Постанова
Іменем України
13 червня 2018 року
м. Київ
справа № 585/4386/16-ц
провадження № 61-16143св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2017 року у складі судді Яковця О. Ф. та рішення апеляційного суду Сумської області від 15 травня 2017 року у складі суддів: Левченко Т. А., Хвостика С. Г., Криворотенка В. І.,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання доньки, що навчається.
Позов мотивовано тим, що від шлюбу з відповідачем має доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На даний час донька є повнолітньою і продовжує навчатись у коледжі «Освіта» вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на умовах контракту. Донька навчається на денній формі навчання і не має змоги влаштуватися на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Крім того, щороку необхідно сплачувати за навчання згідно з договором про надання освітніх послуг. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, хоча має таку можливість, оскільки є працездатним, здійснює підприємницьку діяльність, здає в оренду належне йому на праві власності нежитлове приміщення. Також зазначає, що нею були понесені додаткові витрати на утримання доньки: на оплату її навчання та лікування, половину яких вона просить стягнути з відповідача.
Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі ? частини від усіх його доходів щомісячно до закінчення донькою навчання та додаткові витрати на дитину у розмірі 14 877 грн 57 коп.
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 02 листопада 2016 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, тобто до 30 червня 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму додаткових витрат на дитину ОСОБА_3, у розмірі 14 610 грн, а також судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виходячи з критеріїв розумності та справедливості, обов'язку матеріально утримувати дитину у обох батьків, є підстави для стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, яка продовжує навчання в розмірі 1/6 частини його заробітку щомісячно до закінчення нею навчання. Відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, який є розумним і необхідним для забезпечення мінімальних потреб, необхідних для виховання і утримання дочки, яка продовжує навчання. При цьому суд врахував, що відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Крім того, навчання у вузі є розвитком особливих здібностей дитини, а тому витрати позивача на навчання дочки в період з 2013-2016 роки є витратами на розвиток особливих здібностей дитини та підлягають стягненню з відповідача у розмірі 13 320 грн. Також суд, стягнув половину витрат позивача на лікування ОСОБА_3 в товаристві з обмеженою відповідальністю «32 ДЕНТ» у розмірі 1 290 грн.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 15 травня 2017 року рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2017 року змінено в частині розміру додаткових витрат на дитину та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на лікування доньки ОСОБА_3 у розмірі 1 290 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої доньки на час її навчання місцевим судом враховано те, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, у власності має нежитлові приміщення, які здає в оренду та отримує постійний дохід, також судом враховано, що за рішенням суду з відповідача стягуються аліменти на утримання його другої неповнолітньої дочки. За встановлених обставин, а також враховуючи тривалість періоду стягнення аліментів, суд виходив із того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання доньки, яка продовжує навчання. Розмір аліментів, визначений судом першої інстанції, є розумним і необхідним для забезпечення потреб, необхідних для утримання дочки, а тому підстав для зміни чи скасування рішення в цій частині не вбачається. При цьому суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача витрати позивача на оплату навчання дочки у коледжі, оскільки згідно зі статтею 185 СК України платне навчання у коледжі для набуття певної професії не може вважатися особливою обставиною, яка була б підставою для застосування цього закону до спірних правовідносин сторін у справі. Крім того, за період навчання дитини і досягнення нею повноліття відповідачем на її утримання сплачувалися аліменти.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь позивача аліментів у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно та рішення апеляційного суду про залишення рішення місцевого суду в цій частині без змін, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої й апеляційної інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходів), щомісячно ухвалені при невідповідності висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права, є незаконними та необґрунтованими. Позивачем не надано і в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частини свого заробітку. Посилання судів на те, що ОСОБА_2 має на праві власності нежитлові приміщення, які здаються в оренду є необґрунтованим, оскільки лише за одне нежиле приміщення площею 39,6 кв. м відповідач отримує орендну плату у розмірі 3 тис. грн, інші приміщення в оренду не передано у зв'язку з відсутністю пропозицій. Як фізична особа-підприємець відповідач щомісячно сплачує платежі у загальному розмірі 1 344 грн, таким чином значна частина отримуваного доходу від підприємницької діяльності йде на сплату податків, обов'язкових платежів та утримання майна. Також за рішенням суду з відповідача стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в твердій грошовій сумі в розмірі 1 250 грн щомісячно. Крім того, відповідач має непрацездатну матір ОСОБА_6, 1945 року народження, яка є інвалідом третьої групи, та якій відповідач надає постійну допомогу на придбання ліків, продуктів харчування, оплату житлово-комунальних послуг. За станом здоров'я заявник перебуває на диспансерному обліку в Роменській центральній районній лікарні та потребує постійного підтримуючого лікування. Наведені обставини в сукупності свідчать, що відповідач не може утримувати свою дочку ОСОБА_3 до закінчення нею навчання або досягнення нею двадцяти трьох років.
Рішення судів в частині вирішення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину заявником не оскаржується.
01 листопада 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.
04 квітня 2018 року справу передано до Верховного ОСОБА_3.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
ОСОБА_3 встановили, що з 18 листопада 1995 року по 12 серпня 2004 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають спільну доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_3 є студенткою Коледжу «Освіта» вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» IV рівня акредитації та навчається на 4 курсі денної форми навчання, освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст», за спеціальністю «Туристичне обслуговування». Термін закінчення навчального закладу 30 червня 2017 року. Навчається за контрактом. Стипендію не отримує.
Відповідач ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність, має у власності нежитлові приміщення.
Згідно рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 17 серпня 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в твердій грошовій сумі в розмірі 1 250 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Статтею 199 СК України встановлено, що, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Виходячи з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним, законним та обґрунтованим є висновок місцевого суду, із яким погодився й апеляційний суд, про часткове задоволення вказаного позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання повнолітньої дочки у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 02 листопада 2016 року на період навчання, тобто до 30 червня 2017 року, оскільки відповідач як батько повнолітньої дочки зобов'язаний її матеріально утримувати та має змогу надавати матеріальну допомогу, тому наявні підстави для застосування статті 199 СК України.
Оскаржувані судові рішення в частині стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам процесуального закону щодо законності й обґрунтованості.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого в незміненій апеляційним судом частині ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог статей 303, 304 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) перевірив доводи апеляційної скарги в оскаржуваній частині та спростував їх відповідними висновками, постановив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статті 315 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи).
Наведені в касаційній скарзі доводи, із посиланням на те, що суди не надали належної оцінки поданим відповідачем доказам, а саме: рішенню суду про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, перебування на утриманні відповідача непрацездатної матері, є помилковими, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, які ці факти встановили й надали їм належну правову оцінку.
Необхідність утримувати інших дітей та непрацездатну матір не виключають обов'язку відповідача надавати матеріальну допомогу своїй дитині, яка її потребує.
Стосовно посилання заявника на отримання ним незначного доходу від підприємницької діяльності та орендної плати за нежитлові приміщення, які перебувають у власності відповідача, то згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Таким чином, вищевказані доводи, а також посилання заявника на помилковість визначеного судом розміру аліментів, зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
Наведені доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2017 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та рішення апеляційного суду Сумської області від 15 травня 2017 року в цій частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська
С. П.Штелик