19 червня 2018 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,-
Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.
Відповідно до постанови, ОСОБА_2 25 грудня 2017 року приблизно в 14 год. 30 хв. біля будинку № 21- б по проспекту Оболонському в м. Києві керував автомобілем «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_1 та в порушення п. 10.9 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), рухаючись заднім ходом не переконався у безпечності маневру та здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота», номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2просить змінити постанову суду в частині накладення адміністративного стягнення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень. Одночасно апелянт ставить питання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що він строк пропустив із поважних причин.
Апелянт зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції він не був присутнім, оскільки не отримував судову повістку. ОСОБА_2 звертає увагу на те, що копію судового рішення отримав 25 квітня 2018 року та 27 квітня 2018 року він подав апеляційну скаргу, а тому вважає, що строк на оскарження пропустив з поважних причин і просить його поновити.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, проте, на його думку, суд першої інстанції цього не врахував та не дослідив під час ухвалення рішення.
Апелянт звертає увагу на те, що він щиро розкаюється у вчиненому правопорушенні та повністю визнає свою вину, за останні двадцять років вперше притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення без тяжких наслідків, оскільки пошкодження транспортних засобів є незначними.
З огляду на це, апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував ці обставини, а тому постанова суду підлягає зміні в частині накладення адміністративного стягнення.
В суд апеляційної інстанції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явилися, належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від сторін провадження не надходило.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин.
Відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 06 лютого 2018 року судом за відсутності ОСОБА_2 ухвалене рішення про визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В той же час матеріали справи містять дані про отримання ОСОБА_2 копії постанови 25 квітня 2018 року.
З урахуванням положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпро право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що під час розгляду справи суд першої інстанції цих вимог закону дотримався не в повній мірі.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 не заперечує, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, проте вважає, що судом не в повній мірі враховано особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, які пом'якшують відповідальність, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність.
Викладений у постанові судді висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є законним та обґрунтованим, та ніким не оскаржується.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Розглянувши справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі не з'ясував вказані обставини та наклав стягнення, яке не відповідає обставинам вчиненого правопорушення та особі винного.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 порушив п. 10.9 ПДР України, рухаючись заднім ходом не переконався у безпечності маневру та здійснив зіткнення з іншим автомобілем, внаслідок чого обидва автомобілі отримали незначні механічні ушкодження, що підтверджуються наданими апелянтом фотокартками.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що визнає свою вину у вчиненому та щиро кається, що є обставиною, яка пом'якшує його відповідальність.
В той же час, апеляційний суд зазначає, що матеріали провадження не містять будь - яких даних, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність застосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке є найбільш суворим.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Санкція ст. 124 КУпАП є альтернативною та передбачає накладення адміністративного стягнення, як штрафу, так і позбавлення права керування транспортними засобами.
Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення права керування транспортними засобами застосовуються за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом.
Проте, при накладенні на ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд першої інстанції не мотивував, чому саме цей вид стягнення підлягає застосуванню.
У зв'язку з викладеним вище, враховуючи те, що ОСОБА_2 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, наявність незначних механічних пошкоджень транспортних засобів, суд вважає можливим змінити вид адміністративного стягнення, накладений судом першої інстанції, на більш м'який - у вигляді штрафу, що буде достатнім для запобігання вчиненню ним нових правопорушень.
З цих підстав апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, змінити, накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) грн.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун