Ухвала
19 червня 2018року
м. Київ
справа № 623/1083/16-ц
провадження № 61-11683св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О.,
Провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Котелевець А. В., Сащенко І. С.,
У квітні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики від 01 жовтня 2004 року в розмірі 500 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 13 288,35 грн, 3 % щомісячно в сумі 540 доларів США, що еквівалентно 14 351,42 грн, та боргу за договором позики від 31 січня 2001 року в розмірі 114 825,50 грн.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року у складі судді Одарюка М. П. в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 27 жовтня 2017 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення коштів за договором позики від 01 жовтня 2004 року скасовано. Ухвалено в цій частині нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 за договором позики від 01 жовтня 2004 року у сумі 14 123,26 грн та 3 % відсотки щомісячних платежів у сумі 15 253,19 грн.
У лютому 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4, в якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.
Отримавши матеріали цивільної справи, під час підготовки справи до касаційного розгляду суддею-доповідачем було виявлено, що провадження за касаційною скаргою було відкрито помилково, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі становить 142 465,27 грн, яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100= 176 200).
Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу притаманним їм властивостям, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення цих справ до відповідної категорії.
Судове рішення судом апеляційної інстанції ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто після 15 грудня 2017 року.
Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків теж не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «LevagesPrestationsServices v. France» (ЛеважПрестасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «BruallaGomezdelaTorre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки Верховним Судом помилково відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, касаційне провадження необхідно закрити.
Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Виконання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції було зупинено ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року. Тому у зв'язку із закриттям касаційного провадження необхідно поновити його виконання.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394, частиною третьою статті 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року закрити.
Поновити виконання постанови Апеляційного суду Харківської області від 31 січня 2018 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
С. О. Карпенко
В. О. Кузнєцов