пр. № 1-кс/759/2567/18
ун. № 759/9106/18
20 червня 2018 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі: ОСОБА_2 за участю прокурора Київської місцевої прокуратури №8 ОСОБА_3 , розглянувши клопотанняпро накладення арешту слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100080004831 від 15.06.2018 року за ознаками складу злочину, передбачених ст. 198 КК України, -
Слідчим суддею встановлено, що в ході розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100080004831 від 15.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 14.06.2018 року о 16.00 годині громадянин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 119, зберігав майно завідомо здобуте злочинним шляхом.
Слідчий зазначив, що в подальшому, 28.05.2018 року при проведенні першочергових слідчих дій з дозволу громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме проведення огляду автомобіля марки BMW «730d» з номерним знаком НОМЕР_1 Литовської Республіки, в якому на підлозі за водійським сидінням знаходився поліетиленовий пакет, всередині якого знаходилось каміння зовні схоже на бурштин, яке було в присутності понятих вилучено, поміщено до спеціального пакету експертної служби № 3157182, скріплено.
Згідно чинного Кримінального процесуального законодавства України тягар доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора як на суб'єктів, які здійснюють кримінальне провадження, а тому вони мають обґрунтувати необхідність застосування заходів його забезпечення.
Враховуючи вищевказані обставини кримінального провадження є підставою у зв'язку з якими потрібно здійснити накладення арешту на речі, предмети і документи, цінності та гроші, яке здобуте у результаті його вчинення (злочинним шляхом), та у разі незастосування цього заходу зумовить труднощі та неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно (грошові кошти) може бути приховане чи відчужене.
Слідчий зазначив, що водночас, майно, на яке необхідно накласти арешт, містить відомості, які можуть бути доказами під час судового розгляду шляхом подальшого проведення криміналістичних досліджень, проведення експертизи об'єктів, для встановлення розмірів відшкодування збитків потерпілим, а також інші відомості про обставини вчиненого кримінального правопорушення, які потребують виявлення та фіксації для виконання завдань кримінального провадження.
Крім того, вказане майно 15.06.2018 року визнане речовим доказом по зазначеному кримінальному провадженні.
Слідчий зазначив, що в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав щодо накладення арешту на майно та зметою швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, з метою забезпечення можливого заявленого цивільного позову в рамках кримінального провадження та до набрання судовим рішенням законної сили, виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, та накладення майнових стягнень.
Згідно ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
2. Арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
4. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
5. У невідкладних випадках і виключно з метою збереження речових доказів або забезпечення можливої конфіскації чи спеціальної конфіскації майна у кримінальному провадженні щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за погодженням прокурором, може бути накладено попередній арешт на майно або кошти на рахунках фізичних або юридичних осіб у фінансових установах. Такі заходи застосовуються строком до 48 годин. Невідкладно після прийняття такого рішення, але не пізніше ніж протягом 24 годин, прокурор звертається до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Якщо у визначений цією частиною строк прокурор не звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна або якщо в задоволенні такого клопотання було відмовлено, попередній арешт на майно або кошти вважається скасованим, а вилучене майно або кошти негайно повертаються особі.
6. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
7. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
8. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просив слухати справу без його участі, клопотання підтримав та просив задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, речей та документів. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Слідчим суддею встановлено, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказані речі і документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.
В зв'язку із викладеним, керуючись ст. ст. 36, 131, 132, 170, 171 КПК України, суд,-
Клопотання старшого слідчого СВ Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке 14.06.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 було вилучено з автомобіля марки BMW «730D» номерний знак НОМЕР_1 , який належить громадянину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме поліетиленовий пакет, в якому знаходиться каміння зовні схоже на бурштин вагою 4 кг. 910 гр. (чотири кілограми девятсот десять грамів).
Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена через суд, який ухвалив судове рішення протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Заперечення на дану ухвалу може бути подано під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1