печерський районний суд міста києва
Справа № 757/6480/14-ц
Категорія 26
25 травня 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Козлова Р.Ю.,
при секретарях - Скирді В.Є. та Іваненку С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-Інвест», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна про визнання договорів недійсними та скасування заборон відчуження предметів іпотеки,-
У березні 2014 року позивач ПАТ «Брокбізнесбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1, у якому просив з урахуванням збільшення розміру позовних вимог стягнути заборгованість за кредитним договором № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року в розмірі 10 436 425 грн. 87 коп., посилаючись на невиконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.
Ухвалою Печерського районного суду від 17 жовтня 2014 року до спільного розгляду у цивільній справі прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача ПАТ «Брокбізнесбанк», третя особа - приватний нотаріус КМНО Тимошенко Л.А., яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у якій він просив суд:
- визнати недійсним кредитний договір № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року (з Додатком № 1 від 09 липня 2009 до нього), укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 01 жовтня 2009 року до кредитного договору № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 11 січня 2010 року до кредитного договору № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1;
визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 10 червня 2010 року до кредитного договору № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 13 грудня 2010 року до кредитного договору № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 30 грудня 2011 року до кредитного договору № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1;
- визнати недійсним Договір поруки № 09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_4;
- визнати недійсним Договір застави № 09Ф-16/2 від 11 січня 2010 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1;
- визнати недійсним Договір застави майнових прав на грошові кошти № 09Ф-16/3 від 10 червня 2010 року, укладений Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1;
- визнати недійсним Договір іпотеки від 09 грудня 2010 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за №1782;
- скасувати заборону приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А. від 9 грудня 2010 року, накладену у порядку ст.73 Закону України «Про нотаріат» за Договором іпотеки № 1782 від 9 грудня 2010 року відносно земельної ділянки для промисловості, розташованої на території Житньогірської с/ради, АДРЕСА_1 кадастровий номер: НОМЕР_1
- скасувати заборону приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенка Л.А. від 9 грудня 2010 року, накладену у порядку ст..73 Закону України «Про нотаріат» за Договором іпотеки № 1782 від 9 грудня 2010 року відносно земельної ділянки для промисловості, розташованої на території Савинецької с/ради АДРЕСА_2 кадастровий номер: НОМЕР_2
В обґрунтування зустрічних вимог посилався на те, що кредитний договір був укладений внаслідок обману зі сторони банку, який не виконав обов'язку про надання позичальнику повної та достовірної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту перед укладанням договору та додаткових угод до нього, а також під час їх укладання не було дотримано істотних умов встановлених законодавством. При цьому, просив суд застосувати наслідки недійсності основного зобов'язання, визнавши недійсними усі забезпечувальні договори.
В ході розгляду справи до участі у справі залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Крім того, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року здійснено заміну належного позивача з ПАТ «Брокбізнесбанк» на ТОВ «Е-Інвестмент» та залучено у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «Брокбізнесбанк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
При цьому, ухвалою цього ж суду від 19 жовтня 2017 року здійснено заміну неналежного позивача та відповідача за зустрічним позовом ТОВ «Е-Інвестмент» на належного ОСОБА_2
У подальшому 25 травня 2018 року Печерським районним судом м. Києва за клопотанням представника позивачки - ОСОБА_2 постановлено ухвалу про залишення без розгляду позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
В матеріалах справи міститься заява представника ОСОБА_2 про розгляд справи за її відсутності, а також заява про визнання зустрічного позову у повному обсязі.
Крім того, до початку розгляду справи надійшла заява від представника ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності.
Треті особи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомляли.
Суд визнав за можливе проводити судове засідання за відсутності осіб, які у судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 09 липня 2009 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», правонаступником прав та обов'язків якого є ПАТ «Брокбізнесбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09Ф-16.
Відповідно до п.1.1. кредитного договору, банком надавались позичальнику грошові кошти у розмірі 1 955 000,00 грн. (один мільйон дев'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 коп.) гривень на строк з 09 липня 2009 року по 18 жовтня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 26(двадцять шість) % річних.
В подальшому до кредитного договору вносилися зміни.
01 жовтня 2009 року укладено додаткову угоду № 1, якою визначили порядок повернення кредиту відповідно до графіка наведеного в додатку № 2.
13 грудня 2010 року укладено додаткову угоду № 4, в якому сторони узгодили, вважати кредит - поновлювальною відкличною кредитною лінією з лімітом кредитної заборгованості 3 950 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 24% річних строком до 24 жовтня 2012 року.
На виконання умов кредитного договору, з метою забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту та сплати процентів, були укладені договори поруки № 09Ф-16/1 від 09.07.200 року, договір застави № 09Ф-16/2 від 11.01.2010 року та договір іпотеки від 09.12.2010 року зареєстрований в реєстрі за № 1782.
Відповідно до п. 23 ст. 1 Розділу Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції чинній на момент укладання кредитного договору) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Відповідно до ч. 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору споживчого кредитування позичальник зобов'язаний надати певну інформацію, зокрема, про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту.
Порядок надання такої інформації визначений у Правилах надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ № 168 від 10 травня 2007 року.
Відповідно до п.2.1 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши, зокрема, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
При цьому, відповідно до форми погодження від 09 липня 2009 року ОСОБА_1 не був ознайомлений з наявними формами кредитування, а отже суд приходить до висновку, що волевиявлення ОСОБА_1 не було вільним.
Окрім того, згідно з пунктом 2.1. Правил орієнтована сукупна вартість кредиту має містити: процентну ставку за кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.
Відповідно до п.2.5. Правил вищезазначену інформацію банки надають у розробленій формі (бюлетні, довідці, повідомленні тощо), яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.
Після чого, відповідно до п. 3.1. Правил під час укладання кредитного договору банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.
Відповідно до пункту 3.2. Правил кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом.
На підставі вищезазначеного, банки мають синхронізувати інформацію, що міститься у орієнтованому розрахунку сукупної вартості (з яким ознайомлюється споживач перед укладенням кредитного договору) до кредитного договору або додатку та розписати сукупну вартість кредиту за кожним платіжним періодом.
При цьому, відповідно до форми погодження від 09 липня 2009 року реальна процентна ставка становить 20, 57 %, а абсолютне значення подорожчання кредиту 1696387 99 гривень.
Між тим, відповідно до Додатку № 1 від 09 липня 2009 року реальна процентна ставка становить 28, 63 %, а абсолютне значення подорожчання кредиту - 1 660 279 24 гривні.
Однак, реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту не можуть бути різними у двох вищезазначених документах, оскільки орієнтований розрахунок сукупної вартості кредиту має відповідати детальному розпису сукупної вартості.
Крім того, відповідно до положень п.3.3. Правил всі супутні витрати, які сплачуються відповідно до отриманого кредиту та пов'язані з обслуговуванням і погашенням кредиту зараховуються до реальної процентної ставки та абсолютного подорожчання кредиту.
Як вже зазначалось, згідно з формою погодження від 09 липня 2009 року реальна процентна ставка становить 20, 57 %, а абсолютне значення подорожчання кредиту 1696387 99 гривень.
Між тим, згідно з вищезазначеною формою погодження номінальна процентна ставка становить 26, 00 %.
Однак, реальна процентна ставка не може бути нижчою ніж процентна ставка за кредитом, оскільки процентна ставка є лише однією із складових реальної процентної ставки.
Аналогічні показники простежується і у Додатку № 3, де процентна ставка за Кредитним договором становить 24 %, а реальна процентна ставка - 21,95%.
Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при оформленні документів по наданню кредиту банк приховав реальну відсоткову ставку, що підтверджується розбіжністю реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту у формі погодження від 09 липня 2009 року та Додатку № 1 до кредитного договору від 09 липня 2009 року, а також невідповідності номінальної процентної ставки до реальної.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» банки зобов'язанні у орієнтованій сукупній вартості кредиту надати інформацію, зокрема, щодо вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів, тощо).
Згідно з Додатковою угодою № 4 від 13 грудня 2010 року забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості виступає, зокрема, Договір Іпотеки від 09.12.2010 року зареєстрований в реєстрі за №1782.
Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки та його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя.
Таким чином, на ОСОБА_1 покладався обов'язок оплати супутніх витрат на користь третіх осіб (на нотаріальне посвідчення та страхування предмету іпотеки, тощо).
Відповідно до пункту 1.4. сукупна вартість Кредиту за цим Договором визначена в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору. Вартість супутніх послуг на користь третіх осіб, зазначена в Додатку № 1 визначається внутрішніми положеннями та тарифами цих третіх осіб, а також розміром зборів та платежів визначених чинним законодавством обов'язковими при наданні цих послуг.
Між тим, відповідно до форми погодження від 09.07.2009 року, Додатку № 1 від 09 липня 2009 року, Додатку № 2, Додатку № 3 від 1 жовтня 2009 року платежі за надані супутні послуги становлять 0 грн. 00 коп.
Неможливість визначення детального розпису сукупної вартості кредиту, а значить його відсутність, відповідно до п. 2 абзацу 4 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» віднесено до суттєвих умов договору - невиконання яких є наслідком нечинності кредитного договору в цілому.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року з усіма додатками та додатковими угодами до нього підлягає визнанню недійсним.
При цьому, суд звертає увагу, що стосується тверджень позивача, що правочин містить несправедливі умови, оскільки його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків, то суд приходить до того, що ОСОБА_1 не довів того, що умови кредитного договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Цивільним кодексом України у параграфі 6 глави 49 не передбачено інших наслідків визнання недійсним основного зобов'язання, забезпеченого договором застави (іпотеки), як визнання недійсним і додаткового зобов'язання.
Таким чином, визнанню недійсними підлягають також усі забезпечувальні договори за кредитним договором № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п.7 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції чинній на час подання зустрічної позовної заяви) від сплати судового збору звільнені споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2923 грн. 20 коп., оскільки ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору на підставі п.7 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 203, 230, 548 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 8, 18 ЗУ «Про нотаріат», п.п. 2.1., 2.5., 3.1.-3.3. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою НБУ № 168 від 10 травня 2007 року, ст.ст. 4, 10, 12, 13,76-81, 141-142, 263-265,273, 352, 354, 355, п.15.5) Перехідних положень ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Е-Інвест», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тимошенко Людмила Анатоліївна про визнання договорів недійсними та скасування заборон відчуження предметів іпотеки - задовольнити.
Визнати недійсним кредитний договір № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року (з Додатком № 1 від 09 липня 2009 до нього), укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1.
Визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 01 жовтня 2009 року до кредитного договору № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1.
Визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 11 січня 2010 року до кредитного договору № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1.
Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 10 червня 2010 року до кредитного договору № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1.
Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 13 грудня 2010 року до кредитного договору № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1.
Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 30 грудня 2011 року до кредитного договору № 09Ф-16 від 09 липня 2009 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1.
Визнати недійсним Договір поруки № 09Ф-16/1 від 09 липня 2009 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_4.
Визнати недійсним Договір застави № 09Ф-16/2 від 11 січня 2010 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1.
Визнати недійсним Договір застави майнових прав на грошові кошти № 09Ф-16/3 від 10 червня 2010 року, укладений Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1.
Визнати недійсним Договір іпотеки від 09 грудня 2010 року, укладений між Акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за №1782.
Скасувати заборону приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л.А. від 9 грудня 2010 року, накладену у порядку ст.73 Закону України «Про нотаріат» за Договором іпотеки № 1782 від 9 грудня 2010 року відносно земельної ділянки для промисловості, розташованої на території Житньогірської с/ради, АДРЕСА_1 кадастровий номер: НОМЕР_1
Скасувати заборону приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенка Л.А. від 9 грудня 2010 року, накладену у порядку ст..73 Закону України «Про нотаріат» за Договором іпотеки № 1782 від 9 грудня 2010 року відносно земельної ділянки для промисловості, розташованої на території Савинецької с/ради АДРЕСА_2 кадастровий номер: НОМЕР_2
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму судового збору у розмірі 2923 грн. 20 коп.
Повне рішення суду складено 05 червня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд міста Києва.
Суддя