Постанова
Іменем України
18 червня 2018 року
м. Київ
справа №755/3066/17
провадження № 61-12281св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В.І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
зацікавлена особа - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Асоціації українських банків на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 липня 2017 року в складі судді Мараєва Н. Є.,
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 липня 2017 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Скасовано рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Асоціація українських банків подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду першої інстанції.
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 28 липня 2017 року в прийнятті апеляційної скарги Асоціації українських банків відмовлено. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що Асоціація українських банків не є стороною у справі, а суд не вирішував питання про її права, інтереси та обов'язки.
У серпні 2017 року Асоціація українських банків подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми статей 292, 297 ЦПК України та не звернув уваги на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи порушив норми процесуального права, не розглянув заяву Асоціації Українських Банків про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
28 лютого 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
26 травня 2015 року Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків у складі третейського судді Ярошовця В. М., на підставі третейської угоди, що міститься в кредитному договорі № 36/03-8 від 12 березня 2008 року (пункт 6.2), укладеному між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 ухвалив рішення про задоволення позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнув з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 338 738,67 грн заборгованості за договором та 3 787,39 грн третейського збору.
ОСОБА_4 звернулась до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, мотивуючи свої вимоги тим, що справа не підвідомча третейському суду.
Скасовуючи рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що боржник за кредитним договором є споживачем послуг Банку, кредит надавався в іноземній валюті, у зв'язку з чим спір щодо стягнення заборгованості за кредитом третейському суду в силу положень пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди» не підвідомчий.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Асоціація українських банків звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою про скасування зазначеного судового рішення. Мотиви скарги зводяться до того, що місцевий суд неправильно застосував положення норм процесуального права, відмовив у розгляді заяви про залучення до участі у справі в якості третьої особи, неправильно застосував закон під час вирішення справи по суті.
У справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду особами, які беруть участь у справі, є учасники третейського розгляду, особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, треті особи, а також представники цих осіб (частина друга статті 26 ЦПК України ).
Згідно з частиною першою статті 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін.
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, може сама звернутися з заявою про свою участь у справі.
В цьому випадку, якщо особи, які беруть участь у справі, заперечують проти залучення чи допуску третьої особи до участі в справі, це питання вирішується судом залежно від обставин справи (частина п'ята цієї статті).
З питання залучення або допуску до участі в справі третьої особи суд постановляє ухвалу.
Частиною першою статті 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Під час подання апеляційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 292 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із апеляційною скаргою) права на апеляційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач відповідно до цієї норми та частини третьої статті 297 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення до суду із апеляційною скаргою) постановляє ухвалу про відмову в прийнятті апеляційної скарги.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції питання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, не вирішувалося, питання про права, інтереси та обов'язки Асоціації українських банків судом першої інстанції не розглядалося, а тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для прийняття апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом були порушені норми процесуального права, не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи та незгоди заявника з ухвалою суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Частиною третьою статті 406 ЦПК Українивизначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Асоціації українських банків залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Н. О. Антоненко
В. І.Журавель
В. І. Крат