13 червня 2018 року
м. Київ
справа № 761/31346/13-ц
провадження № 61-3691св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1, акціонерне товариство закритого типу «Дакрос»,
розглянув питання про зупинення касаційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 та акціонерного товариства закритого типу «Дакрос» про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року у складі судді Волокітіної Н. Б. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року у складі суддів: Пікуль А. А., Невідомої Т. О., Побірченко Т. І., до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 921/107/15-г/16,
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та акціонерного товариства закритого типу «Дакрос» (далі - АТЗТ «Дакрос») про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 24 липня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 400 тис. доларів США зі сплатою фіксованого процента, який становить 6,00 % річних та FIDR строком до 24 липня 2013 року. 26 вересня 2011 року укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору, за умовами якого ОСОБА_1 були надані кредитні кошти в гривні у розмірі 3 010 813 грн 14 коп. зі сплатою 3,49 % на рік та FIDR.
У забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ «ОТП Банк» та АТЗТ «Дакрос» укладено договір поруки, за умовами якого товариство зобов'язалося нести солідарну відповідальність за належне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань перед банком. Відповідачі належним чином не виконували умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 3 020 029 грн 37 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом - 2 866036 грн 63 коп.; заборгованості зі сплати процентів - 150 013 грн 76 коп.; пені - 3 978 грн 98 коп., яку позивач просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, АТЗТ «Дакрос» на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 020 029 грн 37 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі належним чином не виконали зобов'язань, передбачених кредитним договором, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, а тому вимога банку про стягнення указаної заборгованості за простроченим кредитом, процентами та штрафними санкціями підлягає задоволенню.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 24 липня 2008 року.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Шевченківського суду м. Києва від 18 травня 2016 року задоволено позов ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, таким чином існує два рішення суду щодо стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором, що є стягненням у подвійному розмірі.
26 квітня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.
23 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Положеннями пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 921/107/15-г/16 за позовом акціонерного товариства «Банк «Форум» до публічного акціонерного товариства «Тернопільнафтопродукт» про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвала Верховного Суду 19 квітня 2018 року мотивована необхідністю відступу від висновку Верховного Суду України, викладеному у постановах від 09 вересня 2014 року у справі №3-71гс14 та від 03 лютого 2016 року у справі №6-1080цс15, у яких Верховний Суд України висловив позицію про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне,тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.
Необхідність відступу від висновків Верховного Суду України обґрунтована тим, що незалежно від того, чи є боржник та іпотекодавець однією особою, чи ні, одночасне звернення стягнення заборгованості зі зверненням стягнення на предмет іпотеки є фактично подвійним стягненням суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові, крім випадків наявності беззаперечних доказів того, що попередні заходи не призвели до належного виконання зобов'язання. В даному випадку матимуть місце два судових рішення про стягнення однієї і тієї ж заборгованості, при цьому, в разі не збігання особи боржника та іпотекодавця, з двох різних осіб. Одне буде виконуватися за рахунок саме іпотечного майна боржника чи іншого іпотекодавця, друге - паралельно за рахунок грошових коштів та іншого майна боржника. При цьому, звернення стягнення на предмет іпотеки призведе в будь-якому випадку до відчуження, тобто, фактично до повної втрати заставного майна боржником або іншим іпотекодавцем, проте, не буде врахована можливість повного чи поступового в той же момент погашення боргу добровільно чи за рахунок грошових коштів або іншого майна боржника, внаслідок чого борг зникне або зменшиться до неспіврозмірної суми з вартістю втраченого заставного майна.
Враховуючи те, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано судове рішення у подібних правовідносинах (одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення зазначеного боргу ), колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у даній справі.
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Зупинити касаційне провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 та акціонерного товариства закритого типу «Дакрос» про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року у складі судді Волокітіної Н. Б. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року у складі суддів: Пікуль А. А., Невідомої Т. О., Побірченко Т. І., до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 921/107/15-г/16.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
І.М. Фаловська
С. П. Штелик