Справа № 484/939/18
Провадження № 2/484/719/18
11.06.2018р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
в складі : головуючого судді - Літвіненко Т.Я.
секретар судового засідання - Лянгорт З.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № NKP0RX10110075 від 19.06.2006р., вказуючи, що 19.06.2006 року відповідач надав заяву позичальника та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ними і Банком кредитний Договір.
Згідно заяви відповідачу банком надано кредит у розмірі 1032,90 грн., на строк 12 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
Позивач зі своєї сторони виконав свої зобов'язання за договором. Відповідач в порушення договору не перераховує у встановлені строки чергові платежі в рахунок погашення заборгованості. Таким чином, станом на 12.12.2017р. сума заборгованості за кредитом складає 11056грн. 19коп. Добровільно відповідач розрахуватись не бажає.
Представник позивача надав заяву, в якій позов підтримав повністю, просив його задовольнити в повному обсязі та розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Представник відповідача, ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився, надав суду відзив та заяву про застосування строків позовної давності, в яких просив відмовити у задоволені позовних вимог, вказуючи, що позивачем пропущено встановлений Законом трирічний строк звернення до суду, а п. 5.5 Умов про надання споживчого кредиту, яким передбачено строк позовної давності у 5 років, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки відповідач не був з ним ознайомлений та не підписував його.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2006р. відповідач звернувся до ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, із заявою Позичальника № NKP0RX10110075 та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ними і Банком кредитний договір Договір.
Згідно заяви відповідач отримав кредит у розмірі 1032,90 грн., на строк 12 місяців, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
Порядок погашення позичальником заборгованості визначено у заяві на отримання кредиту - щомісяця в період сплати за який приймається період з 18 по 25 число кожного місяця позичальник повинен надати банку грошові кошти ( щомісячний платіж) у сумі 111 грн. 78 коп. для погашення заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами.
Згідно з умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).
В порушення Умов та правил надання банківських послуг відповідач не сплачує позивачу гроші в рахунок погашення кредиту та процентів.
З розрахунку заборгованості за вказаним договором вбачається, що станом на 12.12.2017р. відповідач має перед позивачем заборгованість на загальну суму 11056,19грн., до якої входять заборгованість по відсоткам за користуванням кредитом - 2061,86грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 7991,65грн., штрафи - 500 грн. (фіксована частина)+502,68грн. (процентна складова).
Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. ст. 527, 530 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлене договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню, у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 1054, ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
За таких обставин суд приходить до висновку, що оскільки позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, має прострочену заборгованість то вона повинна бути стягнута саме з нього.
Однак, представник відповідача ОСОБА_2, заявив про застосування строків позовної давності, вказуючи, що кредитний договір був укладений 19.06.2006 року на строк 12 місяців, тобто до 19.06.2007 року та саме з цього моменту позивач повинен був звернутися з позовом до суду, а тому позивачем пропущено встановлений Законом трирічний строк звернення до суду.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
У відповіді на заяву про застосування строку позовної давності представник позивача зазначив, що, оскільки Умовами договору передбачено збільшений строк позовної давності, тривалістю в 5 років, позивачем дотримано строк позовної давності, а обставини, на які посилається представник відповідача не відповідають дійсності.
Однак, дане твердження представника позивача не відповідає вимогам чинного законодавства виходячи з наступного.
Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що термін позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки - пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в п'ять років.
Згідно із ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), якими установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника.
Крім того, судом також не встановлено і наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались.
В Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) наявних в матеріалах даної справи, відсутній підпис ОСОБА_1, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності. У заяві позичальника від 19 червня 2006 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності також немає. А тому відсутні підстави для застосування п'ятирічного строку позовної давності.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6- 16 цс15, від 1 липня 2015 року 6 - 757 цс15 та постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року № 61-1565св18, які згідно зі ст.. 417 ЦПК України є обов'язковими для судів.
Згідно умов договору, останній платіж на погашення боргу відповідач повинен був здійснити в строк до 19 липня 2007 року, однак, ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 12 березня 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 257 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що у позові необхідно відмовити у зв'язку з закінченням строку позовної давності.
Керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором № NKP0RX10110075 від 19.06.2006 року відмовити.
Повне судове рішення буде складено 21.06.2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 14 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.