12 червня2018 року
м. Київ
Провадження № 11-65 сап18
10 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду з позовом до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу від 10 липня 2017 року № 357/2017 «Про призначення суддів Верховного Суду».
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 січня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження за його позовною заявою. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Великої Палати Верховного Суду, якою 26 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження.
Як убачається зі змісту поданої апеляційної скарги, ОСОБА_1 не погоджується з обґрунтуванням рішення Верховного Суду тим, що на підставі положень частини 2 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) він як позивач не є суб'єктом правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний акт Президента України. На думку ОСОБА_1, суд своєю ухвалою позбавив його права, передбаченого частиною 1 статті 55 Конституції України, на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, та доступу до правосуддя. За змістом позовних вимог, ОСОБА_1 оспорює законність призначення 113 суддів Верховного Суду, 17 із яких обрано до Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до вимог частини третьої статті 39 КАС України ОСОБА_1протягом десяти днів з дня отримання ним ухвали про відкриття провадження у справі заявив відвід усім суддям Великої Палати Верховного Суду. Мотивуючи підставу для відводу суддів, ОСОБА_1, послався на пункт 2 частини першої статті 36 КАС України, а саме на те, що судді прямо заінтересовані в розгляді його справи та в залишені рішення суду першої інстанції без змін.
Обґрунтовуючи наявність такої підстави, ОСОБА_1 зазначив, що предметом позову є Указ Президента України про призначення суддів Верховного Суду, у тому числі й суддів Великої Палати. На думку скаржника, у разі відкриття провадження у справі та задоволення позову стане зрозумілим, що всіх суддів Верховного Суду призначено з умисним і грубим порушенням порядку їх обрання. Оскільки від вирішення справи залежить професійна кар'єра всіх суддів Великої Палати Верховного Суду, скаржник вважає, що вони не можуть створити неупереджений склад суду, що порушує конституційне право ОСОБА_1 на справедливий суд.
Перевіривши наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід суддів доводи, та з огляду на те, що іншого суду, ніж ВеликаПалата Верховного Суду, для вирішення питання про відвід усіх суддів цього колегіального органу законодавством не встановлено, Велика Палата Верховного Суду 12 березня 2018 року постановила ухвалу про відсутність підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 відводу.
При розгляді справи ОСОБА_1 заявив клопотання, в якому просив Велику Палату Верховного Суду передати справу на розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду в зв'язку з існуванням, на його думку, у всіх суддів Великої Палати Верховного Суду реального конфлікту інтересів.
Своє клопотання ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в наведеній ситуації суд вважається несправедливим, а його рішення буде необґрунтованим і упередженим, оскільки судді, які розглядають апеляційну скаргу, мають приватний інтерес, тобто, на його переконання, очевидним є конфлікт інтересів.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду, Велика Палата Верховного Суду 12 червня 2018 року постановила ухвалу, якою відмовила у задоволенні заявленого клопотання з огляду на те, що:
- за інстанційною юрисдикцією судом першої інстанції для розгляду справ щодо оскарження актів Президента України є Верховний Суд, а єдиною компетентною апеляційною інстанцією щодо перегляду його рішень - Велика Палата Верховного Суду;
- Рада суддів України ухвалила рішення про відсутність конфлікту інтересів у суддів Великої Палати Верховного Суду при розгляді зазначеної справи.
В цілому погоджуючись із прийнятим рішенням щодо заявленого клопотання ОСОБА_1 про відмову у передачі справи на розгляд Київського апеляційного адміністративного суду, вважаю за доцільне висловити окрему позицію щодо застосованого процесуального порядку вирішення заявленого всім суддям Великої Палати Верховного Суду відводу.
1. Як убачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є указ Президента України про призначення суддями Верховного Суду всіх суддів, до кола яких входять і судді Великої Палати, тобто суть спору зводиться до законності формування складу державного органу та перебування суддів на займаних посадах.
2. Наведені обставини, на мою думку, можуть викликати у стороннього спостерігача враження конфлікту інтересів у суддів Великої Палати Верховного Суду в зв'язку з наявністю в них власного, приватного інтересу.
3. Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон №1700-VII) визначено терміни, якими розтлумачено наявність реального або потенційного конфлікту інтересів у службової особи, зокрема:
- потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;
- приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
- реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
4. Статтею 35 Закону № 1700-VII встановлено особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
5. За змістом частини першої цієї статті правила врегулювання конфлікту інтересів в діяльності суддів, суддів Конституційного Суду України визначаються законами, які регулюють статус відповідних осіб та засади організації відповідних органів.
6. Відповідно до пункту 6 частини восьмої статті 133 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Рада суддів України здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом).
7. Судді Великої Палати Верховного Суду зверталися до Ради суддів України щодо надання роз'яснення про те, чи існує конфлікт інтересів під час розгляду справи № 800/587/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 січня 2018 року .
8. За зверненням Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2018 року № 24 Рада суддів України ухвалила рішення про відсутність конфлікту інтересів у суддів Великої Палати при розгляді зазначеної справи. Так, Рада суддів України, з урахуванням усталеного підходу у міжнародній практиці в оцінці ситуації стосовно конфлікту інтересів, зазначила у своєму рішенні від 8 червня 2017 року № 34, що при розгляді конкретної справи не утворює конфлікту інтересів такий приватний інтерес, який мають усі інші судді, а ситуації, які стосуються усіх, а не тільки конкретного судді, не є конфліктом інтересів.
9. Водночас, як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23 об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
10. Принцип об'єктивності судді є обов'язковою умовою належного виконання ним своїх посадових обов'язків. Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію розумного спостерігача. У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (по різним причинам) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому судді належить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні фактори, зокрема такі, як заінтересованість у вирішенні конкретної справи. У зв'язку з цим, навіть прояви неупередженості мають значення, іншими словами, «правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись».
11. З метою забезпечення судом необхідної довіри, потрібно також ураховувати внутрішню організацію суду. Існування процедур для забезпечення безсторонності у національному законодавстві, а саме, правил, що регулюють відсторонення суддів, є важливим фактором (див. Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) [ВП], §§ 99-100). Такі правила демонструють спробу законодавства усунути всі сумніви стосовно неупередженості судді або суду у справі і забезпечити безсторонність шляхом ліквідації причин таких сумнівів. Більш того, для забезпечення безсторонності законодавство спрямоване на усунення будь-яких проявів упередженості і, таким чином, сприяє довірі суспільства до суду (Meznaric v. Croatia (Межнаріч проти Хорватії), § 27).
12. Однак, Велика Палата Верховного Суду, враховуючи закріплені у параграфі 2 глави 2 розділу І та статті 40 КАС України правила інстанційної юрисдикції й порядок вирішення заявленого відводу, прийшла до висновку, що іншого суду для вирішення питання про відвід усіх суддів такого колегіального органу Верховного Суду як Велика Палата законодавством не встановлено, і тому вирішила заявлений відвід власним рішенням.
13. Водночас, необхідно визнати, що в національному законодавствінаявні процесуальні механізми для забезпечення безсторонності суду, які мали б бути застосовані в ситуації заявлення відводу всім суддям Великої Палати.
14. Так, відповідно до ч.7 ст.40 КАС України питання про відвід судді Великої Палати розглядає Велика Палата. У розгляді Великою Палатою питання про відвід не бере участі суддя, якому такий відвід заявлено. Тож, заявлені відводи мали б бути розглянуті суддями Великої Палати без участі суддів, яким такі відводи заявлені.
15. Враховуючи той факт, що було заявлено відводи всім суддям Великої Палати Верховного Суду, тобто всім суддям, які відповідно до автоматичного розподілу являли собою склад суду, який мав розглядати справу, в якій ці відводи і були заявлені, був відсутній правомочний склад суду в розумінні ч.11 ст.33 КАС України, який міг би здійснити розгляд заявлених відводів.
16. За таких обставин спеціальна норма - ч. 7 ст. 40 КАС України - вже не могла б бути застосовною, адже викладені в ній положення визначають лише порядок вирішення заявлених відводів окремим суддям Великої Палати Верховного Суду, а не всьому її складу.
17. У такому випадку, як визначено в ч. 6 ст. 7 КАС України, необхідно застосовувати аналогію закону, зокрема звертатися до більш загальних положень, за якими вирішуються заявлені відводи. Так, ураховуючи підстави заявленого ОСОБА_1 відводу та керуючись ч. 5 ст. 40 КАС України, якщо питання про відвід судді неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то така справа для вирішення питання про відвід судді передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду.
18. Для визначення такого суду, необхідно встановити судом якої інстанції є ВеликаПалата Верховного Суду при здійсненні розгляду справи заявника, в межах провадження якої і було заявлено відвід.
19. Враховуючи положення ст. 45 Закону № 1402-VIII, Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права та діє як суд апеляційної інстанції у справах, розглянутих Верховним Судом як судом першої інстанції. Велика Палата Верховного Суду при здійсненні розгляду справи заявника, в межах провадження якої і було заявлено відвід, діє як суд апеляційної інстанції.
20. Найбільш територіально наближеним до Верховного Суду судом апеляційної інстанції відповідної юрисдикції є Київський апеляційний адміністративний суд.
21. Таким чином, на мою думку, хоча рішенням Ради суддів України від 8 червня 2017 року № 34 надано відповідь про відсутність конфлікту інтересів при розгляді цієї справи у суддів Великої Палати, однак, за наявності в ОСОБА_1 суб'єктивних сумнівів в упередженості суддів Великої Палати Верховного Суду, з метою забезпечення права на справедливий судовий розгляд, зміцнення суспільної довіри до судової влади, доцільно було передати заявлений суддям Великої Палати Верховного Суду відвід - Київському апеляційному адміністративному суду для розгляду.
22. Водночас, враховуючи закріплені в параграфі 2 глави 2 розділу І КАС України правила інстанційної юрисдикції, треба погодитись із наведеними мотивами в ухвалі від 12 червня 2018 року, що іншого суду, ніж Велика Палата Верховного Суду, для розгляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 січня 2018 року в адміністративній справі за його позовом до Президента України про скасування Указу від 10 липня 2017 року № 357/2017 «Про призначення суддів Верховного Суду» - немає.
Суддя Великої Палати Верховного Суду О.Г. Яновська