Ухвала
Іменем України
18 червня 2018 року
місто Київ
справа № 345/2700/17
провадження № 61-35205ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Калуська міська рада, Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою, шляхом знесення (демонтажу) самочинно встановленої огорожі, повернення земельної ділянки у попередній стан,
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, просила ухвалити рішення про зобов'язання ОСОБА_2 усунути їй перешкоди у користуванні житловим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) самочинно встановленої огорожі за адресою: АДРЕСА_1, та повернути земельну ділянку до попереднього стану.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено, зобов'язано ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні житловим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок самочинно встановленої огорожі за адресою: АДРЕСА_1, та повернути земельну ділянку за зазначеною адресою у попередній стан.
Постановою Апеляційного суду міста Івано-Франківської області від 23 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У травні 2018 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа за зазначеним спором не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
Предметом спору в цій справі є усунення перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою. Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
У касаційній скарзі не містяться посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом дано оцінку та враховано: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому й не встановлено наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).
З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надає правової оцінки законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлює наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Калуська міська рада, відділ державного архітектурно-будівельного контролю Калуської міської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, господарськими спорудами та земельною ділянкою, шляхом знесення (демонтажу) самочинно встановленої огорожі, повернення земельної ділянки у попередній стан за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 квітня 2018 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний