
Згідно п.3 Розділу XIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача, з урахуванням збільшення позовних вимог, 110 480, 95 доларів США, судові витрати покласти на відповідача.
У серпні 2015 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернулась із зустрічною позовною заявою про розірвання кредитного договору № СM-SME001/211/2007 від 23 липня 2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», стягнення на користь ОСОБА_2 з ПАТ «ОТП Банк» судових витрат.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 23 березня 2016 року зустрічний позов прийнято до розгляду з первісним позовом (ухвала занесена до журналу судового засідання від 23 березня 2016 року).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року позовну заяву ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк» про розірвання кредитного договору залишено без розгляду (а.с. 199 - 200).
Не погоджуючись в повному обсязі з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_2 22 травня 2018 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема, неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права.
Скаржник зазначає, що судових повісток не отримував, про дату, час та місце судових засідання під розписку не повідомлявся. Тобто, не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Крім того, про судове засідання, призначене на 10 квітня 2018 року о 15 год. 00 хв., дізнався близько обіду завдяки інформації, розміщеній на офіційному сайті «Судова влада». Однак, у зв'язку з хворобою, не мав можливості з'явитись у судове засідання, про що повідомив телефоном.
До суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином шляхом направлення судових повісток-повідомлень рекомендованою кореспонденцією, а тому колегія суддів вважала за можливе на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглядати справу за їх відсутності.
18 червня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшла заява представника скаржника ОСОБА_2 - ОСОБА_5, діючої згідно довіреності, про залишення апеляційної скарги без розгляду.
Разом з тим, процесуальним законом не передбачено такої дії, як залишення апеляційної скарги без розгляду, у зв'язку з чим подана заява не може бути задоволена.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Залишаючи первісний та зустрічний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в судові засідання, призначені на 16 січня та 10 квітня 2018 року представник позивача за первісним позовом (представник відповідача за зустрічним позовом) та відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення відділення поштового зв'язку, які містяться в матеріалах справи. Крім того, інформацію про розгляд даної справи завчасно було опубліковано на сайті «Судова влада». На момент розгляду справи суду не надано жодних відомостей про зміну їх проживання/перебування, будь-яких заяв про розгляд справи у відсутність позивача на адресу суду не надходило, матеріали справи таких заяв/клопотань не містять. При цьому, законодавець вказав суду на те, що позовна заява залишається без розгляду у разі повторної неявки позивача в судове засідання, незалежно від наявності поважних чи неповажних причин.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Пунктом 2 ч.2 ст.223 ЦПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до п.2 ч.3 вказаної норми, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Частиною 5 статті 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Виходячи зі змісту п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у судові засіданні, призначені на 16 січня 2018 року та 10 квітня 2018 року ні представник позивача за основним позовом (представник відповідача за зустрічним позовом), ні позивач за зустрічним позовом (відповідач за основним позовом) не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується відповідними зворотними повідомленнями (том ІІІ а.с.176, 177, 195, 196, 197).
Також, як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено судом першої інстанції, на час розгляду справи будь-яких заяв про розгляд справи у відсутності позивача на адресу суду не надходило, клопотання такого характеру в матеріалах справи відсутні.
Крім того, на час розгляду справи ні представником позивача за первісним позовом, ні позивачем за зустрічним позовом не було надано жодних відомостей (не надходило жодних заяв) про зміну місця проживання/перебування/місцезнаходження.
Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що постановлена ухвала є законною та обґрунтованою, відповідає вимогам процесуального закону.
Доводи скаржника про те, що судових повісток він не отримував, про дату, час та місце судових засідання не повідомлявся, крім того, про судове засідання, призначене на 10 квітня 2018 року о 15 год. 00 хв. дізнався близько обіду завдяки інформації, розміщеній на офіційному сайті «Судова влада», є необґрунтованими, жодними доказами не підтвердженими та такими, що повністю спростовуються встановленими обставинами справи та письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Інші аргументи та доводи апеляційної скарги не дають жодних підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 10 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: І.М.Вербова
Судді: І.М. Білич
О.В.Шахова
Повне судове рішення складено 20 червня 2018 року