печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23843/17-ц
Категорія 29
25 травня 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Писанця В.А.,
при секретарі -Ясеновенко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на період навчання, -
У квітні 2017 року Одеській державний університет внутрішніх справ звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути із останнього витрати на навчання в сумі 33315,08 грн.
Позов направлений на захист матеріальних інтересів позивача пов'язаних із тим, що відповідач добровільно відмовився відшкодовувати витрати понесені університетом на його навчання.
Суд оголосивши та дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, відповідно до вимог Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ «Про міліцію», проходив службу в органах внутрішніх справ України з 08.08.2011 до 04.08.2014.
У 2011 році відповідача, на підставі наказу Одеського державного університету внутрішніх справ № 136 о/с від 08.08.2011 було зараховано курсантом до Одеського державного університету внутрішніх справ, поставлено на всі види продовольчого та речового забезпечення, з виплатою грошового утримання.
Відповідач закінчив Університет, отримав диплом фахівця, був відряджений для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Одеській області, та призначений на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Київського РВ ОМУ ГУМВСУ в Одеській області, згідно наказу ГУМВСУ в Одеській області №429 о/с від 27.06.2014.
Відповідно до наказу ГУМВС України в Одеській області №513 о/с від 31.07.2014, Відповідач звільнений з органів внутрішніх справ за п. 66 «ж» (за власним бажанням).
Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про міліцію», особи начальницького складу ОВС, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
У зв'язку із тим, що Відповідач добровільно відмовився відшкодувати витрати, понесені університетом на його навчання, Позивач звертається до суду з зазначеним позовом.
Так, згідно з п. 2 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 №313, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються згідно з договором про підготовку фахівця у ВНЗ.
На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про міліцію», Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, затвердженого наказом МВС України № 150 від 14.05.2007, між Університетом, ГУМВСУ в Автономній Республіці Крим та курсантом ОСОБА_1 26.09.2011 було укладено Договір про підготовку фахівця у Одеському державному університеті внутрішніх справ (далі - Договір) (копія додається). Однак, через нестабільну політичну ситуацію в країні, після закінчення університету, курсанта ОСОБА_1 було направлено для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Одеській області.
Пунктом 2.3.6. вказаного Договору передбачено, що в разі звільнення з ОВС по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 Договору, Відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком. Крім того, відповідно до п. 3.2 зазначеного Договору, підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення особи зі служби протягом перших трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України», навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України, таким чином Університет є структурним підрозділом МВС. В статуті Університету, затвердженому наказом МВС України від 15.05.2012 № 429 також зазначається, що Університет діє у складі МВС України та підпорядковується йому. Університет, як розпорядник бюджетних коштів згідно із нормами бюджетного законодавства, для виконання своїх обов'язків по договору, здійснювало фактичні витрати бюджетних коштів з утримання відповідача.
Отже, у позивача, як структурного підрозділу МВС України, у разі невиконання договірних відносин, з боку курсантів або молодих фахівців, випускників ВНЗ, породжується право на звернення до суду для відшкодування бюджетних коштів, які виділялися з державного бюджету і були витрачені на їх утримання.
Згідно з вищезазначеними нормативно-правовими актами, наказами МВС від 15.02.2002 №148 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України», від 17.11.2001 № 1515 «Про формений одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ МВС та осіб начальницького складу міліції», постановами Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №594 «Про формений одяг працівників міліції», від 29.03.2002 № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації», Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 та Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534, на курсанта ОСОБА_1 з 08.08.2011 до 21.06.2014 фактично витрачалися бюджетні кошти.
Загальна сума витрат згідно даних, викладених у довідці про суми коштів, які МВС України затратило на навчання в Університеті курсанта ОСОБА_1, склала 33 315,08 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 530 ЦК України зазначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин позов підлягає задоволенню із одночасним присудженням на користь позивача суми судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 8, 10, 12, 13, 76, 80, 258, 263 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позов Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на період навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Совєтським РВ ГУМВС України в АР Крим 16.12.2009, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь Одеського державного університету внутрішніх справ (розрахунковий рахунок 31254233100570, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, СДРПОУ 08571570) витрати на навчання в сумі 33 315,08 грн. (тридцять три тисячі триста п'ятнадцять гривень вісім копійок) та 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень) суми содового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя В.А. Писанець