Справа №478/239/18
Пров. №2/478/181/2018
20 червня 2018 року смт. Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді - Томашевського О.О.,
при секретарі судового засідання - Фалій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, у зв'язку з продовженням навчання -
ОСОБА_1 звернулася до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що з 1985 року вона перебувала в шлюбі з відповідачем, від якого народився син ІНФОРМАЦІЯ_1. оскільки син проживає з нею, перебуває на її утриманні, навчається на ІІІ курсі Казанківського професійного ліцею на денній формі навчання та потребує матеріальної допомоги, просить суд стягнути на користь сина ОСОБА_3 1/4 від доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму.
У судове засідання позивач не з'явився, з поданого до суду клопотання вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу без її участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду цивільної справи був повідомлений завчасно та належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з'явилися до зали судового засідання.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та доведених обставин, приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ФП № 022492.
ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю - позивачем ОСОБА_1 та навчається на ІІІ курсі Казанківського професійного аграрного ліцею на денній формі навчання по професії «Тракторист-машиніст с/г виробництва, слюсар з ремонту с/г машин та устаткування, водій автотранспортних засобів». Строк навчання з 01.09.2015 року по 30 червня 2018 року.
Як вбачається з довідки Баштанського ОУ ПФУ Миколаївської області від 14.02.2018 року № 416/04 відповідач отримує пенсію по інвалідності, загальний розмір якої за період вересень 2017 року - лютий 2018 рік склав 8698,56 грн.
Із змісту позовних вимог, судом встановлено, що відповідач є інвалідом ІІ групи та є непрацездатним.
З огляду на довідку про доходи від 14.02.2018 року, позивач офіційно працевлаштована та за період серпень 2017 року - січень 2018 року отримала доходи у виді заробітної плати в загальному розмірі 19723,00 грн.
Згідно з довідкою Казанківського професійного аграрного ліцею від 15.01.2018 року № 20, ОСОБА_3 проходить навчання на повному державному забезпеченні. Строк закінчення навчання - 30.06.2018 року.
Оцінюючи встановлені обставини та докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст.199, 200 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Суд визначає розмір аліментів на повнолітню дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частині від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
За змістом ст.199 СК України обов'язок утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання покладено на обох батьків.
Відповідно до ст.200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Пункт 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснює, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язковою сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання та зобов'язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
В той же час, наведеними вище правовими нормами не передбачено встановлення граничних меж до розміру аліментів (як наприклад: не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму чи інше), оскільки аліменти стягуються на повнолітню дитину на період продовження навчання, а приписи ч. 2 ст. 182 СК України застосовуються при вирішенні правовідносин щодо розміру аліментів відносно дитини, яка не досягла повноліття.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі № 6-1296цс15, при визначенні розміру аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Як вбачається з встановлених судом обставин, син позивачки проходить навчання за місцем свого проживання, тобто не має витрат на проїзд до навчального закладу та проживання. При цьому, суд враховує безоплатність навчання та повне державне забезпечення ОСОБА_3
Будь-яких належних та допустимих доказів понесених витрат позивачем у зв'язку із навчанням сина, суду не надано.
В той же час, вирішуючи дані правовідносини між сторонами, суд враховує, що дитина має отримати освіту, направлену на її загальний культурний розвиток і завдячуючи якій дитина могла б, виходячи із рівності можливостей, розвивати свої здібності і особисте судження, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності та стати корисним членом суспільства.
Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кого покладена відповідальність за її освіту та навчання. Така відповідальність у першу чергу покладена на її батьків.
За наведених обставин, суд приходить до висновку щодо необхідності задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення аліментів з відповідача на дитину, яка продовжує навчання.
Визначаючи розмір аліментів, суд керується ч.1 ст.182 СК України, та враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Доказів, які б стверджували, ті обставини, що відповідач є непрацездатним, з незадовільним станом здоров'я, офіційно має інших утриманців, суду відповідачем не надано, не здобуто таких і в ході судового розгляду.
Виходячи із доказів наявних в матеріалах справи, суд враховуючи, що відповідач отримує доходи у вигляді пенсії по інвалідності вважає можливим стягнути з нього аліменти на утримання його повнолітнього сина, який продовжує навчання в твердій грошовій сумі, яка повинна дорівнювати 300,00 грн.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі щодо стягнення аліментів з відповідача на період досягнення ОСОБА_3 23 річного віку, оскільки як встановлено судом, та стверджено наявними у справі доказами, ОСОБА_3 досягне такого віку 11 січня 2025 року. При цьому, термін навчання його закінчується 30 червня 2018 року. Тому, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на період навчання, тобто до 30 червня 2018 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнена від сплати судового збору за даним позовом.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.
Враховуючи ту обставину, що за твердженням позивача, відповідач є інвалідом ІІ групи і ця обставина не спростована в ході судового розгляду справи, - суд приходить до висновку, що судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 4,9,81,211,247,259,263-265,268,272-273,280,354 ЦПК України, на підставі ст.ст.180, 182,199,200 СК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (56000, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Зої Космодем'янської, 24, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (56000, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Василя Стуса, 42, РНОКПП НОМЕР_2) про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (56000, Миколаївська область, Казанківський район, смт. Казанка, вул. Василя Стуса, 42, РНОКПП НОМЕР_2) аліменти на утримання ОСОБА_3 на період його навчання в Казанківському професійному аграрному ліцеї, тобто до 30 червня 2018 року, в твердій грошовій сумі в розмірі 300,00 (триста гривень 00 коп.) грн., щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з 14.02.2018 року.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Судові витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги до апеляційного суду Миколаївської області.
Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 20.06.2018 року.
Суддя Казанківського районного суду
Миколаївської області ОСОБА_4